Оксана Хромова
Німецький мислитель XIX століття Фрідріх Ніцше прославився як філософ, класичний філолог, композитор і поет. Проте багатьом він відомий насамперед як автор головного твору «Так говорив Заратустра», який виник завдяки його «ідеальній дружбі» та коханню до єдиної жінки — Лу Саломе. Втім, ця неординарна жінка справила великий вплив на багатьох чоловіків, з якими її звела доля.
Юний професор
Ніцше народився 1844 року неподалік Лейпцига у родині лютеранського пастора. У 14 років він вступив до знаменитої гімназії Пфорта, захопився античними творами, музикою та поезією, почав писати власні тексти. Після закінчення вступив до Боннського університету, але швидко розчарувався у студентському житті. Продовжив навчання теології та класичної філології у Лейпцизькому університеті, але і тут залишався незадоволений, хоча мав блискучі успіхи. Такі, що вже у 24 роки йому запропонували посаду професора у Базельському університеті — безпрецедентний випадок у європейській освіті.
Через 11 років Ніцше змушений був залишити викладання через слабке здоров’я: з юності він страждав від сильних головних болів, безсоння та ранньої втрати зору. Відтак рано пішов на пенсію і почав новий період життя, присвячений творчості та новим творам. У 1888 році Ніцше відправився до Риму, де одразу був зачарований новою знайомою — пристрасною та чарівною Лу Саломе.
Донька генерала
Її назвали Луїзою, і батьки тішилися надією на розумну та красиву дочку, брати дбали про неї. Дівчина отримала прекрасну освіту в одній із найстаріших німецьких шкіл. Пізніше вона повстала проти стандартного навчання та вимагала вивчати предмети за власним інтересом — літературу, історію, філософію.
У 17 років раптово помер батько. Луїза сумувала і почувалася самотньою, тому написала листа Генріху Гійо, голландському пастору та вчителю дітей імператора. Він став її наставником, але закохався в ученицю. Готовий був залишити службу і одружитися, проте Лу не уявляла спільного життя і відмовила. Вона скоротила ім’я до «Лу» і під наглядом матері поїхала до Швейцарії слухати університетські лекції, але через проблеми зі здоров’ям переїхала до Риму. Там вона потрапила в коло знаменитої письменниці та світської левиці Мальвіди фон Мейзенбург, де познайомилася з Ніцше та його другом Паулем Ре.
«Дияволова трійця»
Доктор філософії Пауль Людвіг Карл Генріх Ре був близьким другом Ніцше, з яким вони обговорювали долю людства. Ре першим піддався чарівності Лу та запропонував їй шлюб, хоча раніше вважав шлюбні питання нерозумними. Лу знову відмовила, запропонувавши просто жити разом як друзі без інтиму й обов’язків. Пауль погодився, сподіваючись, що з часом ситуація зміниться.
Ніцше одразу був зачарований її здатністю слухати, спокійним поглядом і впевненими рухами. Лу запропонувала приєднатися до їхнього союзу з Паулем, і Ніцше погодився — так виникла нерозлучна філософська трійця.
Їх називали розпусниками та руйнівниками традицій, але вони не зважали на думку суспільства, насолоджуючись дискусіями. Ніцше вважав, що вони досягли нових, рідкісних стосунків.
У Швейцарії вони зробили фотографію, що стала скандальним символом їхньої «дияволової трійці»: два чоловіки впряглися у воза, яким керувала смілива Лу з батогом, прикрашеним фіалками, на фоні вершини, назва якої перекладається як «Дівиця». Це передвіщало кінець їхнього союзу.
«Абсолютне зло»
Лу продовжувала зводити чоловіків з розуму, але не планувала одруження, бачила у кожному лише друга, брата чи батька. Пауль страждав, Ніцше дратувався, а його сестра Елізабет ненавиділа Саломе, називаючи вампіром і хижачкою. Скандальне фото розлютило Елізабет, яка написала Лу грубого листа.
Внутрішньо трійця зазнала конфліктів: Ре мовчав, а Ніцше звинувачував Лу в поганому характері, називаючи «абсолютним злом». Спочатку він лише страждав від платонічних стосунків та ревнощів, згодом почав ненавидіти. Сестра остаточно розірвала їхні стосунки. Ніцше написав «Так говорив Заратустра», де явно простежується вплив Лу, а 1889 року припинив творчість через божевілля.
Пауль Ре також не витримав невизначеності, його академічна кар’єра не склалася, він став лікарем і переїхав до Швейцарії. 1901 року загинув у гірському ущелині — досі невідомо, чи це нещасний випадок, чи самогубство після того, як Лу вирішила вийти заміж за іншого.
У пошуках себе
Лу не залишилася самотньою — її оточували захоплені шанувальники, але особисте життя вела самостійно. 1886 року познайомилася з орієнталістом Фрідріхом Карлом Андреасом, який прагнув одружитися з нею, навіть намагався накласти на себе руки на її очах. Лу погодилася, але без сексуальних стосунків.
Життя з чоловіком здавалося втомливим: Андреас ревнував і погрожував самогубством. Згодом у Лу з’явився перший коханець — німецький політик Георг Ледебур, потім французький письменник Франк Ведекинд. 1897 року в її життя увійшов 22-річний Райнер Марія Рільке — вона стала йому матір’ю, коханкою і музою. Стосунки тривали недовго, але дружба збереглася до смерті поета.
Через 20 років шлюбу у Андреаса народилася дочка від служниці; Лу вигнала жінку, виховала дитину як рідну і згодом усиновила. Саломе померла у 76 років, переживши багатьох коханців. У останні дні поряд із нею була донька Марі та один із шанувальників, видавець Ернст Пфайффер.
«Якщо я залишаю тебе, то лише через твій жахливий характер. Не я створив світ, не я створив Лу. Якби створював тебе, дав би більше здоров’я та, що важливіше, трохи любові до мене», — писав Ніцше.