Зробити дитяче фентезі в Україні — завжди ризик. Попри це, «Хрещатик 48/2» став масштабним проєктом зі складним виробничим процесом. Про те, як створювався фільм, розповідає ексклюзивно в інтервʼю продюсер Олексій Комаровський.

Як народилась ідея фільму “Хрещатик 48/2”: це була ваша ініціатива чи проєкт прийшов до вас ззовні?

Перед самим Новим роком мій друг, кінопродюсер, показав мені сценарій талановитого сценариста Юрія Миколенка. І я одразу побачив його картинками в уяві. Для мене це завжди головний знак: якщо сценарій миттєво запускає візуальне мислення, отже у ньому є життя особисто для мене. Звичайно, коли заходжу в проєкт як продюсер і режисер, я починаю переосмислювати деякі речі. Насамперед я змінив назву — вона мала стати більш загадковою, із таємною адресою, з відчуттям міфу, коду. Потім ми додали нових персонажів, переписали окремі сюжетні лінії, переосмислили локації. Поступово сценарій почав трансформуватися у той світ, який згодом опинився на екрані.

Жанровий мікс дитяче комедійне фентезі — це досить сміливо для українського кіно. Як вдавалося тримати баланс між цими жанрами у виробництві?

Будь-яке дитяче кіно — це вже сміливість. Діти — найчесніший глядач: вони не будуть лестити, якщо їм нецікаво — тобі кришка! Другий момент: дитяче кіно дуже непросто промотувати, тому що у нього немає такої широкої аудиторної воронки, як у комедії чи блокбастеру. І саме тому комерційний ринок в Україні часто ставиться до таких проєктів обережно. Але водночас цей жанр має величезну емоційну силу та довге життя. Ми намагалися тримати баланс через атмосферу: гумор, пригоди, магію, але при цьому через оригінальних героїв. Нам було важливо зробити не “дитяче кіно зверху вниз”, а сучасну сімейну історію, яка працює і для дітей, і для дорослих.

Які були найбільші виробничі виклики під час знімань: бюджет, локації, технічні рішення?

Найбільший виклик — це завжди амбіції фільму в порівнянні з можливостями ринку. Фентезі потребує великої кількості технічних рішень, складного постпродакшну, роботи з графікою, атмосфери магії, а українське кіно не має тих бюджетів, які мають великі західні студії. Але саме у таких умовах народжується креативність. А чи вийшло у нас — можете перевірити у кіно вже з 21 травня.

Робота з дітьми на майданчику — це окрема історія. Як організовували процес і чи були ризики, курйози?

Діти — це завжди мікс ризиків і курйозів одночасно. Але мені дуже пощастило з нашими юними акторами — вони виявилися надзвичайно талановитими, дисциплінованими й живими у кадрі. Найбільше хвилювання було пов’язане з Іваном Новінським, тому що це його перша велика роль, у нього фактично не було досвіду. Завжди є страх: чи витримає дитина такий ритм, чи не розсиплеться емоційно під тиском знімального процесу, чи буде повторювати дублі влучно. Але в якийсь момент він настільки органічно влився в роль, що багато сцен почали працювати навіть краще, ніж ми планували. А курйозів вистачало: діти дуже часто видають щось настільки живе й несподіване, що це інколи навіть хотілося залишати у фільмі.

Українське дитяче кіно сьогодні — ви відчуваєте, що глядач і ринок готові до таких проєктів?

Так, готові, я ризикую звичайно, роблячи це зараз, але бачу, що інші колеги також починають знімати саме дитячі проєкти. Можливо, теж відчувають те саме, що і я. За останні роки ми дещо забули про дітей зі своїми вічними дорослими справами та сенсами.

Що для вас як продюсера є головним критерієм успіху цього фільму — касові збори, відгуки дітей, прокатне визнання?

Для мене головне емоції дітей після сеансу. Коли дитина виходить із залу й продовжує жити цим світом, обговорює героїв, хоче повернутися у нього — це найбільше досягнення. Звичайно, важливі й касові збори, і довгий прокат, і життя фільму на платформах та телебаченні, міжнародний прокат. А ще я планую створити трилогію — цілий фентезі-всесвіт із продовженням, другою та третьою частинами.

Який головний меседж фільму? Що маленький глядач може винести із залу після перегляду “Хрещатик 48/2”?

Що магія живе серед нас. І кожна людина має свою суперсилу, навіть якщо сама про це ще не здогадується.