Оксана ХромоваСьогодні в Україні народжується менше дітей, ніж будь-коли за роки незалежності. Частково — через війну. Але не тільки. Багато жінок зізнаються: вони бояться повертатися до пологової зали через негативний досвід — зневагу, тиск, залякування.
Пологи не повинні бути травмою і випробуванням на виживання. Коли ми говоримо про майбутнє країни, ми маємо починати з поваги до жінки, яка це майбутнє народжує.
Пологи — не лише про медицину, а про гідність
Бути почутою. Мати право на вибір. Почуватися в безпеці. Народжувати з повагою — це не надмірні вимоги чи забаганки. Це — базові права кожної жінки в момент, коли вона найбільш вразлива. Ці права закріплені у стандартах Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).
Пологи — одна з найзнаковіших подій у житті людини. Те, як жінку зустрічають у медичному закладі, як з нею говорять, чи ухвалює вона рішення щодо власного тіла, — це досвід, що формує не лише спогади, а й здоров’я: фізичне, психічне та репродуктивне. Щобільше — саме цей досвід часто визначає, чи вирішить жінка народжувати ще.
Міжнародні дослідження свідчать — позитивний досвід пологів не залежить від того, були вони вагінальними чи шляхом кесаревого розтину. Це — про те, як жінка почувалась, як до неї ставилися, чи чули її бажання і прохання. Якщо так — імовірність повторної вагітності значно зростає.
Проте в Україні досі трапляються випадки агресивних медичних маніпуляцій — таких як заборонений прийом Кристеллера (видавлювання дитини), введення препаратів без згоди, ігнорування прохань чи запитань породіллі. Усе це є формами акушерського насильства.
Воно не завжди виглядає як відкрита агресія. Часто це — зверхній тон, маніпуляції щодо стану дитини, обмеження у русі, відсутність інформації або неможливість ухвалювати рішення.
Досвід, який не можна ігнорувати
Акушерське насильство — це будь-яка неузгоджена або здійснена всупереч волі жінки дія медичного персоналу в процесі вагітності, пологів чи післяпологовий період. Це також може проявлятися у зневажливому ставленні, ігноруванні потреб, залякуванні. Історії жінок, що стикнулись із цим, схожі між собою.
«Мені прокололи плідний міхур без пояснень. Просто сказали — так треба». «Я хотіла ходити, але мене змусили лягти на кушетку — мовляв, так зручніше персоналу». «Без моєї згоди поставили крапельницю з окситоцином, я навіть не встигла нічого сказати». «Коли народила, дитину одразу забрали. Я не знала, куди і що з нею».
Ці свідчення — не поодинокі.
За даними ГО «Природні Права Україна», у 2015 та 2019 роках приблизно 27% жінок зазнали забороненого прийому Кристеллера, лише 47% отримали достатньо часу для ознайомлення з інформованою згодою, а понад 20% повідомили про введення препаратів без своєї згоди. Серед тих, кому робили епізіотомію (розтин промежини), 64% не давали на це згоди, а 40% навіть не були попереджені.
Водночас це дослідження вже не відображає повну картину, адже повномасштабна війна додала нові, критичні виклики.
Демографічна криза: жінки бояться народжувати
Україна переживає глибоку демографічну кризу. За даними Міністерства юстиції, у 2024 році кількість смертей майже утричі перевищила кількість народжень: 176 679 новонароджених проти 495 090 померлих.
У регіональному розрізі найгірші показники — у прифронтових Херсонській та Донецькій областях, де співвідношення смертності до народжуваності десятикратне. Погані показники також у Запорізькій, Сумській, Харківській і Чернігівській областях. Найкраща ситуація — у західних Рівненській, Закарпатській, Волинській та Чернівецькій областях. Там безпечніше і народжуваність вища.
Війна негативно впливає на репродуктивне здоров’я жінок: зростає кількість захворювань, пов’язаних із хронічним стресом, гінекологічних патологій, ускладнень вагітності та пологів.
Іноді неможливість бути поруч із партнером стає вирішальним фактором. В умовах, коли чоловік приїздить додому раз на кілька місяців, шанс завагітніти знижується. Багато жінок не наважуються народжувати, поки чоловік на фронті. Не тому, що не хочуть дітей. А тому, що не хочуть проходити це самі.
Зневажливе ставлення та агресивне медичне втручання під час вагітності та пологів стають додатковими факторами ризику. Вони підвищують ймовірність пологової травми, післяпологової депресії, ускладнень, ПТСР, проблем зі статевим здоров’ям.
Якщо жінка боїться народжувати вдруге через попередній травматичний досвід — це сигнал для всієї країни. І цей виклик не можна ігнорувати.
Всеукраїнське опитування: досвід мам важливий
Саме тому наша організація «Безпечне народження» запустила перше в Україні онлайн-опитування жінок про досвід пологів в Україні та за кордоном. Ми прагнемо побачити систему очима жінки. Анкета базується на стандартах ВООЗ і доповнена блоками, пов’язаними з реаліями війни, окупації, переміщення.
Ми запрошуємо до участі жінок, які народжували у пологових будинках після 2020 року — як в Україні, так і за кордоном. Участь є повністю анонімною.
Опитування проводиться в межах міжнародного проєкту «Якість догляду за матерями та новонародженими», який реалізує Центр Координації ВООЗ зі здоров’я матері та дитини в Трієсті (Італія).
Це дослідження — не стільки про якість медичної допомоги, скільки про ставлення до жінки, рівень інформованості, можливість обирати та впливати на процес пологів. Наскільки поважали її рішення? Чи відчувала вона, що її чують і підтримують?
Опитування займає лише 10–15 хвилин, але має величезну цінність.
Як результати опитування допоможуть змінити ситуацію
На основі відповідей фахівці підготують аналітичний звіт, що відобразить реальну ситуацію в пологових будинках на сьогодні. Буде створено рейтинг закладів — де жінка може розраховувати на повагу, дотримання прав та належну підтримку.
Актуальні цифри по регіонах допоможуть виявити слабкі місця і вплинути на зміну практик.
Це дослідження також дозволить побачити, наскільки в українських пологових дотримуються рекомендацій ВООЗ, чи влаштовує жінок поточна ситуація, чи прагнуть вони змін. Воно покаже, наскільки жінки усвідомлюють свої права та потреби, і дасть змогу порівняти український контекст із досвідом інших країн.
Сам процес заповнення анкети виконує освітню функцію: жінки замислюються над своїм досвідом і тим, як має виглядати якісний догляд під час пологів. Це підвищує обізнаність та формує запит на зміни.
Для самих пологових будинків результати можуть стати не лише зворотним зв’язком, а й перевагою в умовах демографічної кризи. Коли народжуваність падає, довіра жінок, позитивний досвід і відповідність міжнародним стандартам можуть стати визначальними у виборі, куди йти народжувати. Попит на гідні умови змусить змінюватись і інші заклади.
Пологи — це не випробування, а початок нового життя, де жінка і медик — не по різні боки, а разом, у партнерстві. Ми надто занижуємо планку, якщо вважаємо ідеальними пологами здорову маму і здорове немовля. Це найважливіше, але не може бути єдиним критерієм.
Ми не маємо бути країною, де жінка боїться народжувати і де головне завдання — вижити. Ми хочемо бути суспільством, де жінка знає: її права — незаперечні, її голос — важливий, її досвід — цінний.