У 2022 році більшість українців не мали розкоші на те, щоб просто «погано почуватися». У той час перед кожним стояло безапеляційне завдання — вижити, і наша психіка філігранно виконала те, що вміє найкраще в моменти катастроф: вона мобілізувалася, перетворившись на бездоганний та витривалий механізм. Це був час екстремальних доз адреналіну, кортизолу та норадреналіну, які тримали тіло й мозок у режимі максимальної зібраності. Емоції тоді часто просто «вимикалися», як зайве світло в кімнаті, щоб не заважати нам діяти. Ми звикли повторювати собі та світу: «я не плачу», «я максимально зібрана», «я тримаюсь», і це було нашою бронею.
Ми надто втомилися
Минуло кілька років, світ навколо адаптувався, а тривожні новини стали фоновим шумом нашої нової «звичної» реальності. Але саме зараз, коли зовнішній шторм ніби вщух, всередині починає відлунювати зовсім інше — те, що ми так довго ігнорували. Замість колишньої сталевої витримки ми все частіше чуємо від себе болюче: «Я більше нічого не відчуваю, мені нічого не хочеться, я просто втомилася жити в цій нескінченній напрузі».
Лікарка-психіатриня і психотерапевтка, засновниця центру психічного здоров’я Mind Mental Center Ангеліна Левицька пояснює явище як ефект розморозки. Це складний процес, коли емоції та реакції, які були «заморожені» заради виживання, починають проявлятися після тривалого періоду надмобілізації.
На початку повномасштабної війни наша психіка працювала в режимі екстреної адаптації, створюючи ілюзію стабільності. Ми могли не відчувати страху чи болю не тому, що їх не було, а тому що нервова система обрала функціональність як єдиний спосіб вціліти. Проте хронічний стрес має підступний накопичувальний ефект. Нервова система не може роками перебувати в режимі «червоної зони» без наслідків, і коли гостра мобілізація поступово спадає, організм починає «відпускати» все те, що так довго тримав у напрузі. Саме в цей момент з’являються апатія, виснаження та емоційна порожнеча, які є не ознакою слабкості, а закономірною реакцією виснаженої системи.
Що насправді відбувається з нашою психікою?
Насамперед звужується так зване «вікно толерантності» — той самий діапазон стресу, в межах якого ми можемо залишатися стабільними. При тривалому навантаженні це вікно стає дедалі вужчим, і те, що раніше сприймалося як прикра дрібниця, тепер здатне викликати раптові сльози, роздратування або повне емоційне заціпеніння. До того ж настає фаза адреналінового виснаження. Якщо у 2022 році гормони стресу допомагали нам бути надлюдьми, то у 2026-му їхній тривалий вплив дає зворотній ефект.
Реєстрацію на Business Wisdom Summit 2026 відкрито!
15 квітня в Києві відбудеться Business Wisdom Summit. Бізнеси сміливих — захід для власників і лідерів, які не чекають кращих часів, а формують їх самі. Понад 500 учасників і 40+ спікерів зберуться, щоб говорити про зростання під тиском, відповідальність як нову норму бізнесу, силу системних рішень та технології, що працюють на майбутнє.
Business Wisdom Summit — платформа для лідерів, які беруть на себе відповідальність і задають напрямок розвитку країни.
Нервова система вичерпує свій ресурс, і людина дедалі частіше каже: «я стала чужою собі, я ніби вимкнулась». Це не зміна характеру, а чиста нейрофізіологія. За словами експертки, сьогодні кількість звернень до фахівців навіть вища, ніж у перший рік повномасштабної війни, і найчастіше люди приходять із запитами, які помилково вважають побутовими, хоча насправді це крик системи про допомогу.
Перші ознаки виснаження
Першим зазвичай здається сон: ви можете годинами гортати стрічку, не в змозі заснути, або прокидатися посеред ночі від незрозумілої тривоги, після чого сон стає поверхневим і не дає відпочинку. До цього додаються зміни апетиту — від повної байдужості до їжі до вечірніх нападів «емоційного голоду», або ж дивні блукаючі болі в тілі, коли спина чи м’язи ниють без жодної медичної причини.
Коли ми тривалий час живемо в напрузі, мозок вмикає режим енергозбереження, що проявляється як «туман у голові», складність із концентрацією та нетипова забудькуватість. Рішення, які раніше приймалися за секунду, тепер здаються непосильним тягарем, а емоційно ми стаємо або надто крихкими, або абсолютно «кам’яними». Емоційне оніміння, коли фраза «я нічого не відчуваю» стає нормою, або раптові спалахи гніву через дрібниці — все це симптоми перевантаженої нервової системи, а не особиста неспроможність.
Клінічні випадки лише підтверджують цю тенденцію. Наприклад, пацієнтка, яка роками була опорою для родини та волонтерів, у 2026 році зіткнулася з повним внутрішнім «вимкненням». Її діагноз — депресивний епізод середнього ступеня на фоні хронічного стресу — вимагав комплексного підходу: від медикаментозної підтримки до психотерапії та суворої інформаційної гігієни. Проте через кілька місяців лікування вона змогла сказати: «я знову жива».
Саме це і є головною метою терапії — повернути людині здатність відчувати життя. При цьому важливо не потрапити у пастку «самолікування», адже сьогодні фахівці бачать тривожний тренд на збільшення вживання алкоголю, нескінченного скролінгу та надмірної роботи. Мозок відчайдушно шукає швидкий дофамін, але таке коротке полегшення лише глибше заганяє у виснаження.
Що робити?
Варто пам’ятати, що звернення по професійну допомогу — це не про те, що ви «зламалися», а про відповідальність за власне здоров’я. Якщо апатія посилюється, сон не відновлюється, а симптоми тривають понад два-три тижні, сучасна доказова психіатрія може стати тим рятувальним колом, що скоригує біохімічні процеси та допоможе дбайливо прожити те, що було «заморожене». Але що можна зробити вже сьогодні?
По-перше, легалізуйте свій стан і припиніть себе сварити, адже після років війни не бути «ок» — це єдина нормальна реакція. По-друге, впровадьте цифрову дієту, обмеживши новини до мінімуму, щоб не виснажувати дофамінові рецептори. По-третє, зробіть сон своїм пріоритетом, адже відновлення починається саме з нього. І нарешті, не бійтеся просити про допомогу. Ефект розморозки означає, що ваш організм більше не хоче просто виживати, він хоче знову почати жити. І якщо зараз вам важко — це не крах. Просто ваша нервова система просить про підтримку, яка насправді існує.
Психологічна допомога
Пам’ятайте: якщо ви відчуваєте, що більше не справляєтеся наодинці — це не поразка. Звертатися по допомогу сьогодні так само природно, як дихати. Це і є найвищий прояв відповідальності перед собою та своїм майбутнім.
Ми дуже довго були сильними. Ми тримали небо над собою і близькими, часто забуваючи про власну втому. Але навіть найміцніша сила має право на перепочинок. Ефект розморозки, про який ми говоримо сьогодні, — це зовсім не про кінець. Навпаки, це про початок чогось дуже справжнього. Це маніфест вашого організму, який більше не згоден просто виживати в режимі «автопілота». Він відчайдушно хоче жити.
І якщо зараз вам важко, якщо ви почуваєтеся крихкими — це не означає, що ви зламалися. Це лише означає, що ваша нервова система занадто довго була на варті й тепер просить про підтримку. І саме тому психологічна допомога — це повернення собі права на повноцінне, чуттєве життя. Світ навколо може бути непередбачуваним, але ваша здатність піклуватися про себе — це те світло, яке не згасне.
Оксана Хромова
