Оксана ХромоваПерше ім’я Амедео Клементе Модільяні означає «коханий Богом», але життя його не було благословенним. Воно пройшло у злиднях та стражданнях, а фінал став справжньою трагедією. Жанна Ебютерн стала для живописця та скульптора моделлю, музою та дружиною, хоча провела поряд з ним трохи менше ніж три роки. Але пережити його смерть не змогла.
Марив живописом
Модільяні народився 1884 року в італійському місті Ліворно, неподалік Пізи. Він був четвертою і наймолодшою дитиною у родині Фламініо Модільяні, торговця вугіллям та деревом. Його батько того ж року збанкрутував, тому дружині та дітям доводилося нелегко.
В 11-річному віці Амедео захворів на плеврит, а ще через три роки — на тиф, який на той час вважався невиліковним. Хлопчику пощастило — він видужав, але саме тоді на все життя захворів на живопис. За спогадами його матері, лежачи у лихоманковому маренні, Модільяні марив шедеврами італійських майстрів і просив дозволити йому стати художником.
Після одужання Амедео з дозволу батьків покинув школу і почав вчитися живопису у приватній студії. Наступним щаблем була школа у Флоренції та венеційський Інститут образотворчих мистецтв. До 16 років у художника-початківця діагностували туберкульоз, який мучив його все життя. Але завдяки цьому він багато часу проводив у Римі, вивчаючи роботи великих майстрів.
1906 року, коли йому виповнилося двадцять два, Амедео переїхав до Парижа, про який мріяв уже кілька років. Матері вдалося зібрати для нього невелику суму грошей, а з французькою мовою він був знайомий з дитинства.
Спочатку він оселився у пристойному готелі, але незабаром переїхав у крихітну кімнатку на Монмартрі. Перші роки він працював чи не цілодобово, малюючи до 150 ескізів на день. «Париж мене надихає, — писав Модільяні, — у Парижі я нещасливий, але що правильно, те правильно — працювати можу тільки тут». Саме тут за чотири роки він познайомиться з російською поетесою на ім’я Анна.
Сіроокий король
«Модільяні, художник та єврей» — так представився Амедео Анні Ахматовій у 1910 році. Пізніше вона згадувала, що їхня перша зустріч була немов «укус дзвінкої оси», а через багато років написала в есеї про художника: «Я знала, що така людина має просяяти».
Амедео був дуже бідний і нікому не відомий, проте багатьох він приваблював своєю харизмою та чарівністю. Часто одягався надто яскраво, часом навіть безглуздо, але вмів так витончено показати себе, що здавався елегантним красенем, одягненим за останньою паризькою модою.
Вони читали одне одному вірші французьких поетів, ходили до Лувру дивитися єгипетський відділ, гуляли нічним Парижем. Модільяні малював портрети Анни, а у віршах Ахматової того періоду з’явився ліричний герой. Існує версія про те, що знаменитий Сіроокий король не хто інший, як Амедео.
Вони розлучилися у серпні 1911 року і більше ніколи не бачилися. Модільяні подарував Ахматовій шістнадцять малюнків, з яких майже всі загинули або були знищені за різних обставин. А деякі дослідники налічують до 150 робіт, у яких виявляється портретна подібність із поетесою.
Модель і художниця
Жанна Ебютерн народилася у Парижі, у католицькій сім’ї. Її батько працював в універмазі, і вся сім’я, окрім брата, була зовсім далека від мистецтва. Андре, кий мріяв стати живописцем, представив її відомим паризьким художникам. Кілька разів дівчина була моделлю для Цугухару Фудзіта, знаменитого французького художника з японським корінням. А невдовзі після цього вступила до Академії Колароссі.
Саме ця подія стала поворотним моментом у її біографії. Викладачі бачили перспективи та великий потенціал у талановитій дівчині із сумними очима, яка захоплено навчалася. Поки одного дня не зустріла Амедео у студії скульпторки й подруги Хани Орлофф.
Остання муза
Красень Модільяні справив незабутнє враження на дівчину, їх дедалі частіше бачили разом.
«Вона була схожа на птаха, якого легко злякати. Жіночна, з сором’язливою усмішкою. Говорила дуже тихо. Ніколи ні ковтка вина. Дивилася на всіх наче здивовано», — так описували Жанну друзі художника.
Дівчина захоплювалася роботами Модільяні, його імпульсивним стилем, поєднанням елементів різних стилів та відсутністю будь-яких меж.
Її батьки були категорично проти обранця доньки. До моменту знайомства з Жанною Модільяні вже багато років був алкоголіком, який починав ранок з чарки або трубки гашишу. Картини художника майже не продавалися. Частково причиною цього був його поганий характер. Нерозуміння глядачів, їхні дурні запитання про його картини доводили Модільяні до сказу. І навіть тих небагатьох колекціонерів, які цікавилися його роботами, він примудрявся відлякати відвертим хамством. Але незважаючи на протести батьків, дівчина переїхала жити до художника і стала частиною його життя й творчості.
Модільяні присвятив Жанні найбільше робіт. Саме її обличчя найчастіше зображено на портретах пензля «останнього богемного художника Парижа». Вона змогла надихнути Амедео на створення шедеврів в останні роки його життя. Дивним чином Модільяні вдавалося не тільки точно зобразити зовнішність дівчини, але навіть якимось чином показати її характер та спосіб мислення.
Останні роки
Згодом пара оселилася у Ніцці, де народилась їхня дочка. Там же Амедео написав кілька картин, які пізніше продав його агент. Після повернення у Париж у Модільяні почався туберкульозний менінгіт, його стан швидко погіршувався. Лікарі могли лише спостерігати за його станом і, за змоги, давати болезаспокійливі препарати.
24 січня 1920 року Модільяні помер в одній із паризьких клінік. Батьки Жанни були змушені силою забрати 21-річну дівчину додому. Наступного дня вагітна Жанна у повному розпачі викинулася з вікна п’ятого поверху. У її загибелі сім’я звинувачувала художника. А Парижем ширилися чутки, що перед своєю смертю Модільяні просив Жанну померти разом із ним. Лише через десять років після трагедії родина погодилася перевезти останки Жанни та перепоховати їх поряд із могилою художника.
В історії світового живопису Жанна довгий час залишалася лише музою художника. Тільки на початку 2000-х відбулась перша виставка картин Ебютерн. Вони помітно відрізнялися від робіт Модільяні та інших художників-експресіоністів особливою увагою до дрібниць та символічністю вибору кольорів.
Після смерті
Амедео помер без гроша в кишені, не залишивши після себе нічого. Кожен малюнок і кожну картину він міняв на їжу, алкоголь та оренду. Його однорічна дочка залишилася сиротою. Дівчинку, яку, як і матір, назвали Жанною, забрала до себе сестра Модільяні. І це було все, що залишилось у сім’ї від геніального художника. На могилі художника та його музи після дат висічені два рядки: «Смерть наздогнала його на порозі слави» та «Вірна супутниця Амедео Модільяні, яка не захотіла пережити розлуку з ним».
Чутка про справді шекспірівську трагедію швидко облетіла Париж. Колекціонери розпочали полювання за полотнами художника, а портрети, які він писав, стали відомими. Ціна на них постійно зростає. У 2015 році картину Модільяні «Оголена, що лежить» продали за 170 млн доларів на аукціоні Christie’s.
Донька двох художників виросла в Італії. Лише з часом вона дізналася про історію життя своїх батьків. Багато років вивчала долю та творчість Амедео, про що розповіла у своїй книзі «Модільяні: людина та міф».