Ізабель Аджані

Вогонь і лід Ізабель Аджані

Складно повірити, що цій тендітній красуні виповнилося 70. Її ім’я вже давно перетворилося на синонім французької кінематографічної загадки: холодна, як кришталь і водночас пекуча від пристрастей. Історія її кар’єри — це історія жінки, яка ніколи не погоджувалася бути лише обличчям із плакату.

Вона народилася в Парижі 1955 року в родині з алжирськими й німецькими коренями. Ще підлітком почала грати в театрі «Комеді Франсез», ставши наймолодшою актрисою в трупі. А в 19 вже знімалася у Франсуа Трюффо в «Історії Адель Г.», що принесла їй першу номінацію на «Оскар».

«Я завжди граю жінок, які мучаться. Можливо, це моє дзеркало»

Ізабель ніколи не зупинялась на півдорозі, а кожна її роль була зануренням у прірву. У «Володарях звірів» вона лякала містичними трансформаціями, у «Королеві Марго» зводила з розуму французький двір, а у «Підземному переході» з Паоло Пасоліні шокувала неймовірною акторською віддачею, за яку отримала нагороду в Каннах.

«Я завжди почувалася інакшою. І, можливо, саме тому я актриса. Бути іншою — моя професія», казала Ізабель Аджані.

П’ять «Сезарів» і табу на зірковість

Ізабель — абсолютна рекордсменка премії «Сезар»: у неї їх п’ять. Більше не має ніхто серед французьких актрис. Проте вона ніколи не любила публічність. Часто уникала інтерв’ю й неодноразово зникала з екранів на роки.

«Я не актриса для світських хронік. Моє місце — на знімальному майданчику або на сцені».

Навіть у розпал кар’єри Аджані воліла триматися в тіні. Її оберігали міфи: про характер, депресії та бурхливі романи. У різні часи їй приписували стосунки з Деніелем Дей-Льюїсом або Жан-Мішелем Жарром. Але про особисте вона завжди зберігала мовчання.

Синьоока і небезпечна

Її краса — окрема тема. Блакитні очі, з яких не зчитати емоцій, порцелянова шкіра, стриманий еротизм. Вона ніколи не прагнула бути секс-символом, але ставала ним мимохіть. У 80-ті Аджані вважали однією з найкрасивіших жінок світу. Портрети акторки розходилися мільйонними тиражами, а її образ використовували в рекламах найрозкішніших брендів від L’Oréal до Givenchy.

Цікаво, що за всю кар’єру вона майже не знімалася в Голлівуді. Ізабель залишалася французькою актрисою в усьому: у стилі гри, у виборі фільмів і ставленні до життя.

Жінка, яка говорить правду

В останні роки Аджані знову стала гучним голосом французького кіно. Вона активно виступала проти насильства в індустрії, підтримувала рух #MeToo.

Турбота як стратегія зростання: як нова HR-культура формує сильні команди

Чому жіноче лідерство сьогодні — це супер-сила, побудована на турботі та гнучкості рішень? Цьогоріч на HR Wisdom Summit ми поговоримо про психологічну безпеку, реінтеграцію після фронту, L&D з реальним результатом і AI в HR. І все — через призму людяності.

Забронювати участь

«Ми всі маємо перестати мовчати. Мовчання — це злочин».

Навіть у сімдесят вона багато знімається. Торік на Каннському кінофестивалі Ізабель представила фільм «Вкрадений час» — психологічну драму про кохання та в’язницю минулого. А її гру знову назвали «безпощадно чесною» і «гіпнотичною».

Просто факти

  • Ізабель Аджані — двічі номінантка на «Оскар» за фільми французькою мовою, що є рідкісним випадком в історії премії.
  • Вона займалась музикою й 1983 року записала альбом «Pull marine», спродюсований Сержем Генсбуром.
  • Аджані володіє кількома мовами: французькою, німецькою, англійською і трохи арабською.
  • У 2010 році отримала орден Почесного легіону за внесок у французьку культуру.
  • Страшенно боїться літати літаком і по можливості подорожує потягами.

Сьогодні Ізабель Аджані залишається однією з найяскравіших зірок французького кіно — блискучою, складною й вічно юною зі своїм особливим магнетизмом. І її ювілей — лише ще одна дата в біографії актриси, якій вдалося залишитися головною таємницею французького екрану.

«Я граю, щоби жити. І живу, щоби грати. Інакше я б розчинилася в тиші».