Що може розповісти стіна, яка бачила народження вистави і знищення цілого покоління? Що залишається від театру після пострілу? І що відбувається з країною після 1111 пострілів?

Уявіть: ви сидите просто на сцені, поруч з акторами, на відстані подиху від людей, яких розстріляли дев’яносто років тому. І стіна за їхніми спинами — та сама, що бачила всі ці події. Актори грають на відстані витягнутої руки — буквально поруч, у тому ж просторі, без рампи та дистанції залу. Межа між сценою і глядацьким місцем зникає фізично, і ти не спостерігаєш за подіями, ти в них перебуваєш.

Саме так влаштована нова вистава «1111», що виходить на широкий загал у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. Над нею працювали більше року і це відчувається як подія, яка чекала свого часу.

У центрі вистави — Лесь Курбас і доба «Розстріляного Відродження». Режисер, який у 1920-х перевернув українське театральне мистецтво, а потім за нього ж був знищений системою. Вистава розповідає про реальні події та міфи тієї епохи. Зокрема про те, як Курбас ставив «Газ» у театрі «Бергоньє», саме в тому просторі, де зараз відбуватиметься дія.

Тут немає ніяких головних героїв. Усі вони рівні, як у тому розстрільному списку. Фрагменти п’єс Миколи Куліша, архівні документи, музика і живі тіла акторів переплітаються в один великий обрядовий організм. Стіна за сценою змінює свої сенси по ходу дії: спочатку просто театральне тло, але в кінці ти вже розумієш, що це насправді.

Творча команда

• Режисер та інсценізація — Андріюс Дарела 
• Ідея сценографічного рішення — Лесь Курбас, Вадим Меллер
• Художник вистави — Олена Дробна 
• Пластичне рішення — Вікторія Степанкова 
• Композитор — Олексій Поліщук 
• Консультантка — Наталя Єрмакова 
• Куратор проєкту — Олена Дробна

Прем’єрні покази відбудуться 22 і 23 травня. Придбати квитки можна на сайті театру.

Всі фото: Анна Вексклярська