Український артбренд URURUR представляє нову колекцію прикрас “ЦВІТ” — серію символічних виробів, натхненних мовою квітів як способом передавати почуття без слів.
У світі, де існує безліч мов, одна з найтонших — мова символів. Саме до неї звертається URURUR у новій колекції: квіти стають знаками, що працюють на рівні почуттів і особистих сенсів. Це прикраси, які не потребують пояснень — вони читаються інтуїтивно.
У “ЦВІТ” форма перестає бути лише декоративним елементом і перетворюється на шифр. У кожному виробі закладене значення, яке може залишитися непоміченим або, навпаки, стати точкою впізнавання — знаком спільної мови між людьми.
До колекції увійшли прикраси на шию та сумку з чотирма ключовими символами:
- рум’янок — уособлення наївного та щирого кохання, простоти й чистоти почуттів;
- сонях — символ життєвої сили, енергії та прагнення до світла;
- мальва — образ дому, опори, спокійної любові та захисту;
- волошка — знак ніжності, щирості та внутрішньої людяності.




Кожна квітка в колекції несе окремий сенс і формує власну емоційну історію. Разом вони створюють систему символів, що дозволяє виражати стан, настрій і внутрішній світ без слів.
Авторкою колекції є художниця та засновниця бренду URURUR Леся Станкевич.
«Кожна жінка — це стихія, причому стихія гнучка та мінлива: ми можемо бути сильними та непохитними і водночас надзвичайно ніжними та тендітними. Як і квіти: вони можуть проростати крізь асфальт та камінь, пускати коріння в тіні чи в пустелі, але водночас потребують води та сонця. Це час відчувати себе: свої бажання, свої сили та свої слабкості, пророщувати в собі нові надії та мрії, час виходити з тіні та проявлятись світові. Колекція “Цвіт” саме про це: про почуття, які наповнюють наше життя фарбами та роблять його кольоровим, про надію та про важливість того, що шепоче нам наше серце», — розповідає Леся Станкевич.




Колекція “ЦВІТ” продовжує дослідження URURUR української символіки, поєднуючи традиційні сенси з сучасною формою та персональним переживанням.
Прикраси з колекції можна інтегрувати як у повсякденні образи, так і у більш виразні стилізації — вони залишають простір для інтерпретації та індивідуального прочитання.
