Альона Кривуляк: «Війна не спише домашнє насильство, зґвалтування та катування жінок та дітей росіянами»

Домашнє насильство залишається однією з найгостріших проблем України навіть під час війни. Але через повномасштабне вторгнення з’явилася певна тенденція до його виправдування. Саме тому деякі постраждалі не звертаються по допомогу, бо думають, що це зараз «не на часі».  До нього додались ще і військові злочини — групові зґвалтування, катування.

Які особливості протидії цьому явищу та як захистити постраждалих від нього в надзвичайних умовах війни? Як варто діяти людям, постраждалим від російських окупантів? Поради дає директорка департаменту Національних гарячих ліній ГО «Ла Страда-Україна» Альона Кривуляк.

«Вторгнення розширило тематику та кількість звернень на гарячі лінії «Ла Страда-Україна»

На Національній гарячій лінії з упередження домашнього насильства, торгівлі людьми і гендерної дискримінації правозахисної організації «Ла Страда Україна» за 2022 рік зафіксовано 38 500 звернень. Цей показник є трохи вищим за 2021 рік. Це не було для нас сюрпризом, ми завжди маємо більшість звернень щодо цього. 85% — це жінки, лише 15% чоловіки. Від 24 лютого ми робили припущення про особливості звернень, що надходитимуть на гарячу лінію, що фактів насильства буде більше і вони будуть гостріші. І ми не помилилися. Але, якщо врахувати, що з 24 лютого у нас значна більше територія окупована та деокупована, ніж у 2014-2015 роках, що на багатьох територіях ведуться бойові дії, що багато жінок виїхали за кордон з дітьми, то на вільну територію держави така кількість звернень є дуже високою. Думаю, випадків домашнього чи ґендерно зумовленого насильства в окупованих регіонах не поменшало, а, можливо, навіть побільшало, але фіксувати їх складніше. Доступ жінок до допомоги мізерний. Тож ми часто чи не єдиний канал, де телефоном можна отримати підтримку та консультацію

З 24 лютого до середини квітня – переважна більшість звернень стосувалися війни: як евакуюватися з зони активних бойових дій чи тимчасово непідконтрольній території України, як виїхати безпечно з дитиною за кордон, як отримати гуманітарну допомогу, як отримати статус внутрішньо переміщеної особи та відповідні виплати.

До середини березня кількість дзвінків щодо домашнього насильства або випадків з гендерної дискримінації було дуже мало, в порівнянні з аналогічним періодом 2021 року.

Але вже далі ми почали фіксувати дзвінки щодо посттравматичного синдрому, труднощів адаптації у новій країні, повернення на деокуповані території. Гострим є питання мобілізації. З цього питання нам почали телефонувати навіть чоловіки. І це напрямки є для нас новими, як для спеціалістів.

Є звернення від жінок, в яких чоловіки у зоні активних бойових дій, і їм важко опанувати себе, або тяжко переживають загибель синів чи чоловіків, як сказати дитині, що тато загинув. Цей психологічний компонент актуалізувався та загострився. Ми маємо випадки сексуальних домагань, зокрема в бомбосховищах,  які на сьогоднішній день взагалі не карані в Україні. Війна не стала менш травматичною.

«Росіяни починають ховати сліди своїх звірств – тіла зґвалтованих спалюють»

Щодо випадків, пов’язаних з  гендерно зумовленим злочином, ми почали більше приймати дзвінків щодо сексуального насильства. Ми усвідомлювали наперед, що працюватимемо з кейсами про зґвалтування українських жінок російськими окупантами. Наші консультанти були до цього готові, оскільки перші повідомлення про системні випадки сексуального насильства щодо українських жінок з боку російських найманців та військовослужбовців фіксувалися нами ще у 2014 році — з початком війни на Донбасі. Це були звернення від жінок, які намагалися залишити непідконтрольні території Донецької та Луганської областей. Вже тоді були зафіксовані випадки групових зґвалтувань українських жінок та дівчат на блокпостах. Але масштаби хвилі після 24 лютого важко порівняти з попередньою.

Спочатку йшлося про Київщину, далі навіть, перебуваючи під окупантами, телефонували жінки з Чернігівщини, Сумщини, Донеччини, Запорізької області. Як одночасно тривав наступ на кілька областей України, так і ми отримували звідти повідомлення і не лише про сексуальне насильство, але й про катування, вбивство чоловіка на очах у дружини, катування дитини на очах матері.

Перший випадок зґвалтування з моменту повномасштабного вторгнення в Україну було зареєстровано 4 березня. Жінка пережила насилля 3 березня, і вже наступного дня вона звернулася за допомогою до психологів. Вона довго вагалась, а потім повідомила ще і про те, що, коли неповнолітня донька прагнула її захистити, окупанти зґвалтували на очах матері ще і дитину. Ніхто з російських солдатів не використовував контрацептиви, тож високими були та залишаються ризики небажаної вагітності та інфікування хворобами, що передаються статевим шляхом.

