Борги у подружньому житті — що варто знати, щоб убезпечити себе від маніпуляцій партнера

Розповідаємо про борги у подружньому житті, а також що варто знати, щоб убезпечити себе від маніпуляцій партнера. Коли відповідальність за борги спільна після розлучення і що робити, якщо екс-партнер хоче притягнути до відповідальності за борг, до якого ви не маєте ніякого відношення.

Позика у відносинах подружжя: що потрібно знати про “боргові пастки”?

Часто стаються ситуації, коли від одного з колишнього подружжя раптово надходить позов про стягнення боргу за договором позики — розпискою, яку уклали багато років тому. Ці позови, як правило, мають дуже схожі суми боргу: декілька десятків або сотень тисяч доларів, про які другий з партнерів не знав. 

Тому є нюанси, про які варто знати і пам’ятати ще перед тим, як борги стануть частиною вашого подружнього життя. Важливо знати, як оформлювати борги документально, щоб у майбутньому вас не наздогнали боргові пастки. А якщо все ж таки доведеться зіткнутись з судовим процесом, ви будете знати, які можуть бути маніпуляції та зловживання з боку вашого партнера.

Які є ризики та як їх уникнути розповідає помічниця адвоката практики вирішення спорів юридичної компанії “Міллер” Дар’я Палієнко. 

Коли відповідальність за борг є спільною, а коли — ні? 

Коли один з подружжя отримує кошти у позику — такий борг вже може визнаватись як спільний. Проте є певні умови. 

Сімейний кодекс України передбачає захист інтересів того з подружжя, хто не брав кошти у позику і більше того — міг навіть не знати про такий борг. Так, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя тільки тоді, коли майно, одержане за договором, фактично використане в інтересах сім’ї. 

Отож, якщо знати порядок і виконувати його, ви зможете уникнути зловживань з боку позичальників чи тих, хто давав у борг (позикодавців), щоб не допустити звернень до суду з штучними позовами. 

Борг одного з подружжя буде визнаватися спільним при існуванні таких трьох умов: 

• позику отримано під час шлюбу (може бути також цивільний шлюб)
• договір позики уклали в інтересах сім’ї
• отримане у позику фактично використане в інтересах сім’ї та на її потреби

Майте на увазі, що перші дві умови доволі нескладно довести. А от третя — це той самий підводний камінь для недобросовісних позичальників або позикодавців, який не дозволяє просто так стягнути борг з того з подружжя, хто його не брав.

Отже, пам’ятайте, лише в тому випадку, якщо підтверджено фактичне цільове використання взятого у позику в інтересах сім’ї, лише тоді такий борг буде спільним боргом подружжя.

Цей момент дуже часто ігнорується судами першої інстанції (іноді і апеляційної). І виходить так, що судове рішення є формальним, грунтується на загальних фразах про те, що все, що люди роблять у шлюбі — вони роблять тільки в інтересах сім’ї. По суті, отримуємо рішення, яке ґрунтується на припущеннях, позовні вимоги нічим не підтверджуються, а тому таке рішення не може вважатися обґрунтованим, що надалі завжди констатується Верховним Судом.

Що треба знати, якщо ви неочікувано, отримали позов про стягнення боргу за договором позики (розпискою), про який ви гадки не мали?

Закон дійсно встановлює презумпцію спільності інтересів подружжя при укладенні одним із них договорів щодо спільного майна, тому що однозначно складно встановити, коли саме у відносинах з іншими людьми кожен з подружжя виступає у власних інтересах, а коли — в інтересах сім’ї.

При укладанні договору позики згода іншого з подружжя не вимагається — бо договір позики не стосується безпосередньо спільного майна подружжя

Про таку позицію Верховний Суд зазначив у постанові від 30.06.2021 р. Право власності в одного з подружжя або в обох на отримані кошти (позику) виникає лише після фактичного одержання таких коштів в результаті укладеного договору. 

А тому визнавати договір позики недійсним через відсутність згоди другого з подружжя на його укладення — помилка. На це варто одразу зважати при виборі стратегії у таких справах.

Важливо розуміти, що презумпція встановлена щодо спільності інтересів подружжя саме при укладенні договору, проте така презумпція не встановлена законом щодо факту реального використання взятого для сім’ї та в її інтересах.

Тому саме позивач повинен надати належну доказову базу, що позика була використана фактично для сім’ї та в її інтересах. Якщо цього не зроблено, суд не визнає борг спільним боргом подружжя. Натомість інша сторона не має спростовувати такі доводи як беззаперечні. Бо доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Сюди ж слід додати, що позивач у такий спосіб повинен довести суду, що між сторонами дійсно наявні правовідносини договору позики.  (Постанова КЦС ВС від 24.11.2021 року)

Суди повинні з’ясовувати, чи надавав інший з подружжя при укладенні договору позики згоду на її отримання в інтересах сім’ї в письмовій формі, чим доводиться використання позики в інтересах сім’ї

Як це працює на практиці?

Зауважимо, що така згода є необов’язковою, але на практиці це надзвичайно важливий аспект, який буде досліджуватися судом при вирішенні питання щодо того, чи буде другий з подружжя змушений повертати позику.

