Оксана Хромова
Останніми роками у передріздвяні дні простежується чітка тенденція: українці дедалі частіше відмовляються від штучного блиску й масового декору на користь речей, що мають сенс. Це повернення до автентичності проявляється навіть у тому, як ми прикрашаємо ялинку. Серед гірлянд і вогників дедалі більше місця займають символи, що зберігають історію й родинні спогади. А на зміну пластиковим прикрасам приходять вироби з характером і душею. І дедалі частіше родини обирають ялинкові іграшки, що розповідають про Україну, її історію, символи й тепло. Про головні святкові символи розповідають майстри компанії “Різдвяні історії”.
Символи, що формувалися роками
Українська різдвяна символіка — це поєднання символів, естетики та історії. Наприклад, восьмикутна зірка, з якою колись ходили колядники, нагадує про світло, що приходить у дім разом із піснею. Дідух символізує рід і пам’ять про предків, солом’яні павуки — оберіг від лиха.
Усе це мова, якою говорить українська культура і яка знову отримала своє звучання, зокрема, у святковому декорі. Це стосується і традиційних кольорів — білого, червоного і чорного, які перегукуються з українською вишивкою
Майстри «Різдвяних історій» переконані: автентичність може бути сучасною. У їхніх колекціях традиційні мотиви знаходять нові форми: на ялинкових кулях і скляних фігурках з’являються хатинки, колядники, восьмикутні зірки, птахи, дідухи й колосся. Ці образи не просто прикрашають, а відтворюють давні сенси, закладені в українських обрядах.
«Ми створюємо скляні форми у вигляді ялинкових прикрас: колядники, хатинки, восьмикутна зірка. І додаємо до дизайнів на кулях птахів, дідухів і колосся. Ці мотиви ми поєднуємо з ручним розписом, вишивковими орнаментами. Щоб не просто відтворити форму, а зберегти зміст, який стоїть за кожним із них».
Наприклад, у колекції «Регіони», де представлені 16 областей і кожна має власний характер. Закарпаття — яскраві елементи з народного орнаменту. Східна Україна — стримані кольори та вільний пензлевий мазок. Сумщина — це світлі, майже акварельні переходи, натхненні природою та старими полотнами. А Запоріжжя — символ виноградарства і соняшників. Кожен регіон звучить по-своєму, але разом вони утворюють єдину історію українського роду.
Сенси, що народжуються сьогодні
Повномасштабна війна змінила не лише наш побут, а й сприйняття свят. Майстри “Різдвяних історій” говорять, що ідеї для нових прикрас сьогодні приходять не з трендів, а з життя українців. Так з’явилися серії «Непереможні українці», «Кум і Кума», «Зимова хатинка» — фігурки, у яких люди впізнають себе, своїх близьких, своє дитинство.
Сучасна ялинка стає своєрідним дзеркалом родини. Тепер це не просто набір кульок, а особиста історія, де кожна прикраса має значення. Це історія дому, любові, незламності, віри у життя.
Цього року українцям особливо сподобалися іграшки у формі вареничків. Вважається, що форма вареника походить від форми місяця — символу родинного кола. Тому саме вони посіли почесне місце на ялинці під час виставки Christmas Trade Show, яка стала найкращою ялинкою 2026 року.
Яка вона, українська ялинка нашого часу
Сьогодні українська ялинка поєднує глибину й стриманість. У ній менше блиску, зате більше сенсу. В декорі переважають кольори української вишивки — червоний, білий, чорний, золотий, а також натуральні відтінки соломи й слонової кістки. Скляні кулі, ручний розпис, природні матеріали створюють особливу атмосферу, коли тепло відчуваєш навіть дотиком.
Майстри «Різдвяних історій» кажуть, що кожна прикраса має передавати не просто красу, а емоцію: пам’ять, вдячність, надію, відчуття захисту.
«Ми мріємо, щоб людина, дивлячись на свою ялинку, відчувала гордість: “Я частина народу з глибоким корінням і великою душею”. Бо українська ялинка сьогодні — це вже не просто декор, а родинна історія».