Оксана Хромова8 січня українські глядачі побачать романтичну комедію «Випробувальний термін» виробництва 1+1 media та SFERA FILM. Тетяна Малкова у фільмі зіграла нетипову для себе роль — експресивну «маму офісу», яка вагітна двійнею. В інтерв’ю вона розповіла про свого персонажа — зокрема, про один із перших у своїй кар’єрі досвідів втілення образу дружини при надії, а також про залаштунки створення фільму та найбільші випробування в професії. Також Тетяна поділилась власними думками щодо переосмислення цінностей за період повномасштабної війни.
– Роль у «Випробувальному терміні» кардинально відрізняється від ваших попередніх робіт, зокрема й через те, що ви ледь не вперше грали вагітну. Що стало для вас найбільшим викликом у втіленні Тані?
Насправді в мене був досвід ролі вагітної у польському серіалі, але лише епізодично. А настільки глибоко — дійсно вперше у «Випробувальному терміні». Через власний досвід і мрію зіграти вагітну вже давно, здається, все вийшло. Навіть чоловікові колись казала, що нам слід створювати маленькі відео, які називалися б «Будні вагітних», оскільки все те, що відбувається з жінкою в цей період — заслуговує на окремий серіал.
Вагітність — це вибуховий коктейль гормонів, який неможливо передбачити та зрозуміти. Лише коли потрапляєш в цей стан — розумієш жіночу поведінку. Раптові сльози, перепади настрою, незвичний стан сприйняття себе, оточення та реальності — все це варто було згадати й викласти в сценарії.
Найбільший виклик, який виник — брак достатнього часу, щоб підготуватися, тому все вирішувалось у процесі роботи.
– Що робить вашу героїню особливою в стрічці, які риси ви вкладали особисто, аби передати глядачу Таню?
Це, мабуть, в продовження до першого питання. Моя вагітна Таня вирішила залишитися на роботі, тому що в неї був певний страх бути непотрібною. Так, багато людей сприймають вагітність як хворобу. Якщо ти в цьому стані, то з тобою щось не так.
Попри те, що Тетянка вагітна, вона хоче працювати, залишатися в колективі людей, які її люблять та яких вона любить. Вона не хоче лежати на дивані. Тому весь час Таня поруч з тими, кого любить та фактично огортає весь офіс своєю любов’ю, створюючи особливу атмосферу.
– Поділіться своїми враженнями від першого знімального дня. Яка атмосфера панувала на майданчику протягом всього періоду?
Для мене перший знімальний день «Випробувального терміну» був надзвичайно важливим. До того ж — це перший досвід роботи з режисеркою Іриною Громоздою і точно скажу, що він вийшов одним із найзахопливіших у моїй кар’єрі та історії. Тому що Іра — та режисерка, яка слухає акторів і розкриває їх. Ми приносили власні ідеї, як відчували персонажа та думки, які хотіли б вкласти у стрічку, а вона, як диригент, створила неймовірну симфонію. Кожен відчував себе митцем.
Протягом всього часу панувала прекрасна атмосфера. Це був той період, про який мріяла дуже давно. Ми відчували постійно, що кожен і кожна щось вкладає від себе і нам є що сказати. Це був класний процес, який сподіваємось призведе до неймовірних речей вже 8 січня.
Очевидно, що в нас є задані умови, сценарій, певна лінія, якої маємо дотримуватись, але акторам, як і мені зокрема, дуже важливо, коли є момент надзвичайної синергії в комунікації. Це цінно. Вважаю, що Іра зберігала цю атмосферу з першого до останнього знімального дня, попри шалене навантаження і складні графіки.
– Вашим чоловіком у стрічці є Юрій, якого грає Дмитро Танкович. Чи перетиналися ви раніше в роботі і яким став ваш тандем на екрані?
Це був також перший досвід роботи з Дмитром. Він грає Юрія, мого чоловіка. Його персонаж з тих, хто легко погоджується, бо «чому б і ні». Раніше ми не перетинались в роботі, але кумедно було те, що навіть наша перша зустріч відбулась на майданчику. Виходить, що вже після того, як зрозуміли, що за сценарієм ми прожили певну кількість років разом. І знову ж таки, під керівництвом Іри Громозди все відбулось природно. Ми дуже швидко підхопили настрій один одного. Сподіваюсь, що на екрані ви це побачите.
– Ваша героїня — це опора всього офісу: вона тримає атмосферу, рятує кавою і завжди відчуває настрій людей. Яку рису цієї героїні ви б залюбки «позичили» собі в життя?
Не сказала б, що вона саме рятує, але точно відчуває настрій кожного та виступає фактором, що об’єднує. І будемо відверті, інколи можна маніпулювати, бувши вагітною, аби зробити в колективі певну атмосферу, чим моя героїня і користувалась у фільмі.
Сказати, що саме позичаю зі свого життя для ролей, складно. Фактично в кожну героїню вношу частину себе. Не має значення, антагоніст це чи позитивний персонаж — у кожного я вкладаю власні риси: іноді більше, іноді менше. Ми всі поєднуємо в собі хороше й складне, маємо досвід, за який часом соромно, і той, яким щиро пишаємося. Ми — цілісні, цікаві історії з підйомами, падіннями, перемогами й помилками. Саме цей життєвий багаж я і переношу у своїх персонажів.
– Який момент на зйомках «Випробувального терміну» ви запам’ятали найбільше? Чи вплинули виклики повномасштабної війни на знімальний процес на майданчику — обстріли чи блекаути?
