Леся Сайко
20 березня в Центрі сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» у Варшаві відкривається виставка «Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим». Проєкт має на меті розповісти світові про Крим через творчість українських митців, зокрема кримськотатарських. Виставка організована платформою культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво на замовлення Українського інституту за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну». Куратор(к)и проєкту — Катерина Семенюк, Оксана Довгополова та Алім Алієв.
Що таке Крим? Унікальна природа — море, гори та степ? Античний культурний спадок? Дім для корінних народів? Архітектура різних епох? Зрештою, простір свободи та музичні фестивалі? Колись Адам Міцкевич з тугою вдивлявся в залишки кримськотатарських фортець, які на очах ставали минулим, та згадував власну батьківщину. Про що ми згадуємо сьогодні?
У проєкті «Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим» сучасні українські художники і художниці, зокрема кримськотатарського походження, розповідають про особисті та культурні втрати після того, як РФ тимчасово окупувала півострів у 2014 році, розпочавши таким чином війну проти України. В експозиції будуть представлені роботи Олексія Борисова, Юрія Єфанова, Еміне Зіятдін, Влодка Кауфмана, Віталія Кохана, Павла Макова, Романа Михайлова, Севілі Наріман-кизи, Рустема Скибіна, Олега Тістола, Халіла Халілова, Антона Шебетка, Ельміри Шемседінової. Дизайнером експозиції став Олександр Бурлака.
Кураторки виставки Оксана Довгополова і Катерина Семенюк говорять:
«Цією виставкою ми хотіли б поділитися відчуттям розірваності та втрати, яку переживає Україна через тимчасову окупацію Криму, а також оприявнити унікальність півострова як брами між цивілізаціями, що, зрештою, дає ключ до розуміння культурного феномену України».
Крим завжди був брамою між великими цивілізаціями. До нашої ери середземноморський світ зустрічався тут з великим азійським степом. Тут діяли імперії — від Візантійської й Османської до Російської, а кримськотатарський народ мав власну державу — Кримське Ханство. Століттями діяли як союзники, торгували й ворогували між собою кримські татари та українські козаки, співіснували мусульмани, іудеї, християни.
У 1944 році радянська імперія здійснила злочин геноциду проти корінного народу Криму, кримських татар. Тільки напередодні падіння СРСР та проголошення Україною незалежності в 1991 році кримські татари почали повертатись додому, але через здійснений проти них геноцид їхня мова нині перебуває під загрозою зникнення. Сьогодні Україна визначає корінними народами кримських татар, караїмів та кримчаків, які сформувались на території Кримського півострова. Без них неможливо уявити сучасну Україну — багатошарову мультикультурну політичну націю, що формувалася століттями, і яка виборює своє майбутнє.
«Ідея цієї виставки народилась достатньо закономірно — розповісти світові про Крим через роботи українських, зокрема кримськотатарських художників і художниць, для яких Крим тече по венах, — говорить співкуратор виставки та заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв. — Ця виставка не лише про півострів, що тимчасово втрачений, а й про його осердя: його людей, сучасну кримськотатарську культуру, яка пульсує і пробивається крізь штучні кордони, а також про надію на повернення».
Проєкт «Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим» пропонує поміркувати, якою буде Україна, Європа та світ вже завтра. Що світ втратить, якщо не зможе роздивитись Крим?
Виставка триватиме до 28 червня 2026 року.