Нона Суржина: феномен мецо-сопрано і зірка української опери

Нона Суржина – ім’я, що золотими літерами вписане в історію українського оперного мистецтва. Володарка унікального за красою та силою мецо-сопрано, вона була однією з найяскравіших зірок оперної сцени СРСР та України, чий внесок у національну культуру є неоціненним.

Біографія та маловідомі факти

Майбутня оперна діва народилася 17 жовтня 1937 року в Дніпрі. Її шлях до великої сцени почався ще в дитинстві, коли вона, затамувавши подих, слухала співи матері, Клавдії Вікторівни, яка мала гарний голос.

Перші кроки на сцені: Перший виступ майбутньої зірки відбувся на сцені клубу заводу ім. К. Лібкнехта, де вона була активною учасницею гуртків художньої самодіяльності. Вона неодноразово ставала переможницею оглядів-конкурсів у Дніпропетровську (нині Дніпро), Києві та Москві.

Стрімкий старт: У 1957 році, ще навчаючись у Дніпропетровському музичному училищі ім. М. І. Глінки, вона стала учасницею Міжнародного фестивалю молоді і студентів у Москві.

Фантастичний виступ у Києві: У 1958 році на урядовому концерті в Києві вона блискуче виступила і замість трьох пісень, запланованих за програмою, на наполягання слухачів виконала аж сім творів.

Освіта: У 1964 році закінчила Харківський інститут мистецтв (клас Павла Голубєва).

Викладацька діяльність: З 1974 року, паралельно з активною сценічною кар’єрою, Нона Андріївна почала викладати на кафедрі сольного співу у Дніпропетровському музичному училищі ім. М. Глінки, а згодом стала доцентом.

Кар’єра в Україні та на міжнародній арені

Професійна кар’єра Нони Суржиної розпочалася у 1963 році як солістки Харківського театру опери та балету, де вона пропрацювала до 1974 року. З 1974 року вона була провідною солісткою Дніпропетровського театру опери та балету.

Нона Суржина була співачкою широкого діапазону. Серед її коронних оперних партій:

• Соломія («Богдан Хмельницький» К. Данькевича)
• Поліна, Графиня («Пікова дама» П. Чайковського)
• Ольга («Євгеній Онєгін» П. Чайковського)
• Марина Мнішек («Борис Годунов» М. Мусоргського)
• Кончаковна («Князь Ігор» О. Бородіна)
• Любаша («Царська наречена» М. Римського-Корсакова)

Вона також була відома як камерна співачка, виконуючи класичні камерно-вокальні твори, а також твори українських, зарубіжних та радянських композиторів. Її таланту аплодували на сценах в Італії, Іспанії, Фінляндії, Югославії, Франції та інших країнах.

Внесок у культуру та особисте життя

Внесок Нони Суржиної в українську культуру є вагомим:

1. Українська опера: Її виконання партії Соломії в опері «Богдан Хмельницький» К. Данькевича (в новій редакції) було відзначено Державною премією УРСР імені Т. Г. Шевченка у 1978 році, що підкреслило її роль у популяризації національного оперного доробку.
2. Педагогічна діяльність: Багато років вона присвятила вихованню молодих співаків, передаючи свій досвід у Дніпропетровському музичному училищі та Академії музики.
3. Міжнародний авторитет: Була членом журі різних міжнародних музичних конкурсів, що свідчить про високе визнання її професіоналізму на світовій арені.

Заслуги співачки відзначені найвищими званнями: Народна артистка УРСР (1975) та Народна артистка СРСР (1976). Також вона була кавалером ордену Святого Станіслава V ступеня.

Нона Суржина була віддана музиці та сцені, але її особисте життя залишалося переважно поза увагою публіки, зосередженої на її сценічному образі.