Софія Ротару — ім’я, що не потребує представлення. Її голос, її харизма, її талант стали символом української естради, а її пісні — невід’ємною частиною культурного надбання. Вона — справжня легенда, чия творчість вийшла далеко за межі України, здобувши мільйони прихильників у всьому світі.
Шлях до визнання
Народилася Софія Михайлівна Ротару 7 серпня 1947 року в селі Маршинці Чернівецької області. Її шлях до сцени був непростим, але сповненим рішучості. З раннього дитинства вона демонструвала неабиякий музичний талант, співаючи в шкільному хорі, а згодом — на різноманітних конкурсах.







Важливим етапом у її кар’єрі стало знайомство з композитором Володимиром Івасюком, чиї пісні, зокрема легендарна «Червона рута», принесли їй всенародну любов.

Голос, що підкорив серця
Голос Ротару — це унікальне поєднання потужності, ніжності та емоційної глибини. Вона вміла співати так, що кожне слово, кожна нота торкалася душі слухача. Її репертуар надзвичайно різноманітний: від ліричних балад до запальних танцювальних хітів. Вона легко переходила з одного жанру в інший, завжди залишаючись собою. Співачка втілювала в собі найкращі риси української культури — її пісні були сповнені тепла, щирості та любові до рідного краю.
Особиста трагедія і творче відродження
Особисте життя Софії Ротару було сповнене як щастям, так і глибоким горем. Її чоловік, музикант і режисер Анатолій Євдокименко, був не лише її коханням, а й творчим натхненником. Вони були разом понад 30 років, і його смерть у 2002 році стала для співачки страшним ударом.




Ротару переживала горе настільки важко, що навіть втратила голос. Ця трагедія змусила її на деякий час залишити сцену, але саме любов до музики і підтримка сина, родини та шанувальників допомогли їй знайти в собі сили, щоб повернутися. Вона змогла подолати біль і знову заспівати, і її голос зазвучав із новою силою, сповнений пережитого досвіду та мудрості.







Ставлення до України і Росії
Софія Ротару завжди намагалася триматися подалі від політичних конфліктів, хоча її життя та кар’єра тісно переплетені з подіями в обох країнах. Після початку російсько-української війни у 2014 році, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022 році, вона зайняла чітку проукраїнську позицію. Співачка припинила виступи в Росії і висловлювала підтримку Україні, допомагаючи фінансово та морально. Ця позиція викликала обурення в російських ЗМІ, але знайшла повне розуміння та підтримку серед українців. Ротару продемонструвала, що попри довгі роки роботи на естраді, вона залишається відданою своїй Батьківщині.









Спадщина, що живе
Творчість Софії Ротару — це не просто пісні. Це історія, що відображає епоху, її радощі та печалі. Її пісні передавалися з покоління в покоління, і досі звучать у мільйонах домівок. Вона є прикладом для багатьох молодих виконавців, адже її успіх був досягнутий завдяки наполегливій праці, вірі в себе та непересічному таланту.
Софія Ротару — не просто співачка. Вона — справжня легенда, чиє ім’я золотими літерами вписане в історію української культури. Її творчість — це безцінний скарб, що назавжди залишиться в наших серцях.