Леслі Нільсен — це людина, яка довела: щоб бути по-справжньому смішним, потрібно мати максимально серйозне обличчя. Хоча першу половину своєї кар’єри він провів як драматичний актор, світ запам’ятав і полюбив його саме як сивочолого майстра пародії. Його гумор базувався на незворушності посеред повного хаосу, що й зробило його іконою комедії.

Ось добірка культових стрічок, які варто переглянути, щоб згадати генія «абсурду».
1. Аероплан! (Airplane!, 1980)
Цей фільм став поворотним моментом у кар’єрі Нільсена. До цього його сприймали як суворого героя бойовиків, але роль лікаря Румака змінила все.Фільм висміює «фільми-катастрофи». Саме тут народилася фірмова манера Леслі — видавати абсурдні репліки з виглядом людини, яка обговорює прогноз погоди.

2. Голий пістолет (The Naked Gun, 1988–1994)
Трилогія про лейтенанта Френка Дребіна — це вершина творчості Нільсена. Френк — катастрофічно некомпетентний, але дивовижно щасливий поліцейський. Пародія на детективні серіали. Френк намагається запобігти замаху на королеву Єлизавету II (у першій частині), паралельно руйнуючи все, до чого торкається. Кількість жартів на одну хвилину екранного часу тут просто зашкалює. Візуальні ґеґи, гра слів та абсолютна неадекватність головного героя роблять цей фільм безсмертним.

3. Дракула: Мертвий і задоволений цим (Dracula: Dead and Loving It, 1995)
Коли за справу береться майстер пародій Мел Брукс, а головну роль грає Нільсен, виходить класика. Леслі приміряє на себе образ найвідомішого вампіра всіх часів. Його Дракула — елегантний, сивий і… неймовірно незграбний. Він плутається у власному плащі та постійно потрапляє у безглузді ситуації.

4. Без вини винуватий (Wrongfully Accused, 1998)
Цього разу під приціл пародії потрапив трилер «Втікач» з Гаррісоном Фордом. Нільсен грає скрипаля Раяна Гаррісона, якого підставили та звинуватили у вбивстві. Йому доводиться тікати від правосуддя, намагаючись знайти справжнього вбивцю — однорукого, одноногого та одноокого чоловіка. Фільм висміює голлівудські кліше бойовиків 90-х: від пафосних промов до неможливих сцен втечі.

5. Шосте почуття (Spy Hard, 1996)
Оригінальна назва — «Невинищувальний шпигун». Це відповідь Нільсена на пригоди Джеймса Бонда. Агент Дік Стіл (00) має врятувати світ від чергового божевільного генія. Тут є все: гаджети, фатальні жінки та, звісно, повна відсутність здорового глузду. Вступна пісня у виконанні «Дивного Ела» Янковича — окремий шедевр.