Тому, якщо ваш партнер хоче взяти позику на свої особисті потреби або для ведення бізнесу, до прикладу, для купівлі певного обладнання для ведення підприємницької діяльності, то рекомендуємо в такому випадку врахувати наступне: 

• якщо це позика для бізнесу, договір позики варто укладати саме від імені ФОП (якщо звісно позичальник є ФОП), а не від імені фізичної особи
• в усіх випадках, хто б не був позичальником — у договорі позики та у розписці потрібно обов’язково зазначати чітко та детально мету позики (для особистих потреб на визначені цілі/з метою здійснення підприємницької діяльності як ФОП тощо) 
• для позики на особисті потреби/на бізнес вашим партнером наполегливо рекомендуємо, для убезпечення себе в майбутньому від обов’язку сплачувати борг, який було взято не на сім’ю, письмово надавати згоду (бажано, нотаріальну) на взяття вашим партнером позики саме на його особисті потреби. Цим ви фіксуєте погодження взяття боргу не в інтересах сім’ї.

Така згода не є обов’язковою, але у майбутньому вона стане вашим захистом у суді і свідченням того, що ви погоджували позику не на інтереси сім’ї, а тому ви не будете зобов’язані повертати такий борг разом зі своїм партнером. 

Наголошуємо, що згоду слід надавати у разі, якщо позика береться не для потреб сім’ї, а тому критично важливо це чітко прописати. Якщо ви формально пропишете згоду без конкретизації, будьте готові, що це зможуть розтрактувати не на вашу користь. 

Яскравим підтвердженням наведеного буде постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року. Додатково також варто звернути увагу на постанову Верховного Суду від 12.04.2022 року . 

Тут варто додатково закцентувати, що Верховний Суд неодноразово у своїх  висновках вказував, що сам по собі факт зазначення у розписці про ціль позики, безумовно не свідчить про те, що позика була витрачена за призначенням (постанова Верховного Суду від 13.08.2021 року) 

Але це більше стосується саме випадків, коли пишуться штучні розписки із зазначенням цілі позики нібито в інтересах сім’ї. Пам’ятайте, що це не є доказом фактичного використання такої позики в інтересах сім’ї, відповідне потребує доведення зі сторони того, хто пред’являє вимоги про стягнення боргу.

Суди критично ставляться до заяв близьких родичів позичальників/позикодавців про те, що кошти передавались в присутності іншого з подружжя, з його згоди та для використання в інтересах сім’ї

Цей приклад є також доволі поширеним у судовій практиці, коли до іншого з подружжя звертаються з позовом про стягнення боргу і свої вимоги нічим не підкріплюють, окрім заяв нібито свідків (своїх близьких родичів), що вони дійсно щось бачили, чули та можуть підтвердити, що інший з подружжя усно погодився на взяття позики в інтересах сім’ї.

Суди з критичної точки зору оцінюють такі докази. 

(Приклад ситуації, де батько позичальниці звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості солідарно зі своєї доньки, яка визнала позов, та з її колишнього чоловіка у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року) 

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки

З огляду на конкретну судову справу, розписка може бути написана позивачем навмисно, для підтвердження своєї позиції у тій або іншій справі, тобто дійсні наміри людини можуть бути направлені на недобросовісні цілі.

Тому детальне дослідження змісту розписки, звернення уваги на її неточності є важливою складовою у розгляді таких справ.

Суд обов’язково звертає увагу на процесуальну поведінку сторони у судових справах, з чого можна зробити висновок про реальність спорів про стягнення боргів

На суперечливу процесуальну поведінку дуже влучно звернула увагу і суддя Верховного Суду Ольга Ступак у постанові від 13.08.2021 року: “Послідовність подій та процесуальна поведінка особи у всіх наведених справах про стягнення заборгованості (визнання боргу з посиланням на те, що всі ці кошти витратив на придбання майна, яке просить поділити у справі про поділ майна подружжя) дає підстави для сумнівів у реальності спорів про стягнення боргів”.

А коли все ж таки інший з подружжя, який не брав позику, буде зобов’язаний разом зі своїм партнером повертати такий борг? 

• Якщо один з подружжя бере борг (позику), а інший з подружжя надає формальну згоду на це, без зазначення про конкретну чітку ціль позики, на яку надається згода — в більшості випадків, судами трактується це як згода саме на позику в інтересах сім’ї, адже в протилежному випадку інший з подружжя мав би зазначити конкретно, на що він дає згоду. 
• Якщо взяте у позику фактично витрачене на майно, яким сім’я постійно користувалась  — при належному доведенні витрат саме позикових коштів у такій кількості на вказане майно. Це є підставою для визнання боргу спільним для обох з подружжя. 

Такі судові справи є досить частою історією і, вірогідно, ще будуть, адже той з подружжя, який має на меті недобросовісні дії при розподілі спільно нажитого зі своїм партнером, а як показує практика, таких доволі багато, буде завжди намагатися всім засобами неправомірно забрати все майно собі. 

Проблемою, яка тривала довгий час, було прийняття судами першої та апеляційної інстанцій безпідставних формальних рішень у таких справах. Це призводило до значних втрат часу, а також змушувало протилежну сторону витрачати кошти на правову допомогу навіть у трьох судових інстанціях, перш ніж Верховний Суд ухвалював дійсно справедливе судове рішення у таких справах.

Тому будьте обачні, будьте обізнані та користуйтеся виключно законними методами для встановлення правди.