Вона належить до тих українських акторок, які відчувають час не лише через ролі, а й через власну позицію. Яна Моріс вміє говорити про культуру просто й щиро, не уникаючи складних тем, але завжди знаходячи у них точки сили. У її словах звучить глибока впевненість у тому, що сьогодні український театр і кіно виходять на новий рівень, стають більш сміливими, щирими й ближчими до людей. Тож сьогодні у WoMo говоримо про виклики й можливості українського мистецтва, про відповідальність професії та про те, чому акторство є не просто роботою, а й способом життя.

Як ви оцінюєте розвиток української культури зараз? Що, на вашу думку, є її сильними сторонами?

Зараз українська культура на підйомі. Вона стала відвертішою, сміливішою і набагато ближчою людям. На мою думку, її сила полягає у наших традиціях, талановитих людях і в історіях, які ми розповідаємо щиро та по-справжньому. Навіть крізь біль і труднощі у ній проростає свобода. Саме тому ми бачимо таку кількість нових стрічок від українських режисерів та продюсерів, які розповідають унікальні історії, повʼязані з нашими людьми. 

Чи відчуваєте ви зростання інтересу до українського театру та кіно після останніх років культурних змін?

Так, і дуже відчутно. Українці почали більше цінувати власне мистецтво і наших митців, а світ став уважніше дивитися на нас. Причини зрозумілі, але важливо те, що ми не втратили шанс заявити про себе на весь світ. Ми стали цікаві самі собі, а отже стали цікавими й іншим. Змінилася і культура споживання, і створення контенту. Це відкриває нові можливості для міжнародного визнання.

Які головні виклики стоять сьогодні перед українською культурою?

Я вважаю, що нам дуже важливо не загубити свій національний голос у глобальному світі. Нам потрібно не тільки відображати біль і боротьбу, а й створювати образ майбутнього, тобто надихати й об’єднувати людей навколо наших цінностей, історії та переконань. Якщо ви відкриєте список найбільш успішних українських стрічок за час повномасштабного вторгнення, то вони практично всі побудовані на реальних історіях або подіях. Думаю, що це і є найкращим показником того, це працює чи ні.

Як змінилася акторська професія в Україні за останні роки?

Професія стала вимогливішою. Сьогодні актор є не тільки виконавцем певної ролі, а й людиною, яка може впливати на суспільство, задавати напрямок і навіть бути «культурним послом» України за її межами. Від актора чекають більше глибини й відповідальності. Тому, спілкуючись з колегами, постійно спільно робимо висновки, що потрібно розвиватися різносторонньо, вивчаючи від історії до математичних наук, адже ніколи не знаєш, яку роль отримаєш наступною або перед ким тобі буде потрібно сьогодні захищати честь твоєї країни. 

З чого варто почати молодій людині, яка мріє стати актором в Україні?

Насамперед потрібно почати із чесної відповіді собі: «Чи готовий я жити цим?». Бо акторство є способом життя, а не просто професією. Якщо відповідь «так», тоді потрібна щоденна робота над собою, постійне навчання і готовність долати труднощі. Але найголовніше, то це мати, що сказати світові через свої ролі. Без цього, на мою думку, усе інше втрачає сенс.

Які навички чи якості важливо розвивати актору, окрім власне акторської майстерності?

Комунікацію, гнучкість мислення, емоційну витримку. І обов’язково людяність. Емпатія й щирість роблять образи живими. Сьогодні актор має бути не лише митцем, а й трохи філософом і психологом. А ще потрібно бути дисциплінованим і витривалим, бо тиск і конкуренція великі, а з часом будуть лише збільшуватися, даючи можливість зростати найкращим. 

Що вас найбільше надихає у вашій професії?

Можливість прожити сотні різних життів, не змінюючи при цьому справжню себе, а навпаки відкриваючи ще більше.  Через ролі я глибше розумію та розкриваю людей і себе. А найбільше надихає момент, коли глядач після вистави чи фільму виходить іншим, ніж був до цього. Це і є справжня сила мистецтва.