Насправді таких моментів було багато. Один з них — коли Іра Громозда озвучила, що буду в ролі вагітної Тані. Це яскравий момент. Пізніше ми багато обговорювали, якою вона може бути.
Чимало було кумедних ситуацій. Наприклад, ми знімали, як я їла огірки з вершками та журавлиною. І нам потім потрібно було перезняти цю сцену. У знак солідарності Іра теж спробувала це.
Також пам’ятаю день, коли ми знімали на 25-му поверсі. Це була зйомка вечірки у головної героїні Поліни, яку грає Катерина Кузнєцова. Ми знімали вночі і саме тоді був страшенний обстріл. Але у той день відчула неймовірну повагу до тих людей, які створюють цей фільм. Це був момент єднання та об’єднання кожного на майданчику.
Для мене це була dream-team (ред. — команда мрії), тому що ми злагоджено працювали в складних умовах, попри обстріли, обмежених таймінгах та графіках. Команда фільму «Випробувальний термін» — це супермікс з досвідчених акторів, які точно знали, що та для чого робити. Вони знали, як створити своїх персонажів та загалом історію, щоб вона якісно працювала. У нас була прекрасна команда — найкращий «диригент», найкращі оператори, найкращі костюмери та гримери тощо. Вдячна кожному, хто там був. І справа не тільки в акторах. Ми всі працювали як швейцарський годинник.
– Фільм про вибір, випробування, а також про довіру та кохання. Який меседж він приніс у ваше життя та що очікувати глядачам 8 січня 2026 року?
Я з тих людей, які не люблять обирати й багато років від цього страждала. Тому чому не можна відразу все? Для мене цей фільм про те, що інколи не треба нічого обирати або доводити, варто лише проходити свій життєвий шлях цікаво та обирати все те, що подобається.
– Чи відчували ви колись у професії момент, схожий на «випробувальний термін», коли доводилося показати, на що здатні?
Кожен мій проєкт — це насправді випробування, зокрема останні кілька років. Оскільки переїхала в Польщу, мала дуже швидко опанувати мову. На одну зі зйомок мені потрібно було за один день вивчити сторінку тексту польською. Потім вона стала частиною мого життя та роботи, як і тонни матеріалів. Але завжди варто бути готовою до імпровізації акторів, яким слід відповідати на знімальному майданчику. Здавалося, що після цього зможу все. Але ж ні — трапляється інший проєкт. Випробуванням є і те, що для фільмів створюють грим 8 годин, а в кадрі ти можеш бути кілька хвилин, а також треба зніматися в температуру -14 тощо.
Викликом є і робота в кадрі з тваринами, адже не всі вміють та розуміють, як з ними працювати. Це складно. Відтак, кожен наступний проєкт показує та відкриває нові можливості, розширює тебе, створює блокбастер у твоєму житті. Але все це дуже цікаво.
– Наразі ви живете на дві країни — Україну та Польщу. Наскільки війна вплинула на ваші цінності та пріоритети? Що в цьому досвіді найскладніше для вас як для акторки, а що як для мами, навпаки, дає нову опору? Що допомагає вам балансувати між зйомками та особистим життям?
Це дуже складне питання. У порівнянні — мені здається, що ми всі як жонглери, в яких з кожним днем стає вже більше кульок і кеглів, тож жонглювати стає все складніше. На жаль, певні речі, які раніше допомагали, не діють. Але все одно опираюсь на те, що завжди мене підтримувало. Мені допомагають музика, танці, співи, прогулянки, особливо під сонцем. Також хороше кіно. Намагаюсь дотримуватись інформаційної дієти та уважно стежити за тим, що поглинає мій мозок з соцмереж, книжок і фільмів. Обмежила все те, що може нашкодити й дотримуюсь балансу з собою, це найголовніше.
– Чи вважаєте ви, що сучасне українське кіно формує новий образ жінки?
Вважаю, що сучасне українське кіно формує новий образ всього, не лише жінки. Тому слід бути максимально відповідальними за те, що створюється. Завжди важливо кіномитцям стежити за тим, які меседжі вони вкладають у фільм, адже кіно відображає те, що відбувається в суспільстві. Деякі фільми створюються задля показу минулого, того, якими ми були раніше.
Українські жінки надзвичайно сильні. Хочеться, щоб кожен з нас глибше занурювався в те, хто вони є, хто їхні предки, якими силами вони користувалися в різні часи, епохи проходження і становлення себе. Як на мене, зазирання в свої корені дає надзвичайно сильну опору і сильний фундамент існування.
– Яким посланням із фільму вам би хотілося поділитися з українками?
Хочу побажати всім легкості. Те, чого зараз не вистачає нам особисто. Зрозуміти, що деякі речі вже не змінити. Тому бажаю легкості сприйняття, життя, легкості в стосунках, зосередитись на собі та людях, яких ви любите.
– Які маєте плани та якими є найбажаніші мрії на наступний рік? Чи плануєте й далі експериментувати з іміджем у кіно? Якщо так, кого хотіли б зіграти?
Припинила планувати на далеке майбутнє. Можу лише в розрізі місяця-двох, оскільки ніхто не знає, що буде завтра. Хочеться знімати хороше, якісне кіно, отримувати сценарії, від яких перехоплювало б подих від досконалості та сенсів, глибоких змістів. Кіно, яке можна буде передивлятися.
Хочеться зробити байопіки про відомих українців або зіграти особистість, яка прославила Україну в світі. Планую експериментувати з іміджем, якщо це матиме сенс. Якщо говорити про дійсно значущі та великі речі, то чому ні?