Оксана Хромова
Криза у команді рідко починається гучно. Частіше вона накопичується поступово — у втомі, мовчанні, втраті залученості та відчутті постійної напруги. Багато керівниць переконані, що у їхній команді достатньо довірливі стосунки, і працівниці повідомили б, якби мали проблеми. Але на практиці людина може довго мовчати, бо не хоче бути тягарем, боїться виглядати слабкою або просто не має сил пояснювати свій стан.
При цьому вона продовжує виконувати завдання, приходити на зустрічі й відповідати «все гаразд», навіть коли внутрішній ресурс уже майже вичерпаний. Саме тому для лідерки важливо вміти помічати сигнали вигорання ще до того, як ситуація стане критичною. Атмосфера у команді формується не лише через робочі процеси, а й через рівень довіри, спосіб комунікації та відчуття безпеки, яке люди мають поруч із керівником.
Як вчасно помічати вигорання у команді, залишатися опорою і перетворювати кризові періоди на точку зростання. Про жіноче лідерство на власному управлінському досвіді розповідає Олена Левандовська — комунікаційниця, громадська діячка, засновниця агенції Sensy buro та ГО UMIND.
Приховані маркери вигорання
Скажу, можливо, очевидну, але надзвичайно важливу річ, яку керівницям варто повторювати собі щодня: лідерка має бути уважною до своєї команди. Це запорука успіху в усьому, зокрема й у збереженні стійкості людей. Під уважністю я маю на увазі постійний контакт, спілкування сам на сам та спільне дозвілля поза роботою. Коли ви не втрачаєте цього зв’язку, то починаєте краще відчувати людей і помічати найменші зміни: у поведінці, стилі спілкування чи рівні енергії. Головне правило — бути чуйною до команди та вміти комунікувати. Тоді будь-які зміни у звичних патернах поведінки будуть помітні.
Сила прямої комунікації
Часто лідерки шукають складні техніки там, де насправді потрібні лише чесність, вчасність та пряма дія. Останній приклад із нашого життя — сильний ракетний обстріл Києва у ніч із 13 на 14 травня. Я знала, що ніхто з моїх колег цієї ночі не спав. Зранку ми списалися у робочому чаті: усі були втомлені й попереджали, що запізняться в офіс. Загалом відвідування офісу в нас вільне, але саме той день мав бути спільним — коли ми традиційно збираємося всі разом.
Зваживши на ситуацію, ми з операційною директоркою ухвалили швидке управлінське рішення. Повідомили команді, що їхати в офіс не потрібно. Попросили всіх залишитися вдома, відпочити, дати собі можливість прийти до тями й виконати лише критично важливі завдання. Подібні кроки з боку керівника найкраще демонструють, що безпека та стан людей — наш справжній пріоритет.
Як комунікувати спокій, коли всередині відчувається тиск невизначеності
Щирість і людяність — нова, найдорожча і, можливо, найрідкісніша валюта у світі. Тому, з одного боку, якщо я почуваюся нересурсно або маю неприємні передчуття, можу без зайвих деталей поділитися своїми хвилюваннями з колегами. Але водночас я обов’язково запевняю команду, що готова з цим працювати й вести нас далі, попри будь-які проблеми, спираючись на їхню підтримку.
Керівниця — це насамперед людина. Справжнє лідерство полягає не в тому, щоб носити маску залізобетонного спокою, а в умінні залишатися стійкою, не приховуючи власної вразливості.
Переконана, що свій стан та емоції варто проявляти, адже коли лідер не демонструє нічого людського, йому перестають вірити, через що можна втратити авторитет.
Головне — балансувати цю щирість чітким меседжем: «Так, зараз є певні труднощі, але я ваша лідерка, і ми продовжуємо рух попри все». Будь-яке обговорення невизначеності має завершуватися переходом до дій. Ми сідаємо і разом готуємо плани А, Б та В для виходу з різних ситуацій. Саме наявність кількох чітких варіантів розвитку подій та взаємна підтримка — те, що завжди повертає опорність і керівниці, і всій команді.
Правила комунікації з командою під час трансформацій
Коли криза змушує бізнес змінюватися, це, безумовно, стає стресом для людей. Наша команда пройшла крізь чимало потрясінь. Комунікаційну агенцію ми заснували у розпал пандемії COVID-19. Згодом разом зустріли початок повномасштабного вторгнення, коли довелося частково змінити вектор діяльності, перебудувати організаційну структуру та займатися проєктами, які відрізнялися від нашого довоєнного досвіду.
Третім серйозним випробуванням для агенції стало закриття масштабних міжнародних проєктів та раптове припинення фінансування через вихід з українського ринку одного з ключових донорів. Ми подолали ці три кризи, і я певна: якщо попереду на нас чекатимуть нові виклики, ми зустрінемо їх уже загартованими.
Тож як лідеру комунікувати з командою під час таких трансформацій? Головне — діяти на випередження. Потрібно заздалегідь проговорювати кожен наступний крок керівництва, детально пояснювати, чому обрано саме такий шлях і яких результатів ми очікуємо. І найважливіше — бути відкритими до зворотного зв’язку. Коли колеги бачать, що їхні ідеї, запитання чи пропозиції підтримують, а не засуджують, вони перестають бути просто пасивними спостерігачами. Люди відчувають себе співтворцями складних змін, які зрештою ведуть компанію до кращого.
Після кожного потрясіння важливо зупинитися й проаналізувати те, що відбулося. Як казала моя викладачка з УКУ: «Невідрефлексований досвід не перетворюється на знання».
Саме тому після завершення кризових проєктів ми завжди збираємося командою і відверто відповідаємо собі на чотири запитання:
- Що було зроблено правильно?
- Що пішло не так?
- Де ми могли спрацювати краще?
- Що варто врахувати на майбутнє?
Такий глибокий аналіз усуває хаос і стає надійною опорою для нашого подальшого руху та вдосконалення.
Українські лідерки, які змінюють уявлення про стійкість у світі
Про досвід українських лідерок та їхні унікальні риси під час війни, впевнена, сотні психологів, соціологів та експертів з менеджменту напишуть чимало наукових статей та книг. Адже ми не просто сильно змінилися самі, ми вже змінили світ, можливо, до кінця цього ще не усвідомлюючи.
Українські лідерки, які продовжують працювати п’ятий рік у реаліях повномасштабного вторгнення, насамперед змогли не втратити себе. Звісно, ми всі похитнулися, пожертвували частиною свого психічного здоров’я та внутрішніх ресурсів. Проте ті, хто залишається в строю, вчасно згадали базове правило з авіації: спочатку вдягни кисневу маску на себе, а потім на дитину поруч.
Сучасна лідерка — та, яка змогла зберегти власний стрижень і насмілилася стати надійною опорою для інших. Одразу після початку повномасштабного вторгнення керівниці компаній та організацій перетворилися для своїх людей на головних гарантів бодай якоїсь стабільності та майбутнього.
Сьогодні жінка у менеджменті бере на себе безліч викликів, часто працюючи і за себе, і за чоловіків, які захищають нас на фронті. Вона чітко усвідомила: кордонів більше не існує. Якщо є мотивація, вона здатна вирішити будь-яке питання у будь-якій точці планети. При цьому вона залишається глибоко турботливою, і це наша найяскравіша риса.
Але головне, що українська лідерка просто перестала боятися: викликів, криз, авторитетів, влади чи міжнародних експертів. У нас більше немає страху. Письменник та поет Юрій Іздрик написав пронизливі слова: «Яка ти прекрасна, коли в тобі немає страху!». Сьогодні ці поетичні рядки стали справжнім маніфестом сучасної української жінки-лідерки.