20 квітня на великі екрани вийшов фільм “Еґреґор” спільного виробництва України, Польщі та США. Сім років знадобилося команді, аби у 2023 році, попри всі негаразди та два відтермінування, прем’єра таки відбулась. 

Головну роль виконала акторка Олена Лавренюк, яка грає Лесю Грабовську — дочку відомого професора. Саме їй на початку стрічки повідомили про начебто самогубство батька. Проте Леся відмовляється цьому вірити та вирушає до Львова, аби дізнатися, як то було насправді.

Аби не лишатися самою, жінка на допомогу кличе друга юності, батькового учня та за сумісництвом американського детектива Артура Вайса (Омрі Роуз), який не надто бажає їхати на інший континент, проте незабаром змінює думку, адже знаходить таємний шифр від самого професора Грабовського. Так розпочинається розслідування вбивства Ореста Грабовського з дуже закрученим сюжетом та безліччю питань.  

Від перших кадрів глядачі можуть побачити актора Пашу Лі у ролі поліціянта, який працює на місці злочину, до речі картина присвячена його пам’яті, а також пам’яті постановника піротехнічних трюків Олександра Суворова.

Обидва загинули у війні проти російських окупантів у 2022 році. Також глядачі можуть упізнати Садового у ролі самого себе. 

Сюжет розгортається навколо таємного товариства, що вже 2000 років намагається створити якийсь новий порядок, а кожен з учасників товариства носить маску песиголовця. Якщо ж ви не дуже в темі, то нагадаємо, що песиголовці, а саме Святий Христофор, який захищає мандрівників, визнаний святим католицькою та християнською церквами. Вважається, що, переносячи через річку Христа, песиголовець з Ханаану прийняв віру божу та здобув ім’я Христофор. Проте у середньовіччі кінокефали були розповсюджені по всій Європі та мали славу лихих створінь. Саме тому, мабуть, наприкінці фільму глядачі побачать досить впізнану алегорію на прибічників диявола. 

Що крутого у фільмі, то це краєвиди Львова, Києва, Варшави та Нью-Йорка. Старовинні будівлі, церкви та яскрава картинка. Також вражає літак, що приземляється в аеропортові Львова, адже це історія з минулого життя. 

Щодо іншого, то кіно трохи бентежне, адже глядач не отримує відповіді на жодне зі своїх запитань, та й гра акторів залишає багацько здивувань. Напочатку перегляду глядачі пошепки порівнювали фільм із “Кодом да Вінчі” Дена Брауна, проте під кінець стало зрозуміло, що то досить натягнуте порівняння.    

 

Анастасія Ніколаєнко