Оксана Хромова
2 вересня виповнюється 30 років гривні. Саме цього дня у 1996 році в Україні розпочалася одна з найважливіших грошових реформ періоду незалежності. Купоно-карбованці, ціни з величезною кількістю нулів і мільйонні зарплати залишалися у минулому. У країни нарешті з’являлася повноцінна національна валюта. Але історія гривні значно довша за ці три десятиліття.
Гривня була ще за часів Русі
Слово «гривня» з’явилося задовго до сучасної України. Як пояснює Національний банк України, у різні історичні періоди гривнею називали і прикрасу, і міру ваги, і грошову одиницю.
До назви повернулися у часи Української Народної Республіки. 1 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про запровадження гривні, яка ділилася на 100 шагів. Тоді українські гроші стали ще одним способом заявити про власну державність. Після радянського періоду повернення гривні стало можливим лише з відновленням незалежності.
Чому гривню ввели не одразу після 1991 року
Перші роки незалежності Україна прожила без постійної національної валюти. У січні 1992 року в обіг увійшли купони багаторазового використання. А з листопада того самого року український карбованець став єдиним засобом платежу.
Це мала бути тимчасова валюта. Проте початок 1990-х приніс економічну кризу та надзвичайно високу інфляцію, тому запровадити гривню одразу було неможливо. Ситуація почала стабілізуватися лише у 1995–1996 роках. 25 серпня 1996-го був підписаний указ про проведення грошової реформи, а вже 2 вересня нові гроші з’явилися в обігу.
100 тисяч карбованців перетворилися на одну гривню
Обмін тривав лише два тижні, з 2 до 16 вересня 1996 року. Курс був простим, хоча за сучасними мірками вражає: 100 000 карбованців = 1 гривня.
У перші дні можна було розраховуватися і старими карбованцями, і новими гривнями. А вже з 17 вересня гривня стала єдиним законним засобом платежу в Україні. За час реформи банківська система вилучила 97% карбованців, які перебували в обігу. Важливо й те, що реформа була неконфіскаційною: заощадження громадян перераховували за встановленим курсом без обмежень щодо сум обміну.
Перші гривні друкували за кордоном
Власної повноцінної інфраструктури для виробництва грошей на початку незалежності Україна ще не мала. Над дизайном перших банкнот працювали українські художники Василь Лопата та Борис Максимов. Перші гривні друкували у Канаді та Великій Британії, частину монет карбували в Італії та на Луганському верстатобудівному заводі.
У вересні 1996 року в обігу з’явилися банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень. На одній гривні з’явився Володимир Великий, на двох — Ярослав Мудрий, на п’яти — Богдан Хмельницький, на десяти — Іван Мазепа, на двадцяти — Іван Франко, на п’ятдесяти — Михайло Грушевський, а на ста гривнях — Тарас Шевченко.
Згодом Україна створила власний повний цикл виробництва грошей від банкнотного паперу до друку купюр і карбування монет.
Копійка могла називатися шагом
Одна з найцікавіших деталей історії гривні стосується монет. На початку 1990-х обговорювали різні назви її сотої частини: «сотий», «резана», «куна», «гріш», «шаг». Причому саме шаги спочатку планували випускати разом із гривнею, а 1992 року в Луганську навіть відкарбували пробні монети. Проте зрештою була затверджена назва «копійка».
Через три десятиліття дискусія повернулася. Національний банк запропонував замінити «копійку» історичною українською назвою «шаг» і у рік 30-річчя гривні продовжує кампанію з її повернення.
Більше ніж гроші
За три десятиліття гривня пережила кілька фінансових криз, революції, пандемію та повномасштабну війну. Змінювалися її курс, дизайн банкнот і технології захисту. Загалом за цей час в Україні існували чотири покоління гривневих банкнот.
30 років гривні — це історія власної валюти й одна з ознак незалежної країни. Недарма ювілейну кампанію Національний банк назвав «Гривня. Більше ніж гроші». Адже 2 вересня 1996 року Україна не просто поміняла карбованці на нові банкноти. Вона зробила ще один крок до фінансової незалежності.
Фото: Національний банк України