Оксана ХромоваПодії в Україні протягом трьох останніх років змінили життя кожної людини. Та попри все, українці продовжують жити, працювати й творити заради майбутнього та мріють про перемогу. В ексклюзивному інтерв’ю для WoMo українська акторка, громадська й культурна діячка Анна Бірзул поділилась своєю особистою історією.
Від початку повномасштабного вторгнення минуло три роки. Які глобальні зміни у собі ви спостерігаєте? Що змінилося кардинально, а що лишилося незмінним та стабільним у повсякденному житті, світогляді?
В мені відбулося дуже багато змін. Через цю війну я втратила свого рідного Брата, який загинув на донецькому напрямку. В перший день повномасштабного вторгнення Він сам вирішив долучитися до війська і став медиком-штурмовиком. Після цієї втрати прийшло розуміння, що вже ніколи не буде, як колись. Бо не може бути такого життя “як раніше” після дзвінка зі страшною звісткою, що твого рідного серця більше немає.
Мій Брат загинув 23 листопада 2023 року. За час, що минув від тієї страшної дати, я пережила глибоку депресію, три мікроінсульти та небажання жити. Я дуже добре знаю й розумію, що іноді найпростішим здається піднятися на найвищий поверх й зробити крок, але це не так! Треба жити! Ми маємо відповідати за людей, яких ми любимо, маємо робити щось хороше й корисне, як мій Братик зробив.
“Треба жити тут і зараз!” — Він завжди так казав. Зараз я дуже добре розумію сенс цього вислову і вчиняю саме так. Я обрала життя і розвиток. Сподіваюсь, що зможу стати корисною для країни й буду продовжувати робити все можливе для цього, допоки я жива. Слава Україні! Слава нашим Героям!
Зараз багато обговорюється роль та голос українських митців у світі. У чому для вас полягає суперсила “культурної дипломатії”?
Для всіх відомий факт, що в Україні талановиті, неймовірно працьовиті, блискуче освічені люди. Українці неперевершені, бо вміють свій талант плекати та розвивати навіть у трагічні часи. Ви тільки подивіться навколо: в країні війна, але наші митці намагаються з усіх світових кіномайданчиків, сцен, концертних залів достукатися до світових лідерів та простих людей у різних куточках світу! Я впевнена, що це надзвичайна рушійна сила! Українці під час війни отримують «Оскар», знімають кіно, пишуть пісні — хіба це не диво?
Водночас я щиро вважаю, що Україні варто дотримуватися позицій Україноцентризму, зосередитися на цьому! Нам є сенс повчитися, наприклад, у французів або італійців! Вражає та викликає повагу те, як вони обожнюють себе, своє коріння, свої традиції! Нам надто довго розповідали про нашу меншовартість, нас надто довго намагалися і намагаються знищити, тому я хотіла б, щоб всі українці набули цієї суперсили — любові до себе, до своєї ідентичності, землі, мови, а культура допоможе трансформувати наш біль, особисті трагедії у справді високе мистецтво!
3 квітня на великі екрани виходить трилер “Мишоловка” про виживання військового, якого після влучання снаряда, засипало у бліндажі. Розкажіть більше про цю стрічку.
Я граю дружину головного героя, якого напрочуд точно й талановито втілив Юрій Кулініч. Це дуже важлива робота, адже кожний глядач разом із головним героєм матиме можливість поставити собі декілька важливих питань та пошукати відповіді на них. Якщо тебе завтра не стане, що лишиться після тебе? Чи всім ти сказав за життя те, що хотів? Чи можливо завинив перед кимось? На мою думку, це як раз той самий фільм, який кожному глядачеві подарує задоволення від перегляду та гострі емоційні переживання.
Розкажіть, будь ласка, про проєкти, над якими зараз працюєте.
Мені так подобається те, що зараз відбувається в моєму професійному житті! За останній час я стала частиною неймовірних і таких різних проєктів!