Дуже швидко зґвалтування стали системною, скоординованою військовою тактикою. Злочинці вважають, що уникнуть покарання, як це було після Другої світової війни. Існують певні дані, за якими радянські солдати зґвалтували близько 2 мільйонів німкень – і всім це зійшло з рук. За повідомленнями на нашу гарчу лінію, жінки та дівчата залишаються основними цілями, але жертвами стають і діти, і старші люди — причому як жінки, так і чоловіки. Якщо за вчинені злочини люди не понесли відповідальності тоді, вони продовжують вчиняти ще більш жорстокі звірства сьогодні та відчувати свою безкарність. І ми вже це спостерігаємо: чим більше звільнених територій, тим більш повідомлень про злочини на сексуальному ґрунті.

Окупанти зараз вже поступово змінюють тактику. Вони починають ховати сліди своїх звірств – тіла зґвалтованих, а потім убитих мирних мешканців спалюють та ховають біля братських могил. Але є території, які залишаються непідконтрольними Україні, є території, де ведуться активні бойові дії. І після Харківщини страшно уявити, на що ще здатні озвірілі загарбники.

«Якщо жінка готова боротися, ми дійдемо з нею до Міжнародного кримінального суду в Гаазі»

За Міжнародним законодавством воєнні злочини не мають терміну давнини. А це означає, що і через півстоліття потерпіла особа має право притягнути кривдника до відповідальності. І той факт, що постраждала не пройшла судово-медичну експертизу, аби спеціалісти могли зібрати біоматеріал для подальшого розслідування, російських катів не врятує. Пройти експертизу в багатьох випадках просто немає фізичної можливості. Але це не означає, що шанс покарати ґвалтівника є втраченим. Є і зухвалі відео, і аудіозаписи. Це ж стосується і катувань, і вбивств, і решту злочинів.

Ми не збираємо персональної інформації. Тільки, в разі бажання постраждалої особи,  можемо передати повну інформацію до органів прокуратури та Національної поліції України, звернутися до Міжнародного кримінального суду в Гаазі для документування злочину, щоб у майбутньому ґвалтівника було притягнуто до відповідальності. Також ми можемо скоординувати чи допомогти з комунікацією з цими структурами, якщо жінка хоче це зробити сама. Якщо людина не хоче надавати жодної інформації про себе, тобто просити про повну анонімність, але потребує консультації психолога – ми готові її надати. Стільки разів, скільки їй це буде потрібно. Людину буде закріплено за певним психологом, щоб попередити випадок ретравматизації, коли потрібно переповідати болючий досвід новому спеціалістові.

«Домашнє насильство — це теж війна, але у конкретній оселі»

З квітня та травня повернулась хвиля дзвінків, пов’язаних з домашнім насильством. При цьому жінки сором’язливо казали, що тут така трагедія, як війна, а я тут із своїми синцями. Насправді, ми усвідомлюємо, що домашнє насильство — це теж війна, але у конкретній оселі. Постраждалій особі і в цьому випадку потрібна допомога та безпека.

Але з’явились і тут нюанси. До нас надходять звернення від жінок і дітей, які розповідають, що їхній чоловік чи тато перебуває в теробороні і під час вчинення домашнього насильства погрожує їм зброєю. Потерпілі бояться, що можуть просто не встигнути попросити когось про захист. І на це треба зважати, враховуючи, що зараз обговорюється петиція про легалізацію зброї в Україні. Якими будуть наслідки, якщо домашні кривдники матимуть зброю?

Наші експерти визначають, що в умовах війни рівень психологічного насильства взагалі зріс. Воно з’явилося навіть у родинах, де жодним чином не проявлялося до повномасштабного вторгнення. Особливо це характерно для сімей внутрішньо переміщених осіб, які через переїзд втратили соціальні зв’язки, роботу, змінили місце проживання. Дещо зріс і рівень економічного насильства. В переважній більшості воно проявляється у вигнанні з дому, відсутністю належної підтримки дітей, зокрема, у харчуванні, одязі, медичній допомозі.

На Гарячу лінії для дітей та молоді  протягом 2022 року було отримано 90 тисяч звернень. Кожне четверте з них – про насильство або жорстоке поводження з дітьми. Найчастіше нам розповідають про психологічне і фізичне насильство, є факти сексуального та економічного насильства.

«Війна не є перешкодою для кохання»

Під час війни прагнення людей бути щасливими у парі лише загострилось. Активно триває процес знайомства. Але ще на початковій стадії існують тривожні дзвіночки, які не варто жінкам ігнорувати. Не списуйте недоліки, які ви бачите, на війну. Чоловік є кривдником не через війну. Окупація стала лакмусовим папірцем, який виявив його сутність.

