Письменниця й сценаристка Євгенія Бабенко, авторка роману «Усі мої тривожні дзвіночки» та серіалу «Секс, інста і ЗНО», прочитала книжку Світлани Левченко «Таке й різне» і пояснює, чому це не просто історія особистої трансформації, а розмова, якої багатьом жінкам давно бракувало.

Артдиректорка, фотографка та мистецтвознавиця Світлана Левченко у книжці «Таке й різне», що вийшла у видавництві Yakaboo Publishing, пише про речі, які зазвичай залишаються всередині: провину, сором, страх, втому від чужих очікувань і спроби нарешті зрозуміти, хто ти без ролей «хорошої жінки», «правильної мами» чи «зручної людини». Це книжка про жінку, яка наважується перестати боротися із собою — і вперше почати бути за себе.

«Таке й різне» – це відвертий маніфест трансформації, терапевтичне самодослідження жінки, яка полишила традиційні ролі дружини й матері й пішла в нікуди. В нікуди чи до себе? Що там, за почуттям провини й розгубленістю? Що тебе визначає? Що таке «нормально»? Як розвʼязати внутрішні вузлики? Чим відрізняється жінка від Жінки? – йдеться в описі книги.

Світлана Левченко йде від особистого до загального, розповідаючи про свій досвід шляху, який продовжується. Тут і про почуття провини, і про стосунки з чоловіками, і про пошук свого призначення, і про гучного внутрішнього критика, і про народження сина і про любов та силу, яка є в кожному.

“Мій ключ – пробачити собі. За все. За те, що не можу знайти тишу, за те, що довго боялася взяти відповідальність будь-якого рангу, за страх поразки, за негативні очікування й навіть за власні картання, що не пробачила раніше. Вибач, мала. За вибаченням прийшла тиша. Худорлявий пес у куту, що намагався сам себе зʼїсти, пішов гонити мʼяча надворі. Тихо так.”

“Таке й різне” – книжка, яка породжує дискусії, ставить питання, на які складно знайти однозначні відповіді, але в процесі пошуку читачі зможуть більше дізнатися про себе, пройти власний шлях разом з авторкою та поговорити нарешті з собою. Ви будете тримати в руках мапу чи посібник, який дасть вам підказки, але у кожного, хто прочитає “Таке й різне”, буде своя дорога та свої супутники.

“І хоч ця дівчинка має вигляд грози нетрів, вона просто хоче бути дитиною, яку люблять, про яку памʼятають і про яку турбуються. І тепер у неї є дорослий, поруч із яким можна знову стати маленькою. Це ти. Відпочинь, малечо, поспи, пожуй цукрову вату, помалюй принцес. І виростай у красиву сильну Жінку. Я про тебе памʼятаю, я про тебе потурбуюсь.”

“Таке й різне” – не художній роман, не психологічні дослідження, не автобіографія у чистому вигляді. “Таке й різне” вміщує жартівливі філософські роздуми “Як бути досконалим” Майкла Шура у поєднанні з роллю жінки в патріархальному світі “Другої статі” Симони де Бовуар та приправлене поетичністю “Летиції Кур’яти та всіх її вигаданих коханців, яким вона збрехала про свого батька” Віри Курико.

Це книжка – співрозмовниця, що ніби сидить з вами на кухні при свічках та у вечірній тиші змушує ближче з познайомитися з собою. Світлана Левченко ставить собі та читачам 33 питання, які допомагають зануритися в себе та визначити свої пріоритети, дізнатися “Хто ти?”. Це питання про цінності, бажання, страхи та мрії.

“Страх — це не я, хвилювання – це не я, біль – це не я, радість – це не я, я — не байдужість і не пристрасть, я – ніщо та все. Справжня, оголена я – я. Усе інше – процеси, повʼязані з життєдіяльністю та взаємодією з іншими істотами. І мені не обовʼязково все це носити із собою.”

Книга “Таке й різне” – жива вода, пульсуюча енергія, танець, фантазія, бійка, обійми. Авторка не відпускає читача до кінця, кидає виклик, сперечається, говорить правду, спонукає до роздумів та дій.

Скоріше за все, ви не читали нічого подібного.