Оксана Хромова8 лютого відзначають неофіційне романтичне свято – День освідчення. З цієї нагоди відомий український актор театру і кіно Олександр Рудинський пригадав, як робив дружині пропозицію руки та серця. Тож якщо ви одружені, згадайте той особливий та особистий момент для вашої пари. Якщо ви у стосунках, замисліться, можливо, зробити це сьогодні? Якщо ж ви у пошуках людини, з якою почуватимете себе найщасливішою чи найщасливішим, помрійте сьогодні про ідеальне освідчення. А для натхнення читайте історію пропозиції руки та серця Олександра Рудинського своїй коханій дружині Марії.
Романтичні гастролі
– Історія почалась у 2020 році. Я вже грав у театрі імені Івана Франка, а Марія на той час там ще не працювала. Ми збиралися на гастролі в Будапешт із виставою, і Марія поїхала з нами, – розповідає Олександр в YouTube-проекті «Де брехня?» – Я вже тоді вирішив, що буду робити пропозицію. До того моменту ми зустрічалися два роки, а перед цим ще чотири роки вчилися на одному курсі, Марія була старостою нашої групи.
Олександр Рудинський обрав обручку для заручин, заховав її у сумку-бананку, які тоді було модно носити, і вирішив робити пропозицію в Будапешті.
– Спочатку – аеропорт «Бориспіль» та сканер. Я вчасно зрозумів, що попросять показати, що в бананці, тому відійшов і переклав коробочку з каблучкою у велику валізу. Думаю: головне, щоб ніхто не перевіряв її, і Марія цього не побачила, – говорить Рудинський. – Прилетіли в Будапешт. Тільки-но заїхали у квартиру, як Марія побігла до валізи. Тоді я на всій швидкості побіг і впав на цю валізу. Вона каже: «Сашо, що сталося? Я просто хочу сходити в душ». Я зрозумів, що треба терміново змінювати підхід і почав фліртувати: «Сонечко, йди в душ, сам усе тобі принесу», – усміхається Рудинський.
Запланований «день X»
Після чотирьох днів вікенду та відпрацювання вистави настав фінальний день у Будапешті.
– Це було 25 квітня, – ділиться Олександр. – Я влаштував Марії екскурсію Будапештом: поїхали спочатку на один берег, потім на інший, потім пішли в термальні басейни під відкритим небом. Ввечері – до колеса огляду. А я страшенно боюся висоти! На той момент навіть у літаку в мене руки ставали мокрими. Випили трохи просеко, кажу: «Ну що, я вже бадьоріший, ідемо!».
Проїхали ми перше коло. Не наважився. Бо в цей момент думав про висоту, а не про пропозицію. На другому колі колесо зупинилося, щоб могли розгледіти чарівний Будапешт. Марія дивиться по сторонам, а я дістаю обручку та падаю на коліна. І тут прикраса вилітає з рук на підлогу, а там – щілини. Марія бачить, що обручка летить, і кричить: «Хапай!» Я це пам’ятаю наче у «слоу-мо», знаєте (сміється). Дякувати богу, я зловив каблучку і просто сказав: «Дай руку. Я тебе дуже люблю. Ти найкраща». Якщо чесно, я на ходу підбирав слова, не готував текст заздалегідь. Але це був найзворушливіший момент у моєму житті!