АльонаТимошенко, засновниця та директорка Української Кіношколи

Другий День дебютного кіно з Українською Кіношколою позаду. І хоча здається, що він уже став для нас щорічною традицією і ми вже наче знаємо, як його робити, цього року все було знову вперше. Щоразу ця подія є прем’єрною. І для нашої команди, і для режисерів-дебютантів, і для всієї індустрії.

Навіщо ми це почали і чому проводимо вже вдруге

Ідея Дня дебютного кіно народилася з простого, але важливого питання: що далі після навчання?

У нас у Кіношколі щороку навчаються сотні майбутніх режисерів, сценаристів, продюсерів. Але одного дипломного фільму недостатньо, щоб залишитися в індустрії. Треба мати простір, де цей фільм можуть побачити фахівці, глядачі, платформи. І ми вирішили: ми можемо створити цей простір самі.

Минулого року ми провели у Києві перший День дебютного кіно. Результат здивував навіть нас самих — повна зала глядачів, резонанс, інтерес стримінгів. Це був дуже чіткий сигнал: треба продовжувати. Тим паче що у Кіношколі ми знаємо, яким може бути шлях дебютного кіно за правильного скерування: колись короткометражний фільм “Вітя” був дипломною роботою наших студентів, а потім він виріс у серіал і став першим original-серіалом Київстар ТБ, який уже транслюється на цій платформі. 

55 заявок, 7 фільмів, 1 мета — дати голос тим, хто його ще не має

Цього року ми отримали 55 заявок на участь у Дні дебютного кіно. Торік їх було 42. І це означає: молодих авторів більшає. Вони знімають попри війну, нестачу фінансування, нестабільність. І вони шукають можливість бути почутими.

Ми зібрали відбіркову комісію, в яку увійшли досвідчені представники індустрії: режисери, актори, продюсери, фестивальні організатори. Обирати було непросто — рівень стрічок зростає, а хронометраж кінопоказу обмежений. У підсумку — 7 стрічок, різних за жанром, але об’єднаних чесністю та сміливістю.

Можу сказати, що рівень стрічок цього року був таким високим, що кілька фільмів набрали найбільшу кількість балів. І нам довелося просити відбіркову комісію влаштувати “другий тур” голосування й обрати переможця серед найкращих. Врешті переможцем став фільм Володимира Бакума «Моя сімʼя та інші звірі».

За лаштунками Дня дебютного кіно: виклики, що загартовують

Щоб організувати цей день, знадобилися два місяці безперервної роботи. Локація, техніка, координація з командами фільмів та членами відбіркової комісії, перегляди, промо, інфраструктура, партнери, церемонія… А ще — внутрішнє хвилювання. Бо коли це другий рік поспіль — вже є очікування. Треба не просто зробити, а зробити краще.

Для цьогорічного заходу ми обрали Український дім. Центр столиці і центр нашого спільного проєкту “Кінопростір”, який ми розпочали кілька років тому. Знайома нам локація, але нова для Дня дебютного кіно, тож фактично освоєння довелося починати спочатку. 

За кілька днів до показу — обов’язкова перевірка фільмів на великому екрані. Підготовка і друк сертифікатів та великого банера для фотозони. Звісно ж, підготовка кількох планів Б на випадок повітряної тривоги чи обстрілу, адже кожен масовий захід сьогодні проводять з урахуванням такої можливості (спойлер: цей план таки знадобився). 

А ще ми постійно були на зв’язку з командами фільмів — для більшості це перший досвід такого масштабного показу стрічки, тож автори хвилювались ще сильніше за нас. До речі, завжди найбільше переживаєш за тих, хто покаже свої фільми вперше. Це їхній перший вихід на публіку. Їхні очі, коли зала аплодує — саме заради цього все й робимо. 

День, який вдався

Попри всі ризики, День дебютного кіно пройшов бездоганно. Все було злагоджено: таймінг, звук, світло, зустріч гостей, модерація, спілкування з командами. Але без труднощів не обійшлося — під час показу фінального фільму пролунала повітряна тривога. Втім, ми були готові: за 15 хвилин зібрали все, що потрібно, і перенесли вручення на імпровізовану сцену до укриття-фоє. Проте це не знадобилось — пролунав відбій, і ми повернулися до зали. І там провели церемонію нагородження саме так, як задумували.

Але не зразу, бо стався ще один момент, який нас дуже зворушив. Близькі родичі авторів фільму, який ми не встигли показати повністю, дуже просили нас завершити показ, адже спеціально для цього вони їхали з іншого міста. Ми розуміли, що цей показ для них дуже важливий, але за таймінгом зовсім не мали цих восьми хвилин… Втім, відмовити не змогли. Тож перед церемонією нагородження ми таки знайшли можливість завершити показ цього фільму. Бачили б ви очі цих людей, коли ведуча оголосила зі сцени, що зараз ми додивимося стрічку! 

Тієї миті я ще раз зрозуміла: ми робимо це не для статусу чи хайпу. Ми робимо це для людей. Для історій. Для зв’язків, які залишаються після показу.

Наша місія — не просто навчити. Наша місія — відкрити шлях

Українська Кіношкола існує вже вісім років. За цей час ми підготували понад 5000 фахівців, більшість з яких уже працює у проєктах, які ви дивитеся на екранах.

Але наша амбіція — не просто давати знання. Ми хочемо допомагати молодим авторам залишатися у професії, формувати репутацію, запускати повноцінні кар’єри. День дебютного кіно — це платформа, де перший фільм може стати початком великого шляху. І навіть якщо шлях буде довгим, хтось має сказати: ти можеш почати вже сьогодні.

Ми дуже вдячні нашим партнерам — Українському дому, Київстар ТБ, нашій команді, журі, авторам фільмів. А найбільше — глядачам, які приходять, дивляться, підтримують. Бо кіно не існує без глядача. А нове кіно не існує без сміливого глядача, який готовий слухати нові голоси.

І ми точно знаємо: серед цих голосів — майбутні автори великих історій українського кіно.