Леся СайкоЗагибель, спричинена зіткненнями тварин із транспортними засобами на дорогах й залізницях, є найбільш очевидним і добре відомим прикладом негативного впливу транспортної інфраструктури на дику природу. Щорічно значна кількість особин гине або зазнає травм — від земноводних і птахів до копитних та великих хижаків.
Проте, як підкреслюють у Всесвітньому фонді природи WWF-Україна, є ще одна, значно менш помітна група жертв дорожнього руху — комахи.
Їхня загибель на автошляхах (insect road mortality) досі залишається значно менш дослідженою, ніж смертність хребетних. Водночас наукові роботи показують, що масштаби такого впливу можуть бути значними.
Особливе занепокоєння викликає загибель комах-запилювачів – бджіл, джмелів, ос, метеликів та інших видів. Вони забезпечують розмноження багатьох рослин, підтримують біорізноманіття та стабільність природних екосистем. Від запилювачів безпосередньо залежить і наша продовольча безпека. Врожайність близько 75% світових продовольчих культур частково або повністю залежить від запилювачів.
Скільки комах може гинути на дорогах?
Одне з показових досліджень провели науковці в канадській провінції Онтаріо. Протягом двох сезонів вони досліджували лише двокілометрову ділянку автомагістралі Шосе 69 (Highway 69), збираючи та фіксуючи кожну загиблу комаху на асфальті та узбіччі. Загалом вони зафіксували понад 117 тисяч загиблих унаслідок зіткнень із транспортом комах. Серед них були представники 15 рядів. Особливо численними виявилися двокрилі (мухи, ґедзі), перетинчастокрилі (бджоли, оси, джмелі) та лускокрилі (метелики) – групи, до яких належить багато важливих запилювачів.
Науковці екстраполювали ці цифри з кількістю автомагістралей по всій Північній Америці — лише за приблизними підрахунками, щонайменше 9,3 мільярда метеликів та 24 мільярди бджіл та ос щороку гинуть від зіткнення з транспортними засобами.
Що відбувається на українських дорогах?
Команда науковців WWF-Україна вивчає вплив транспортної інфраструктури на біорізноманіття вздовж автомобільної дороги М06 Київ–Чоп. Польові роботи проводяться в межах міжнародної інтегрованої програми GRID (Greening Transportation Infrastructure Development), одним із завдань якої в Україні є дослідження того, як транспортна інфраструктура впливає на природні території та їх екологічну сполучність.
Практична частина проєкту реалізовується на восьми демонстраційних ділянках у Карпатському та Поліському регіонах — територіях, де транспортна інфраструктура безпосередньо перетинається з цінними природними ландшафтами та міграційними маршрутами диких тварин.
Під час одного з виїздів на демонстраційну ділянку лише за один день польових спостережень фахівці WWF-Україна зафіксували понад сотню загиблих комах, серед яких значну частину становили комахи-запилювачі.
Ці спостереження поки що не дозволяють оцінити загальні масштаби смертності комах на українських автошляхах. Для цього потрібні систематичні дослідження в різні сезони, за різних погодних умов та інтенсивності руху. Проте вже самі польові знахідки показують, наскільки легко цей вплив може залишатися непоміченим.
Як дороги становлять проблему не лише для великих тварин?
Для комах дорожня інфраструктура є комплексним викликом: вона слугує як місцем прямої загибелі від зіткнень із транспортом, так і суттєвим ландшафтним бар’єром, що ускладнює переміщення між придатними оселищами:
- Екологічна пастка та втрата оселищ. Внаслідок активного містобудування та розширення сільськогосподарських угідь часто квітучі узбіччя доріг залишаються єдиним місцем, де бджоли та метелики можуть знайти їжу. Це приваблює комах до автошляхів, роблячи узбіччя штучно привабливим середовищем. Проте, прилітаючи туди, вони потрапляють у пастку: інтенсивний транспортний потік створює високий ризик миттєвого зіткнення, а сама інфраструктура (асфальтне покриття, бар’єрні загородження та завихрення повітря) перешкоджає їхньому безпечному перебуванню там і подальшому рухові вглиб навколишнього ландшафту.
- Бар’єрний ефект та фрагментація популяцій. Дослідження шведських екологів доводить, що великі автомагістралі розділяють популяції диких бджіл та ос на ізольовані групи. Особливо сильно цей бар’єр діє на дрібні види комах, які просто фізично не можуть або бояться перетинати відкритий простір дороги з потужними повітряними потоками. Цей ефект підтверджує експеримент 2021 року, опублікований у журналі Ecography. Науковці імітували перенесення пилку за допомогою флуоресцентного порошку. Вони зафіксували, що комахи-запилювачі активно рухаються вздовж зелених узбіч доріг (використовуючи їх як коридори), але вкрай неохоче перетинають саму дорогу перпендикулярно, оскільки вона є загрозливим середовищем (бар’єром).
- Світлове та шумове забруднення. Нічне освітлення трас і фари авто дезорієнтують нічних комах. А постійний гул транспорту заважає комахам, які орієнтуються за допомогою звуків або вібрацій (наприклад, цвіркунам чи цикадам) знаходити партнерів для розмноження.
