Оксана ХромоваСвій шлях у притулку Марія Вронська почала, прийшовши звичайним волонтером. Дівчиною завжди керувала любов до тварин та бажання допомогти. І хоча своє майбутнє вона бачила в бізнесі та розвитку в підприємництві, згодом плани змінилися. Перебуваючи біля тварин, що вже були покинуті людьми, прийшло відчуття шаленої відповідальності, і з того моменту притулок став справою життя.
Сьогодні під опікою Gostomel Shelter близько 700 собак і котів, а притулок, заснований ще у 2000-x, має зовсім інший вигляд, ніж кілька років тому. Замість занедбаності – системна адопція, соцмережі, прозорі збори, партнерства з бізнесом і впізнаваність на національному рівні. Але найбільша зміна у свідомості людей. Марія щоденно працює над тим, що здавалося неможливим: перетворює “взяти тварину з притулку” на норму, а не на жаль чи героїзм.
Марія Вронська і Gostomel Shelter
За останні 2 роки Марія Вронська втримала притулок в умовах війни та розвинула його. Зібрала понад 800 000 $ підтримки та дала можливість рятувати, лікувати, стерилізувати, годувати й евакуйовувати тварин навіть тоді, коли місто було окуповане.
Справжнім проривом став перший в Україні фестиваль адопції тварин із притулків, який дав дім вже більше, аніж 2000 тваринок – це як повністю спорожнити кілька притулків одразу.
“Я рятую тварин і допомагаю суспільству дорости до людяності”, – часто зазначає Марія.
За її словами, робота будується не на жалості, а на любові та відповідальності перед безпритульними тваринами. Сьогодні важливо змінювати культуру притулків та трансформувати ставлення людей до їхніх жителів. Притулок – це не місце жалю і не «сумний фінал» для тварини. Це тимчасовий етап, де їй дають догляд, безпеку і шанс на нову родину. Тварина з притулку – не нижча, не травмована і не «варіант для тих, кому шкода». Це повноцінний домашній улюбленець, просто без дому.
Що далі?
Попри масштаби, складнощі та відповідальність своєї роботи, Марія Вронська залишається мамою, жінкою, яка вчиться не лише рятувати інших, а й бережно ставитися до себе. Веде щоденник подяки, вчиться делегувати, мріяти стратегічно й любити себе не менше, ніж тих, кого рятує.
Найближчими роками Марія планує працювати над тим, щоб перетворити притулок із точкової ініціативи на частину системної моделі зоозахисту. Основна мета – перехід від постійного виживання й екстрених зборів до роботи за чіткими процесами, де притулок є тимчасовим етапом перед адопцією, а не місцем довічного перебування тварин.
Одного дня притулки стануть порожніми не тому, що тварин немає, а тому, що в них більше не буде потреби. Саме до цього Марія та зооволонтери країни рухаються щодня.