Оксана Хромова
Історія видатної артистки балету починається не в Парижі й не на сценах європейських театрів. Броніслава Ніжинська мала польське походження, народилася у Мінську, але у світовому балеті її знають як українського хореографа. Саме в Києві з’явилася її «Школа руху», новий напрям у модерн-балеті та перші постановки. Вона належить до тих небагатьох жінок ХХ століття, чия робота вплинула не лише на балет, а на всю авангардну культуру Європи.
Родина, сцена й український простір
Батьки Броніслави і Вацлава Ніжинських були відомими танцівниками, чиє життя було побудоване навколо гастролей, виступів, сценічних майданчиків і тимчасових труп. Діти росли за лаштунками. Театральні мізансцени, костюми, репетиції, музика і рух були для них повсякденністю.
Лексика тіла, яку згодом розвивала Броніслава, виростала не лише з академічної школи, а й з народних танців. У її хореографії відчуваються елементи українського танцю в лаконічній, конструктивній і вивіреній пластиці. Український простір був для Ніжинської не декорацією, а середовищем формування. Саме тут вона навчилася мислити рухом як змістом.
Київ як лабораторія нового балету
Для Ніжинської Київ став простором, де сформувалася її хореографічна система. Вона була примою Міського театру. І разом із балетмейстером Олександром Кочетовським, який згодом став її чоловіком, працювала над постановками і вибудовувала новий підхід до сцени. Творчій парі дали можливість працювати з трупою, експериментувати й формувати нову школу. Вони створили свою «Школу руху», де танець перестав бути ілюстрацією музики і став самостійною формою мистецтва.
Броніслава Ніжинська викладала у Київському експериментальному театрі-студії, працювала в Київській консерваторії та у драматичній студії Єврейського культурного центру. Згодом її запрошували до Молодого театру Леся Курбаса, а пізніше – до Української школи драми. Саме завдяки їй танець почав входити в інші види мистецтва – у драму, сценографію, архітектурне мислення.
Її запрошують читати лекції з руху для художників, архітекторів, скульпторів і графіків. Київське мистецьке середовище початку ХХ століття багато в чому формувалося під впливом ідей Ніжинської. Перші її балети були створені саме в Києві.
Конструктивізм у танці
Броніславу Ніжинську називають першою хореографкою конструктивізму. До неї в танці такого мислення не існувало. Вона працювала з геометрією тіла, колективною пластикою та ритмом як фізичною структурою. Її балети будувалися як архітектурні конструкції.
Вона могла ставити номери без музики, що на той час здавалося неможливим. Її цікавила не краса руху, а його сенс; не емоція, а форма; не поза, а напруга. Саме тому її новаторство притягувало художників, сценографів і дизайнерів. Пікассо створював куліси для її балетів. Вони ставали основною декорацією, доповненою сценографією.
У «Школі руху» Ніжинської навчався Серж Лифар. Саме вона сформувала його пластичне мислення, відчуття простору й ритму. Згодом він стане прем’єром Паризької опери й одним із найвидатніших танцівників ХХ століття.
Париж, Буенос-Айрес, Голлівуд
Потім її шлях пролягатиме через Париж, театр Колон у Буенос-Айресі, роботу в Голлівуді та в кіноіндустрії. Але фундамент її методу був закладений саме в Києві.
Вона танцювала у Франції, ставила балети в Аргентині, працювала в американських студіях. Проте в будь-якій точці світу залишалася вірною власним принципам – танцю як серйозній формі роботи, руху як мові, сцені як простору відповідальності.
Броніслава Ніжинська не створювала навколо себе міфу і не вибудовувала власну публічну легенду. Вона послідовно формувала нову мову танцю. Її хореографія не закріпилася у вигляді канону, який повторюють з покоління в покоління. Вона залишилася в професійній практиці балету — в підході до руху, в роботі з формою, у взаємодії тіла і простору. Цей метод і сьогодні продовжує впливати на мислення сучасних хореографів, навіть якщо вони не завжди усвідомлюють джерело цього впливу. Саме так і працюють справжні мистецькі новації. Вони стають частиною професійного середовища і більше не потребують окремих пояснень.