Оксана Хромова
У роментезі Бріджитт Найтлі «Непоборна жага закохатись у свого ворога» ця ситуація стає початком вимушеного союзу. Озрік Мордонт є найманим убивцею, а Орієнн Фейргрім — геніальною цілителькою. Вони належать до ворожих таборів, тому добровільно допомагати йому вона не збирається.
Однак магія Озріка поступово згасає, а разом із нею зникають і шанси вижити. Цілителі дають йому лише кілька місяців. Єдиною людиною, яка може його врятувати, виявляється Орієнн.
Переконати її Озрік вирішує грошима. Орієнн досліджує смертельно небезпечну дитячу хворобу й потребує фінансування. Він пропонує необхідну суму в обмін на лікування та нерозголошення. А якщо цього буде недостатньо, у найманого вбивці знайдуться й інші методи переконання.
«Непоборна жага закохатись у свого ворога» відкриває дилогію «Любі нелюби» Бріджитт Найтлі, яку українською видає видавництво «Потяг». Це роментезі з тропом enemies to lovers, чорним гумором, словесними сутичками та героями, кожен із яких упевнений, що саме він контролює ситуацію.
Книжку представили на 33-му Львівському міжнародному BookForum. WoMo публікує уривок, який знайомить із головними героями та їхнім непростим союзом.
Уривок із книжки:
Майже діставшись маяка, вони побачили кілька кремезних постатей, що прогулювалися біля його підніжжя.
Фейргрім зупинилася. Озрік наштовхнувся на неї.
— Що таке? — запитав він.
— Вони, — відповіла Фейргрім, указуючи на постаті.
— Маяк має бути безлюдний, — заявила Фейргрім.
— На вигляд дуже людний, — сказав Озрік.
— Можливо, це туристи, — припустила Фейргрім. — Якщо вони будуть і нагорі, гарненько попрошу їх піти, щоб ми могли марнувати наш час без свідків.
— Краще я попрошу, — сказав Озрік. — Я гарніший за тебе.
Фейргрім закинула голову назад, сказала: «Ха!», так наче Озрік щойно смішно пожартував, і рушила далі.
Озріка це зачепило, бо він таки був гарніший за неї. Правда ж був? Чи є шанс, що вона гарніша за нього? Неможливо. Він подивився на Фейргрім під новим кутом, заздрісно-оцінювальним, але наразі видимою була тільки її спина, тож Озрік зміг дійти хіба одного висновку: у неї красива фігура.
— Зараз не час для твоїх жартів, — кинула Фейргрім через плече. — Зосередьмося на завданні.
— Я і є завдання.
Щільно запнувши плащ, щоб захиститися від вітру, Озрік ішов по сліду з прим’ятої трави, який лишила Фейргрім, до самого моря, і весь час вони сперечалися про те, хто красивіший. Озрік сказав: «Ну визнай хоч, що я привабливий», на що Фейргрім по-філософськи запитала, чи хвороба може бути привабливою, чим зачепила його ще більше.
Туристи біля маяка виявилися на диво добре озброєними.
— Яка життєрадісна компанія гуляк, — промовив Озрік. — Закладаюся, оце саме хотіли влаштувати сімейний пікнік. А мечами шашлик різатимуть.
Фейргрім не поділяла його веселощів.
— Хто вони й що тут роблять?
— Піду дізнаюся, — сказав Озрік. — Лишайся тут, — а тоді, бо з обличчя Фейргрім було зрозуміло, що інструкція не сподобалася їй, додав: — Ти потрібна мені живою, а не на шампурах якогось мутного типа з компанією.
— Гаразд. Постарайся бути дипломатичним, добре?
— Це у якому взагалі сенсі?
— Нікому не шкодь.
— Оу, — сказав Озрік.
Відповідь виявилася незадовільною.
— Пообіцяй нікому не нашкодити, — наполягла Фейргрім.
— А для самозахисту?
— Самозахист, — промовила Фейргрім тоном, про який Озрік негайно вирішив змусити її пошкодувати, — це, очевидно, інше.
— Ага.
— Пообіцяєш не вбивати їх?
Озрік витримав театральну паузу, показуючи, що розмірковує про це, а тоді сказав:
— Ні.