Леся СайкоНезабаром у видавництві Yakaboo Publishing виходить дебютний роман журналістки та культурної менеджерки Наталії Терамае «Іммігрантка». Це історія про життя між двома світами — українським і фінським, про тимчасові рішення, що змінюють долю назавжди, і про непроговорені травми, які супроводжують досвід еміграції. Пропонуємо ексклюзивний уривок із книги, яка вже незабаром з’явиться на полицях українських книгарень.
Нарешті Матті привів Іванку на крихітний острів, що сполучався з материком коротким бетонним променадом. Там компактно уміщалися дитячий майданчик, вольєри для псів і кількадесят відпочивальників. Що робилося на острові, можна було унюхати уже на підході — смажені на грилі сосиски. Все мало буколічно-ідеалістичний вигляд: трава у світлі вечірнього сонця видавалася надто насичено-зеленою, пси у вольєрах були надто розніжені, діти не пищали, відпочивальники умиротворено порозтягувалися на теплій нарешті землі.
Іванка навіть не намагалася запам’ятати імен друзів Матті — упевнена була, що знову з ними не побачиться. Взявши банку з пивом, вона подалася до дерев’яних столів і лавочок біля води, дивуючись, чому їх не окупували відпочивальники. Їй хотілося всотати в себе цей фінський спокій і відчуття неналежності ні до чого, окрім природи і себе.
— Гарно? — за спиною почувся голос Матті.
— А ти як думаєш? — не відриваючись від краєвиду з кораблями, відповіла Іванка.
— Думаю, що ти закохана у Фінляндію.
— У мене лише одне кохання — Україна. І я однолюбка, — дещо претензійно відрізала вона, але потім пом’якшила: — Хоча Фінляндія зачаровує однозначно. Знаєш, є в Україні така популярна пісня, в якій співається «Небо над Дніпром, хто без тебе я?». Ця пісня про мене, — усміхнулася Іванка. — Але от фінське небо мене вражає. У ньому стільки драми: ось сонце, а за хвилину уже темні хмари, потім подув вітер і розірвав хмари, і звідти полилося сонячне світло — і тоді вимальовується такий контраст, як на картинах Айвазовського.
— ???
— Айвазовський — вірменин за походженням, жив у Криму і малював багато моря, — Іванка на певний час замовкла.
Вона дивилася на червоний силует Успенського собору, що вивищувався по той бік бухти над кав’ярнями і ресторанами району Катайанокка. Іванка, зрозуміло, не любила його, на відміну від білої й ніжної катедри на центральній площі. Але що ж поробиш, якщо той триклятий дуалізм людської природи весь час потребує протилежного. На тлі пастельно-сірої забудови Гельсінкі червоний колір окремих споруд притягував погляд, як та кривава калина на білосніжному тлі, і навіть дещо збуджував. В Успенському соборі було потроху і зваби, і загрози. За своїм силуетом він нагадував ракету. І Кремль.
— Там же жила Туве Янссон, — кивнула в бік Катайанокки Іванка. Матті відповів ствердно. — Я нещодавно прочитала, що перша повість про мумі-тролів з’явилася як результат її депресивних переживань щодо війни, що почалася в 1939 році. Вашої війни з Радянським Союзом. І всі пригоди, що переживають герої, — це метафори воєнного життя фінів: загублений Мумі-тато — це чоловіки на війні, самотні звірятка — фінські діти, яких евакуювали у Швецію, страшна комета — і є сама війна… Туве пощастило — їй вдалося сублімувати переживання. І Фінляндії пощастило — вдалося уникнути «щастя» бути радянською республікою.
— Але не вдалося уникнути контролю Радянського Союзу, — підхопив Матті. — Ти чула про фінляндизацію?
— Так, але маю досить приблизне уявлення про неї.
— Після фактичної поразки у Війні-продовженні[1] фінам довелося змінити ставлення до ryssä[2] на градусів. Спочатку це було на офіційному рівні, але з часом ввійшло і в побут. «Рюсся» стали «великим східним сусідом». Ти знаєш, що у Фінляндії працювала радянська цензура?
— Камон!
— Ха-ха, що ж ти, дівчино, з Радянського Союзу, а історії не знаєш?
— От не треба тільки мене дратувати. Ти ж також багато не знаєш з нашої історії.
— Ок. Один-один. Але так і було — фільми могли не показувати, якщо в Москві не дозволяли. А наступні покоління уже не відчували загрози зі сходу — було таке дослідження: промоніторили шкільні підручники і виявили, що згадки про Радянський Союз були або позитивними, або нейтральними, але не негативними… Фінляндизація — сумний для нас досвід.
— Чому сумний? Не бачу, щоби країна страждала від тої цензури і промивки мізків. У вас хороші стосунки із правонаступницею Союзу. Бізнес і все таке.
— Але ж ти знаєш, що людська історія повторюється. Інстинкт самозбереження, як на мене, приспано.
У Іванки почала боліти голова. За час їхньої розмови вона непомітно для себе випила кілька банок пива. І тепер воно шуміло в голові. Була вже одинадцята година. Але літнє фінське сонце підвисло над горизонтом десь у фазі восьмої вечора. «Ой сонечко ясне, невже ти втомилось, чи ти розгнівилось? Не йди ще від нас», — захотілося затягнути давно забуту колисанку. Але хоч музика і відповідала сонному настрою, слова були недоречними. Сонце о цій порі не втомлюється у Фінляндії, воно працює в ударному режимі midnight sun. «Midnight sun звучить краще і поетичніше, ніж “білі ночі”», — подумала про себе Іванка, мружачись на сонце, і довго і зі смаком позіхнула.
— Я хочу додому. Підкажеш, як доїхати? — звернулася вона до Матті, який зголосився її провести.
У голові трохи дзвеніло, а на незнайомих вулицях невеликого міста Іванка все ще губилася, тому пропозицію було прийнято.
На одній із вуличок, якими повів її Матті, вони побачили табличку: «У цьому будинку в 1918–1921 рр. працювала перша дипломатична місія України у Фінляндії». Про те, що це українська територія, хоч і колишня, свідчила і жовто-блакитна стрічка. «Дивись, куди не піду у вашому Гельсінкі, всюди почуваюся як вдома», — засміялася Іванка, вказуючи на табличку. Відповіддю стали його губи на її губах. Це був останній чіткий Іванчин спогад того вечора.
Про авторку:
Наталія Терамае — журналістка, культурна менеджерка, редакторка. Випускниця Школи журналістики НаУКМА. Працювала у низці українських і закордонних медіа, викладала у Гельсінському університеті, де започаткувала курси з української культури та кіно. Ініціаторка фестивалю «Українські кінодні у Гельсінкі» та мультидисциплінарного проєкту Ukraine Season у Фінляндії. Авторка дослідження «Богомазов у Фінляндії». Мама двох синів, живе у Києві.
Війна-продовження (1941–1944) — між СРСР з одного боку та Фінляндією і Німеччиною — з другого. Завершилася поразкою Фінляндії і посиленням контролю над нею Союзу
Зневажлива назва росіян, також може стосуватися вихідців із колишніх республік СРСР. Походить від шведського ryss.