Українська телеведуча Анна Панова розповіла, як зрозуміла, що адаптивність стає однією зі значущих рис теперішнього часу, кому найбільше вдячна та як змінився вибір книжок із початком повномасштабного вторгнення.
Разом із видавництвом «Ранок» ми створили спецпроєкт #ДякуюЗаРанок, у межах якого до 25-го дня народження видавництва збиратимемо історії українців та українок, які хочуть розділити свою вдячність із нашими читачами.
Щодня ми працюємо на інфофронті, виствілюючи подвиги українських жінок та впливаючи на світову спільноту інформаційно.
Ми просимо нас підтримати, аби ми й надалі могли виконувати нашу місію на шляху до української перемоги
Підтримати womo.ua
Анна Панова, ведуча
Найяскравіший момент вдячності за цей рік. Найбільшу вдячність цього року я відчуваю за те, що ми живі. Чудово пам’ятаю лютневий день 2022 року, четвертий день війни, коли російські солдати постукали у ворота нашої дачі на Київщині. Далі була втеча, кілька ночей під обстрілами з маленькою дитиною у чужому підвалі, втеча на Захід України у перервах між боями. А за місяць ми дізналися, що наша дача згоріла вщент. Це було дуже важко прийняти. Проте головне, що ми самі дивом вціліли. І за це я безмежна вдячна Всесвіту.
Де діставати енергію для життя. Я дістаю енергію, коли обіймаю свою дитину. Спостерігаю, як вона росте, стає самостійнішою. Вона не має тих страхів, які маю я. Заради її успішного майбутнього я не маю права розклеюватися. Щодо суто фізичної підзарядки, то я практикую спорт. Намагаюся щодня приділяти щонайменше 30 хвилин тренуванню вдома. Це теж допомагає бути в ресурсі, наскільки це нині можливо.
Що б я сьогоднішня сказала собі, яка живе у травні 2022-го? Адаптивність — це риса, яку потрібно розвивати. І це риса, яка допоможе пережити це неймовірне випробування. Я б порадила собі прийняти швидше те, що минулого життя вже немає, що я ніколи не зможу повернутися у 23 лютого 2022-го.
Я б порадила собі прийняти, що треба адаптуватися до нових умов, і жити тут і зараз. Цьому сприяє рутинне виконання повсякденних справ. І, звісно, вдячність. Насамперед вдячність ЗСУ за те, що тримають землю та небо.
Про читання книжок. У перші місяці геть не читалося. Потім поступово почала брати себе в руки, просто навмання простягала руки до книжкової полиці. Іноді книжка заходила, іноді ні. Не буду хвалитися, читаю нині значно менше, ніж до війни. Побільшало натомість прикладної літератури, яка стосується виховання дітей, а також підручників із вивчення іноземних мов.
Як познайомились із «Ранком»? Згадайте радісні моменти співпраці з видавництвом. У “Ранку” я вже кілька років замовляю книжки для своєї доньки. Мене справді можна вважати постійним клієнтом. Вибір класний, доставка оперативна. Література видавництва для дітей просто чудова.
Найбільш памʼятна подія. Я, на жаль, не мала змоги бути присутньою на цій події, але дивилася її онлайн. Мій друг і колега Дмитро Бєлянський влаштував публічні читання своєї книжки “Україніссімо”, яку написав після початку великої війни. Це методологічна утопія, присвячена образу майбутнього України у найближчі 20 років після Перемоги. Ціную авторів, які творять у цих переламних для України умовах, висвітлюючи нових українських героїв та нові українські сенси, які допомагають нашій нації вистояти.
