Шість книжкових героїнь, які тривожать уяву
В літературі завжди знаходилося місце жінкам, які не погоджувалися на роль другорядних персонажів. Вони виходили на сторінки романів не для того, щоб прикрашати сюжет, а щоб порушувати його правила. Femme fatale спокушають, руйнують, змушують діяти й залишають по собі шрам у пам’яті. Викликають тривогу й водночас захоплюють, змушуючи читачів сперечатися й приваблюючи своєю суперечливістю.
Міледі: холодна гра Дюма

У романі Александра Дюма «Три мушкетери» міледі де Вінтер постає не просто як антагоністка, а як жінка, що володіє власною грою. Вона хитра, невблаганна і водночас загадкова, немов тінь, яка з’являється у найнеочікуваніший момент. Її вчинки шокують, але саме завдяки їй історія набуває гостроти. Дюма створив героїню, яка не підкоряється жодним рамкам: міледі керується лише власними правилами, а тому й досі викликає захоплення й страх.
Естелла: крижаний образ Діккенса

У «Великих надіях» Чарльза Діккенса Естелла Хевішем уособлює холодну красу й небезпечне виховання. Вирощена ексцентричною міс Хевішем як знаряддя помсти чоловічій статі, вона стає для головного героя недосяжною і водночас руйнівною мрією. Естелла не знає щирої любові, бо сама була вихована без неї. Її краса й холодність стала зброєю, яка ранить не лише інших, а й її власне серце.
Скарлет: стихія американського Півдня

Маргарет Мітчелл у романі «Віднесені вітром» створила Скарлет О’Хару, героїню, яка руйнує шаблони жіночності. Вона егоїстична, жорстка, часто безжальна, але саме завдяки цим рисам виживає у світі, що руйнується. Її кохання більше схоже на боротьбу, ніж на ніжність, але в цьому й криється її магнетизм. Скарлет не намагається подобатися, вона намагається перемагати і саме цим захоплює.
Кармен: символ свободи і небезпеки

Жорж Бізе зробив її всесвітньо відомою в опері, але першою була новела Проспера Меріме. Кармен — немов стихія, у якій злилися пристрасть і безстрашність. Вона не визнає власності, не дозволяє кохати себе «як належить», і саме тому стає фатальною. Кармен завжди обирає свободу, навіть якщо її ціною стане смерть.
Соломія Михайла Коцюбинського

В українській літературі також є свої femme fatale. Соломія з повісті Михайла Коцюбинського “Дорогою ціною” — жінка, яка кидає виклик суспільству й бореться за власне життя й кохання. Вона не спокушає у класичному сенсі. Але її сміливість і готовність до ризику змушують побачити в ній ту саму небезпечну силу, що руйнує звичний порядок.
Леді Макбет: трагедія амбіцій

Вільям Шекспір у «Макбеті» дав світові одну з найстрашніших і найзахопливіших героїнь. Леді Макбет стала символом влади, яка пожирає і символом амбіцій, що не знають меж. Вона не лише підштовхує свого чоловіка до злочину, а й стає його спільницею у гріху. Її безжальність вражає. Проте вразливість, що згодом відкривається у її безсонних нічних монологах, робить образ ще складнішим і глибшим.
Жіночі образи, що не дають спокою
Усі ці героїні — від міледі до Скарлет, від Кармен до Соломії — поєднують у собі силу й небезпеку, красу й холодність, жагу свободи й готовність ламати чужі життя. Вони не вкладаються у межі ідеальної дружини чи покірної коханки. Саме тому ми пам’ятаємо їх довше за десятки «правильних» героїнь літератури. Вони нагадують: небезпека може бути прекрасною, а свобода завжди має ціну.