Оксана ХромоваЗазвичай блокбастер стає скандальним після прем’єри, коли глядачі вже подивилися фільм і є що обговорювати. «Одіссея» Нолана зробила все навпаки. Фільм ще навіть не вийшов у прокат, а вже встиг пересварити усіх зацікавлених. Одні звинувачують його у надмірній прогресивності, інші закидають співучасть у нормалізації окупації. І правими одночасно вважають себе обидва табори.
Це той рідкісний випадок, коли інтрига навколо “Одіссеї” Нолана поки що цікавіша за сам фільм. І варто розібратися, чому.
Читайте також: «День істини»: чому Спілберг зняв фільм, який не вважає фантастикою
Коротко про фільм
Щоб не загубитися в деталях, ось головне одним абзацом. Режисер: Крістофер Нолан, автор «Оппенгеймера», «Дюнкерка» та «Тенета». У головних ролях: Метт Деймон (Одіссей), Енн Гетевей (Пенелопа), Том Голланд (Телемах) і Зендея (Афіна). Бюджет: $250 млн, зйомки велися 91 день у шести країнах. І це перший в історії кіно фільм, знятий повністю на 70-мм IMAX-плівку. В український прокат «Одіссея» виходить 16 липня, практично одночасно зі світовою прем’єрою.
Сюжет: подорож Одіссея додому після Троянської війни, яка через гнів богів, чудовиськ і власні слабкості розтягується на десять років. Матеріал для епосу ідеальний. А от навколо його екранізації одразу розгорілося щось значно менш міфологічне.
Читайте також: Від «Трої» до Канн: 7 найкращих фільмів Діани Крюгер
Табір перший: «занадто прогресивний»
Найгучніша хвиля обурення піднялася через кастинг. Роль Єлени Троянської, яку Гомер описував як «білоруку», отримала темношкіра акторка Лупіта Ньонго. Праворадикальний блогер Метт Волш заявив, що Нолан нібито боявся звинувачень у расизмі, а Ілон Маск підтримав цю тезу, припустивши, що вибір продиктований бажанням отримати нагороди. Формулювання, яке Маск обрав для критики, було максимально нестриманим. Режисер, за його словами, «справляє нужду на могилу Гомера».
До списку претензій цього табору додали також кастинг трансгендерного актора Елліота Пейджа й репера Тревіса Скотта. Мовляв, це данина сучасним трендам, а не історичній достовірності. Дісталося й діалогам: британські актори у фільмі, зокрема Том Голланд у ролі Телемаха, говорять із сучасним американським акцентом. Репліка персонажа «Мій тато повертається додому», за влучним спостереженням критиків, звучить радше голосом Людини-павука, ніж сина легендарного царя.
Читайте також: 13 найкращих фільмів з Ніколь Кідман, які варто побачити
Табір другий: «недостатньо етичний»
Паралельно розгорівся зовсім інший скандал, цього разу без жодного стосунку до кастингу. Частину зйомок «Одіссеї» проводили в місті Дахла, розташованого на території Західної Сахари. Цей регіон, окупований Марокко ще з 1976 року і класифікований ООН як «територія, що не володіє самоврядуванням». Організатори Міжнародного кінофестивалю Західної Сахари розкритикували Нолана за те, що зйомки в такому місці можуть сприяти нормалізації репресій і закликали до бойкоту фільму.
Для українського читача ця історія має особливий присмак. Уявіть на секунду голлівудський блокбастер, який знімають у тимчасово окупованому Криму. Що б це означало для сприйняття такого фільму тут? Саме цю паралель провели й деякі українські видання, коментуючи скандал навколо Дахли. Різниця в масштабі уваги світових медіа до цих двох окупацій теж стала частиною цієї історії, навіть якщо про неї ніхто прямо не говорить.
Читайте також: Кіану Рівз: 7 найкращих фільмів, які не залишать байдужим
Чому обидва табори мають рацію, і жоден не має
Тут і криється головна інтрига цієї історії. Один і той самий фільм, один і той самий трейлер одночасно звинувачують у надмірному потуранні прогресивній повістці і в браку етичної відповідальності. Обидва табори апелюють до принципів, обидва вважають себе єдиними, хто бачить правду.
Том Шон, автор книги The Nolan Variations, має для цього феномену влучне визначення, називаючи Нолана «режисером-Роршахом». У його фільмах прихильники протилежних поглядів однаково легко знаходять підтвердження власних переконань. Те саме, вочевидь, відбувається і з реакцією на «Одіссею» ще до її виходу.
І, можливо, саме в цьому головний урок цієї історії. Великий культурний продукт сьогодні майже приречений стати полем бою. І не тому, що він настільки суперечливий сам по собі. А тому, що будь-яка велика розмова зараз автоматично розкладається на два табори, кожен з яких дивиться на той самий екран і бачить протилежне. «Одіссея» Нолана просто трапилася вчасно. А може, і невчасно, залежно від того, кого запитати.
Прем’єра відбудеться вже завтра, 16 липня. І, звісно, судити краще після перегляду. Але те, що фільм устиг сказати про нас іще до прем’єри, вже цікавіше за будь-який трейлер.