Спочатку варто проаналізувати, чи легко відбувається спілкування – аудіо, відео чи на зустрічі. Зокрема, якщо чоловік під час спілкування вас кривдить, дозволяє образливі висловлювання на адресу вашої родини, друзів, не варто сподіватися, що він виправиться у подальшому. Коли він розповідає брутальні анекдоти про жінок чи дозволяє собі на їх адресу висловлювання принизливого характеру. Не ігноруйте некоректні висловлювання про попередню партнерку чи колишню дружину. Пам’ятайте, що ви можете стати наступною, про кого він буде дозволяти собі образливі висловлювання.

Вживання лайливих слів також не варто списувати на війну – потенційний тиран так з вами спілкуватиметься і надалі. Якщо ви спостерігаєте, що ваш новий знайомий може легко заводитися у конфліктних ситуаціях, кардинально змінюється під впливом алкоголю, має жорсткі патріархальні погляди (сиди вдома, твоє місце на кухні), обмежує зустрічі з друзями, ізолюючи вас від вашого кола спілкування, чи контролює, як ви одягається (довжина спідниці, дратує наявність макіяжу під час війну) чи куди ходите (я так і знав, що в тебе ще хтось є). Це все ознаки здійснення над вами психологічного насильства, хоча ви лише спілкуєтесь відеозв’язком. Зверніть увагу на його родину – чи вчинялось домашнє насильство батьком проти матері.

Стосунки з військовослужбовцями є на відстані – і дуже часто, шантаж партнерки відбувається через ревнощі. Отже, жінці не повинні лестити її прояви, коли ви зустрілись з подругою чи святкували день народження у ресторанчику.

Коли жінки прагнуть розірвати стосунки з новим знайомим, чоловіки починають шантажувати підривом на гранаті чи погрозою застрелитися. Таке перекладання відповідальності на плечі жінки також є приводом утриматися від подальших стосунків.

Названі дзвіночки необов’язково свідчать про те, що в майбутньому до вас проявлять агресію, однак вони допомагають виявити проблему та вирішити її на початковій стадії.

Чимало жінок одразу бачать кривдника, але сподіваються, що після війни він виправляться, однак не варто на це не сподіватися. Не витрачайте час з тієї простої причини, що є циклічне коло, по якому повторюється поведінка насильника і жертви. Спершу є точка кипіння, тобто акт насильства, потім насильник відчуває наче свою провину, він вибачається. Як правило, це дуже романтично, емоційно, він може стати на коліна, купити чи надіслати квіти чи зробити якийсь дорогий подарунок. Потім знову відбувається накипання недомовок, і знову відбувається акт насильства. Вона не хоче вже перебувати у цих стосунках, але боїться, що той вкоротить віку – і потрапляє до замкненого кола, з якого сама не може вийти.

«Після перемоги психологічну реабілітацію військовослужбовців варто зробити обов’язковою»

Після перемоги варто військовослужбовцям проходити реабілітацію. На жаль, зараз вона є добровільною. А серед чоловіків панують певні стереотипи, що якщо він звертається до психолога, то нібито є неадекватним. Після демобілізації протягом 2015-2017 року ми побачили стрімке зростання домашнього насильства в сім’ях АТОвців. Такий саме посттравматичний синдром можуть мати і демобілізовані після повномасштабної війни. Додатково військові скаржились на порушення сну, що не можуть змиритися, що коли хлопці гинуть в окопах, а люди сидять у ресторанах чи гуляють у парках.

Не варто жінкам сподіватися, що війна змінить чоловіка, який був до вторгнення домашнім насильником. Війна виправить лише одиниці. Решта — ними і залишаються. І все знову піде по колу, бо жінки будуть готові пробачати, давати шанси, терпіти, підключати психологів і поліцію – але через гендерні стереотипи вони бояться самого факту розлучення. Дітям нібито потрібен батько, а розведена жінка одразу має гіршу репутацію. І ще один нюанс. Під час війни посилюється рівень алкоголізації населення. Існує міф, що алкоголь допомагає розслабитися чи забутися, але це — міф. Насправді, він є каталізатором тих проблем, які є, тож доведеться лікувати фахівцям ще і цю залежність. Варто не забувати, з ким продовжать жити і ви, і діти під одним дахом.

«Ви отримаєте захист 24/7»

В режимі 24/7 працює Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації. Додзвонившись на номер 116-123 з будь-якого мобільного оператора, можна отримати психологічну, юридичну, інформаційну і соціальну підтримку. У разі необхідності вас перенаправлять до інших структур. Це безкоштовно. Відсутня плата за мобільний зв’язок.

До нас можна звернутись по телефону, в онлайн форматі – через соцмережі, написати електронного листа. Консультації надаємо анонімно та конфіденційно на безоплатній основі. «Ла Страда-Україна» – одна з точок національного механізму перенаправлення. Ми співпрацюємо з державними структурами та громадськими та міжнародними організаціями. Ми можемо скоординувати жінок для отримання медичної та глибинної психологічної допомоги, допомогти з юристом, який представлятиме її інтереси в суді безкоштовно та якісно.

Тетяна Марінова