Анастасія Ніколаєнко
Засновниця і директорка Української кіношколи про те, як змінився її проєкт за вісім років, які можливості отримують студенти кіношколи після випуску, як створити потужну команду і як боротися з вигоранням.
Альоно, нещодавно Українській кіношколі виповнилось вісім років. Які здобутки вважаєте найбільш вагомими?
Головні наші здобутки — це, звичайно, успіхи наших випускників. Уже кілька років ми спостерігаємо за тим, що будь-який фільм, що виходить в Україні, так чи інакше дотичний до нас. Або там працює хтось із наших кураторів, або ми бачимо там наших студентів і випускників. Звісно, дуже радіємо тому, що дедалі більше людей у кіноіндустрії — це ті, хто навчався в Українській кіношколі.
Скільки студентів проходить навчання у кіношколі щороку? Чи стежите ви за їхнім шляхом далі?
Випуск річних програм — це щороку 130-150 спеціалістів. Плюс наші короткі програми, а також програми для дітей і підлітків. Загалом ми випускаємо приблизно тисячу фахівців щороку. Звісно, намагаємось стежити за кар’єрою кожного, з усіма підтримуємо зв’язок, завжди раді бачити наших випускників як у стінах кіношколи, так і на великому екрані. Досить часто ми після випуску й надалі співпрацюємо з ними на наших проєктах або ж рекомендуємо нашим колегам, якщо вони шукають спеціалістів у свої проєкти. Ми також запрошуємо випускників до нас на майстер-класи, щоб поділитися своїми успіхами, розповісти про свої кейси. І навіть кличемо їх до нас викладати. 
Які можливості перед студентами відкриває Українська кіношкола і як ними найкраще скористатися?
Найкраща можливість — це вхід у професію. Це практичні навички, практичний досвід людей, які сьогодні працюють у кіно і знають, як воно знімається і що з ним буде завтра. Тобто нетворкінг, який існує у кіношколі, — це можливість знайомитися з найкращими і найпрофесійнішими представниками індустрії. І через усі ці знайомства і можливості потрапляти у кіно, починати працювати у кіносфері.
Хто ваші викладачі? Кого ви запрошуєте викладати у кіношколі?
Це провідні спеціалісти української кіноіндустрії і міжнародні представники кіносфери — люди, які сьогодні знімають кіно. Серед них, зокрема, сценарист “Мавки” і “Конотопської відьми” Ярослав Войцешек, актор Максим Михайліченко, продюсер серіалу “Перші дні” Кирило Горобець, режисери Тарас Дронь і Тарас Ткаченко, звукорежисер Сергій Степанський, який працював чи не над усіма найвідомішими українськими фільмами, оператор Сергій Крутько. Наші студенти ходять на прем’єри до своїх викладачів, працюють із ними у їхніх проєктах. Це класна синергія.
Як створити команду мрії? З ким ви залюбки співпрацюєте, а з ким — у жодному разі ні?
Працюю з людьми креативними і відповідальними, саме таких шукаю у свою команду. Це запорука того, що команда працюватиме ефективно і проєкт постійно розвиватиметься. Не працюю з людьми ненадійними, які можуть підвести, підставити, обманути. Або ж із тими, з ким у нас не збігаються моральні принципи і цінності. Звісно ж, не працюємо з тими, хто має стосунок до країни-агресора.
Які навички мають бути у сучасної українки, щоб бути на лідерських позиціях і керувати великим проєктом?
Насамперед, звісно, стресостійкість. А ще віра у світле майбутнє, у нашу перемогу. Ну і щодня треба робити щонайменше одну добру справу і придумувати щонайменше одну нову ідею. Це мій принцип, який добре тримає в тонусі.
Ваші власні лайфгаки проти вигорання?
Я вважаю, що вигорання як такого не існує. Вигорання — це той період, коли у людини змінюються її очікування або вона губить свою мету, свою ціль. І в цей період розгубленості важливо зупинитися і просто зорієнтуватися, знайти свій маячок, до якого потрібно рухатися далі. У мене таких періодів не буває, на щастя. Я постійно у процесі генерації та реалізації ідей.
Що любите читати? Порекомендуйте три улюблені книги, які, на вашу думку, має прочитати кожен?
Не знаю, чи точно кожен, але тим, хто має стосунок до створення сюжетів, можу порадити такі книги: «Тисячоликий герой» (Джозеф Кемпбелл), «Наука сторителінгу» (Вілл Стор), «Кіно» (Жіль Дельоз).