“Кожен цивільний має знати, що таке турнікет”: військова медикиня про службу та психологічне відновлення

10 Листопада 2025

Здобувши медичну освіту, Олександра Чорна певний час працювала у лікарні. Потім вирішила змінити сферу діяльності й шість років присвятила роботі бухгалтером. А ще “працювала мамою”, мала хобі — вранці та ввечері гуляти зі своїм собакою, ходити у спортзал та займатися йогою.  

“Моє життя було інше, не таке як зараз, і, мабуть, я до нього більше не повернуся. Один із яскравих моїх спогадів — шити дітям спортивні костюми на власній швейній машинці. Це була справа моєї душі”, — ділиться спогадами Олександра.  

Початок військового шляху

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександра згадала про свій диплом та спеціальність медсестри. Тому рішення піти на фронт, за її словами, було швидким і виваженим: “24 лютого почалося повномасштабне вторгнення, 25-го ввечері я гуляла із собакою та вирішила зайти у військкомат. Мене вислухали та попросили трішки зачекати. Я не могла сидіти вдома, відчувала гостру потребу бути корисною. Ми вирішили пекти печиво та надсилати пакунки на фронт. Невдовзі мені написали, що дуже потрібні медики, звісно, я погодилась”.   

Спочатку були полігони, потім виїжджали на Придністров’я, далі Херсонська область та суцільні жахіття. «Перші травми, які я бачила і які мене дуже шокували, були саме у цивільних. Пам’ятаю ступор. Звісно, ми проходили курси тактичної медицини, але коли ти бачиш дуже багато поранених серед цивільних, не можеш до кінця збагнути, що відбувається, — розповідає медикиня. — Тому, де б я не була, завжди ходила із сумкою, де, окрім базової аптечки, було багато речей, необхідних для допомоги людям. Наступний етап — порятунок побратимів. Найгірше — коли ти бачиш, що на якомусь етапі вже нічим не можеш допомогти своїм хлопцям». 

На фронті Олександра отримала позивний Ластівка, який для неї придумали побратими, бо “швидко літає”, вміє швидко знайти те, що необхідно, вирішити питання. 

Важливий досвід

У вересні 2025 року Олександра потрапила на програму психологічного відновлення для військових медиків Repower. Це була шістнадцята програма, цього разу вона проходила у Швеції. 

У межах програми Олександра мала виступ перед аудиторією у 380 медиків та лікарів — українських та шведських. Вона яскраво продемонструвала світу різницю між військовою та цивільною медициною в Україні. Деякі особливості та високий рівень української військової медицини для іноземних колег стали великим відкриттям.

“Мені було приємно поділитися досвідом з іноземними колегами. Цінним було, що після виступу підходили шведські фахівці поставити запитання. Вони були дуже здивовані, що українські військові медики возять із собою не лише знеболювальні та кровоспинні ліки, а й такі, щоб зняти судоми чи збити тиск. Це для них був дуже цікавий кейс. Я пояснила, що люди на фронті можуть хворіти, можуть загострюватися хронічні недуги, може підвищуватися тиск. Це стало відкриттям для іноземних колег, типу «О, у вас і таке є!», — ділиться Олександра.

“Тактичну медицину важливо знати всім”

Олександра зазначає, що робота медика у зоні бойових дій дуже відрізняється від роботи в лікарні. На її думку, цивільна медицина теж має змінюватися: “Кожен цивільний має знати, що таке турнікет. Ви йдете містом, десь прилетіло, а у сумці немає чим надати допомогу собі та іншим. Часто цивільні думають, що небезпека десь там, а до мене може приїхати швидка допомога. Але це не так. Тактичну медицину корисно знати всім”.

Про програму психологічного відновлення Repower Олександра розповідає з теплом: “Усім військовим потрібне перезавантаження. І медики не виняток. Психологічна підтримка як ніколи важлива. Що б не говорили, а “дах підтікає”, втома відчувається дедалі сильніше. На програмі дуже класно, тут спокій”.

“Ми працюємо з психологами, я і надалі планую це робити, адже маю усвідомлений підхід до турботи про ментальний стан. Також на програмі ми можемо пробувати щось нове: я, наприклад, спробувала хокей”

Із 2022 року благодійний фонд Repower провів 17 програм психологічного відновлення для 1244 військових медиків. 16 програм пройшли за кордоном, а пілотний проєкт відбувся в Україні. Дізнатися більше про програми, можливості підтримки та запропонувати варіанти партнерства можна за посиланням.