В агенції Hoshva PR&DGTL давно переймаються гендерними питаннями. Так, одного березневого дня дівчата звернулися до редакції WoMo та запропонували зробити разом матеріал про сьогоденні прояви сексизму. Авжеж ми погодилися, адже агенція реалізує проєкти, покликані висвітлювати питання гендерної рівності та допомоги жінкам.
Для нас (агенції Hoshva PR&DGTL) це актуально ще й тому, що вся наша команда на чолі з директоркою — жінки. Але на побутовому та професійному рівні нам регулярно доводиться стикатися з сексизмом. Одне з останніх таких зіткнень буквально вибило нас з рівноваги своєю зухвалою упередженістю. Про це і чим взагалі небезпечний сексизм стосовно жінок для суспільства і як йому протистояти розбираємося нашою командою разом з психологинею Аліною Касіловою.
Щоб продемонструвати актуальність теми, хотілося б зануритися в тенденції щодо гендерної рівності у світі та в Україні зокрема.
Згідно з нещодавнім дослідженням Програми розвитку ООН, приблизно 29% керівних посад у світі займають жінки. В Україні цей відсоток ще менший — 18%. Ба більше, якщо жінці й вдалося сісти в крісло топменеджерки, утриматися в ньому їй важче. За спостереженням консалтингової компанії Russell Reynolds Associates, жінка працює на керівній посаді в середньому 5 років, у той час, як чоловік-керівник працюватиме на позиції СЕО 8 років. І причина тут зовсім не в жіночій емоційності чи некомпетентності для посади такого рівня. Тенденції показують, що саме жінок заведено наймати на найвищі позиції, коли компанія перебуває у кризі. А коли компанія переживає кризові часи, вона: 1) скорочує витрати на топові позиції; 2) боїться втратити ще більше коштів, тому більш прискіпливо ставиться до вищого керівництва. Постійний тиск, перевірки та сварки — зовсім не та атмосфера, в якій можна комфортно розвиватися як СЕО.
Менші зарплати порівняно з чоловіками також досі є нормою — на кожні 100 гривень, зароблені чоловіком, жінки отримують лише 86 грн 40 копійок (дані Мінекономіки). Різні дослідження стверджують, що подолання гендерної нерівності може зайняти від 60 до 130 років. Ще одне традиційне твердження — «чоловік має більше заробляти, бо йому родину треба забезпечувати» — вже не має жодного логічного підґрунтя, але все ще широко використовується, зокрема і як виправдання серед роботодавців.
Менші зарплати, приписування ролей, образи за статтю — це і є сексизм. Жити в ньому не лише неприємно, а й певним чином небезпечно.
Глобальні наслідки маленьких ситуацій
Пришвидшення темпів глобального зростання ВДВІЧІ та збільшення світового ВВП на 20 % протягом наступного десятиліття. Такі прогнози дає Світовий банк за умови, що буде забезпечена гендерна рівність у сфері зайнятості та підприємництва.
Рівноправність та залучення жінок до економічного зростання особливо актуальні для України з оглядом на війну. Поки серед військовозобовʼязаних переважають чоловіки, саме жінкам належить підіймати економіку, зокрема й працювати на «чоловічих» роботах, відкривати бізнеси тощо. Фактично, без активного залучення жінок у різні сфери зайнятості відновлення України буде дуже уповільненим. Навіть без контексту війни в Україні та у світі складається ситуація, де родина, яка живе на одну зарплату, все рідше собі може дозволити комфортні умови життя. Щоб підвищити економічну стабільність в родинах, у жінок мають бути умови для розвитку, освіти, праці та можливість поєднувати сімейні й професійні обов’язки.
В Україні вже є певний прогрес у досягненні гендерної рівності. В останньому звіті Global Gender Gap 2023 Україна посідає 66 місце серед 146 країн світу (у 2022-му це було 81 місце).
Рейтинг демонструє, як досягається гендерна рівність у таких категоріях: економічна участь та можливості, реалізація в освіті, здоров’я та життєзабезпечення, розширення прав та можливостей у політиці.