Зараз я на зніманнях в Румунії. Мені пощастило стати героїнею українсько-румунської стрічки, в якій я граю українську жінку, маму трирічного сина, чий чоловік долучився до війська. Моя героїня погоджується стати сурогатною матір’ю задля допомоги чоловіку та покращення свого життя та своїх близьких, але за деякий час вона розуміє, що вже встигла полюбити дитину, яку має віддати. Важка історія, важкий вибір… Сподіваюся, що ця стрічка торкнеться серця багатьох глядачів.
Також знімаюся у повному метрі режисера Сергія Сотніченка. Стрічка про події в Ірпені на початку повномасштабного вторгнення. Сценарій заснований на реальних подіях з життя самого режисера: розповідь про сильну жінку, яка пройшла крізь величезні страждання, втратила сенс життя, але вирішила йти вперед, допомагати тим, хто лишився в Ірпіні в той час. Неймовірна історія про справжню українську супергеройку! А ще попереду робота над ніжною, романтичною комедією й реліз фільму “Раша, гудбай!” у кінотеатрах.
Закінчити відповідь на ваше питання знову хочу згадкою про Брата. Те, що 2025-й дарує мені стільки цікавої роботи, є знову ж його заслугою, бо живу так, як Він: швидко вирішував, не боявся нічого, вставав і робив. Так, звісно, я багато працювала, щоб досягнути успіху, але я завжди чогось лякалася, намагалася перечекати, сто разів обмірковувала рішення, а зараз все змінилося. Тепер мене не лякають жодні перешкоди. Хочу бути достойною Його, тому лише вперед!
Від початку повномасштабного вторгнення ви залишились і працюєте у Києві. Чим наповнене ваше життя, окрім активної акторської діяльності?
Знаєте, зараз я розумію, як сильно я вдячна своїй Мамі за те, що Вона завжди піклувалася про наш з Братом всебічний розвиток та навчила багатьох речей. Саме тому моє буття завжди було і є максимально наповненим та цікавим!
По-перше, великою та важливою частиною мого життя поза знімальним майданчиком є волонтерство та допомога війську. Планую також долучитися до співпраці з одним з благодійних фондів, які опікуються дітьми.
По-друге, я маю багато різних хобі та захоплень! З дитинства професійно займалася вокалом, і це лишається важливою частиною життя, пишу пісні та картини, завершую серію дитячих казок, які хочу присвятити загиблому Брату.
Колись працювала ведучою політичних новин і відтоді дуже жваво цікавлюся політикою та тим, що відбувається у суспільстві. Вважаю це дуже корисним для кожного громадянина та тішуся, що бачу навколо себе дедалі більше свідомих, обізнаних українців.
На жаль, часу завжди не вистачає, але всі мої захоплення допомагають вдосконалюватися в акторстві й це дарує багато натхнення, адже я відчуваю зростання та маю багато планів на майбутнє.
Питання, яке ставлять всім успішним та зайнятим жінкам: як ви організовуєте свій час, щоб встигнути реалізувати все заплановане? У чому знаходите натхнення для руху вперед?
Раніше я все ретельно планувала, а коли щось не встигала, думала, що це я недостатньо докладаю зусиль або роблю щось не так. А коли загинув мій Брат, я згадала Його слова і пообіцяла собі жити тут і зараз, робити максимум, любити себе, своїх найкращих у світі дітей, свою країну. І тепер все, що я роблю, я роблю заради цієї любові. І, знаєте, коли я розпочала жити за таким принципом — а це трохи більше як рік, відтоді я отримала звістку про загибель Брата, — я помітила, що стала значно більш продуктивною.
Я не дуже люблю визначення “творча людина”, але, мабуть, щось у цьому є: коли не маєш жорстких дедлайнів, графіків, але робиш все з натхненням, з любов’ю та глибоким розумінням мети, то й встигаєш значно більше. Зараз я просто спокійно намагаюся реалізовувати те, що в моїх силах тут і зараз.