Безперечно, дорожня смертність є лише одним із багатьох чинників тиску на комах-запилювачів, поруч із зміною клімату, урбанізацією, монокультурами, пестицидами та хворобами. Утім, науковці наголошують: вплив транспортної інфраструктури потребує глибшого вивчення, аби чітко оцінити його частку в глобальному скороченні чисельності комах. І це критично важливо: до 80–85% квіткових рослин світу залежать від запилювачів для розмноження, а отже їхнє скорочення може мати наслідки для біорізноманіття, стабільного функціонування екосистем і ефективності ведення сільського господарства.
Як зробити дороги більш безпечними для комах?
Зміна типу узбіч
Дослідження свідчать, що узбіччя, обмежені лісосмугами або масивами дерев (woodlots), фіксують удвічі нижчий рівень загибелі комах порівняно з відкритими газонами чи луками. Дерева та високі чагарники змушують літаючих комах набирати висоту при перетині дороги, піднімаючись вище зони турбулентності та самої проїзної частини.
Структурування насаджень
У своїй роботі шведські дослідники шукали розв’язання дилеми: як дати бджолам та джмелям необхідні для життя ресурси (тобто нектар і пилок квіток), але при цьому не підставити їх під колеса машин на швидкісних трасах. Вони вирахували та експериментально обґрунтували таку схему структурування насаджень (зонування).
- Перша зона — “буферна зона низької якості” (0 – 3 метри від асфальту): безпосередньо біля проїзної частини пропонується висаджувати виключно некорисні для комах низькорослі злакові трави, які не цвітуть, і суворо підтримувати їхню низьку висоту за допомогою регулярного скошування. Ця смуга залишається сухою і пустою для бджіл, тому вони там не затримуються.
- Друга зона — «оазис біорізноманіття» (глибше від дороги): багаті на нектар квітучі луки та дикорослі рослини занурюють углиб узбіччя, подалі від асфальтового полотна.
Розбудова екологічних коридорів
Екодуки та спеціальні інженерні рішення допомагають подолати бар’єрний ефект і зв’язати фрагментовані оселища:
- Штучні екрани вздовж шосе виконують таку саму роль, як і огорожі для земноводних чи паркани для копитних. Вони ефективно стримують випадковий виліт комах на асфальт і спрямовують їх вздовж траси до безпечних точок перетину — тунелів, мостів для тварин (екодуків) або ділянок, де дорога занурена під землю.
Побачити ризики ще до початку будівництва
“Питання збереження біорізноманіття та екологічної сполучності мають враховуватися ще на ранніх етапах транспортного планування — до ухвалення ключових рішень щодо майбутнього інфраструктурного проєкту та початку його реалізації. Саме тоді є найбільше можливостей завчасно виявити потенційні ризики для дикої природи й людей та передбачити рішення, які допоможуть мінімізувати негативний вплив на екосистеми”, — підкреслюють у WWF-Україна.
Йдеться не лише про зменшення ризику зіткнень із тваринами. Важливо також зберігати можливість їхнього безпечного переміщення між природними територіями та підтримувати екологічну сполучність ландшафтів.
У межах програми GRID команда WWF-Україна спільно з партнерами працюватиме над тим, щоб збереження біорізноманіття стало системною складовою транспортного планування в Україні та враховувалося під час ухвалення інфраструктурних рішень поряд з економічними, технічними й суспільними потребами.
Зокрема, дослідження вздовж траси М06 Київ–Чоп мають допомогти:
- краще зрозуміти, де і як транспортна інфраструктура впливає на біорізноманіття,
- сформувати наукову, аналітичну та нормативну основу для впровадження природоорієнтованих підходів у транспортному плануванні,
- підготувати пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази та підходів до проєктування транспортної інфраструктури з урахуванням екологічної сполучності.
Про інтегровану програму GRID
GRID (Greening Transportation Infrastructure Development) – міжнародна інтегрована програма, спрямована на розвиток транспортної інфраструктури з урахуванням потреб збереження біорізноманіття, екологічної сполучності та природних екосистем. Програма працює над тим, щоб природоохоронні аспекти враховувалися якомога раніше у процесах планування та розвитку транспортної інфраструктури – ще до початку її безпосереднього будівництва.
GRID реалізується за підтримки Глобального екологічного фонду (GEF) під керівництвом Всесвітнього фонду природи (WWF) у партнерстві з Азійським банком розвитку (ADB) та Програмою ООН з навколишнього середовища (UNEP). Глобальна програма реалізується у 2025–2031 роках у співпраці з урядами та національними партнерами в Малайзії, Непалі, на Філіппінах, у Суринамі та Україні.
В Україні проєкт GRID реалізує WWF-Україна у співпраці з національними та міжнародними партнерами. Проєкт має допомогти інтегрувати питання збереження біорізноманіття у транспортне планування та створити передумови для розвитку транспортної інфраструктури, яка одночасно відповідає потребам людей і економіки та мінімізує негативний вплив на природні екосистеми. Основним державним партнером проєкту в Україні виступає Міністерство економіки та довкілля України.