Водночас у побуті часто звучать ті традиційні сексистські фрази та панує уявлення про чіткий розподіл гендерних ролей. Ситуації, де університетський професор заявляє, що він проти того, щоб у жінок були права чи відпускає сексистські жарти все частіше трапляються в медіа. Самі видання опускаються до стигматичних зображень жінок, складають рейтинги найсексуальніших політикинь та роблять висновки про професіоналізм жінок згідно з їхнім зовнішнім виглядом/приватними фото/вагою тощо. При цьому ЗМІ фактично вирішують, про що говоритиме та як думатиме суспільство. Але варто не забувати, що серед журналістів, які беруть участь у формуванні суспільної думки, нерідко трапляються люди з упередженнями та стереотипним мисленням. Чи зможуть вони просувати гендерну рівність, а отже й більші економічні бенефіти? Навряд.
Саме така ситуація склалася нещодавно з нашою агенцією. Ми звернулися до українських медіа щодо висвітлення ініціативи, яка допомагає українським жінкам безкоштовно розвивати власні бізнеси. Фактично дає жінкам можливість вибудувати свій професійний шлях, розвиватися, пробувати, заробляти кошти. У той час як більшість медіа або згодилися на публікацію, або тактично промовчали, в одному з регіональних видань не змогли обмежитися простою відмовою. На наш запит ми отримали таку відповідь:
Можна було б пройти повз. Але для нас це стало сигналом, як щедро буяє та квітне сексизм на побутовому рівні. Ця незначна ситуація дала ще один неприємний інсайт — жінки можуть бути обмежені в праві на корисну інформацію тільки через те, що хто з представників редакції страждає на сексизм. Виходить, що коли в одних містах жінки можуть проявляти себе і пробувати нове, в містах, де медіа не дотримуються журналістської етики, жительки можуть навіть не здогадуватися про таку можливість.
Це одна із причин, чому сексизм потрібно викорінювати із суспільства на всіх рівнях.
Про те, як кожен з нас може протистояти сексизму, ми поговорили з психологинею Аліною Касіловою. Аліна проводить консультації для підлітків та молоді, а також координує проєкт психологічної допомоги ГО «Дівчата», тож з питаннями гендерної (не)рівності знайома дуже добре. За її словами, перший крок протидіяти сексизму — це почати про нього говорити.
Аліна Касілова
«Є певне уявлення, що поки ми не говоримо про щось, не називаємо справжню назву, то цього не існує, — говорить психологиня. — Наприклад, раніше люди дуже мало говорили про пережитий досвід насильства, тому здавалось, що цього явища немає і ніхто не перебуває в насильницьких стосунках. Зараз люди не тільки дають розголос ситуаціям насильства, а й вчаться розрізняти його види, вчасно реагувати тощо. Коли ми розповідаємо про власний досвід у тій чи іншій проблемі, це стає видимим для інших. Це також розширює розуміння власного досвіду, дозволяє звільнитися від переживань, а ще — бути голосом тих, хто ще не готовий розповідати про такі випадки у власному житті».
Наступне, що радить робити психологиня — це надавати ситуаціям широкого розголосу, наприклад, написати допис у соцмережах по побаченому або пережиту ситуацію. Ба більше, якщо людина в соцмережі отримає сексистський коментар, направлений проти неї, вона може звернутись до адміністрації майданчику для блокування сторінки чи користувача. Інший варіант — звернутись до кіберполіції через електронне звернення, надавши скірншоти з доказами. З більш масштабними ситуаціями можна звертатися в медіа — ЗМІ сьогодні активно розповсюджують подібну інформацію.
При цьому пані Аліна радить розповідати про випадки сексизму чи висловлюватись про них не лише жінкам.
«Будь-який сексизм є порушенням гідності людини, а також принижує людину незалежно від її статі. На мою думку, чоловікам теж важливо говорити про випадки сексизму в їхню сторону й важливо висловлюватись про випадки сексизму щодо жінок. Знову ж таки, допоки ми мовчимо, вважається, що “всі” чоловіки це підтримують або що чоловіки не зустрічаються з сексизмом і це на них ніяк не впливає. Хоча реальність виглядає зовсім по іншому, ніж може здаватись».
Прояви сексизму руйнують не лише жінок, а й суспільство в цілому. Поки ми можемо відпустити жарт про способи купити дорогу машину або вважаємо «заміж» взірцем успіху жінки, ми насамперед показуємо свій скупий кругозір. Сексистський жарт чи коментар — це віддзеркалення суспільства слабкого, недалекоглядного. Проте ми можемо це змінити — щоденними кроками у напрямку гендерної рівності та нульовій толерантності до проявів сексизму.
