У сучасному світі дедалі більше тем, які раніше замовчували, стають об’єктом відкритого обговорення. Тема насильства у сім’ї залишається однією з найболючіших. Експертка пояснила, чому виникає це мовчання та які наслідки воно може мати для всієї сім’ї, особливо для дітей, що виростають в тіні такого болючого реалітету.
Ірина Шаньє, психологиня
Згідно з відкритими даними станом на вересень 2023 року, українські правоохоронці зареєстрували від початку року понад 192 тис. заяв про домашнє насильство по всій Україні. Статистичні дані по Києву — 25 254 звернення щодо насильства в сім’ї та/або насильства за ознакою статі. З них 13 522 звернення від жінок та 561 звернення від дітей. І це лише офіційна статистика, яка далека від реальних цифр, бо багато жертв вирішують мовчати про те, що сталося, навіть якщо це відбувається постійно.
На перший погляд, материнство — це найбільш самовіддана роль у житті жінки, повна ніжності, любові і захисту. Проте інколи навіть у таких самовідданих матерів виникає потреба уникати обговорення проблем, як-от насильство, особливо якщо воно йде від їхніх власних чоловіків.
Чому це стається і як це впливає на дітей?
Психологічні причини такого замовчування:
- Страх втрати сім’ї
Матері, які часто стикаються із насильством вдома, можуть відчувати страх розпаду родини. Вони бояться, що коли правду розкриють, це може призвести до розриву відносин і може бути травматичним для всіх членів сім’ї.
Останні новини
- Хто такі завліти в театрі? Чим вони займаються в українському театрі та як потрапити в професію? Розповідає Марина Бортник-Гулевата.
- Афіша тижня: що подивитися, послухати та куди сходити 29 квітня-5 травня
- Як прикрасити дім до Великодня: найкращі ідеї святкового декору своїми руками
- Slow Food: Філософія смаку та усвідомленого споживання
- Жінки, які змінюють світ: три надихаючі екоактивістки Новости на главной
- Соціальне цькування
Суспільство часто ставить запитання: «Як ти могла закривати на це очі!?» Матері можуть боятися осуду та втрати соціального статусу. Це може викликати страх і відчуття провини.
- Самовідчуття та самовіра
Жінки можуть стати заручницями низької самооцінки, що ускладнює вирішення проблем. Матері можуть вважати, що їхні діти заслуговують кращого, але вони самі — ні.
Наслідки такого мовчання
- Травмування дітей
Діти, що переживають насильство, незалежно від того, чи вони його бачать, ростуть в атмосфері страху та тривоги. Якщо мати не втручається, це може призвести до психологічних та емоційних проблем у майбутньому.
- Порушення відносин
Діти вивчають поведінку вдома. Якщо вони бачать, що насильство та його приховування — норма, це може вплинути на їхні майбутні відносини. Вони можуть повторювати цей цикл, намагаючись зберегти статус-кво.
- Втрата довіри
Дитина може втратити довіру до своєї матері, яка не захищає її від насильства. Це може призвести до труднощів у встановленні взаєморозуміння та відносин у майбутньому.
Як розпізнати, що дитина стала жертвою домашнього насильства?
“Розпізнати дитину, яка може бути жертвою домашнього насильства, може бути складно, але існують кілька ознак та змін у поведінці підлітка, які можуть сигналізувати про можливе насильство у сім’ї”, — коментує експертка. Ось деякі ключові ознаки:
- Фізичні та психічні ознаки травм
Дитина може мати травми, синці, абразії або інші сліди на тілі, появу яких не може чітко пояснити. Також важливо враховувати можливі зміни у психічному стані, як-от депресія, тривога, апатія або труднощі у відновленні після стресових ситуацій.
- Зміни у поведінці
Дитина може проявляти агресивність чи, навпаки, стати вкрай пасивною. Зміни в академічній успішності, сні, апетиті, а також зміни у відносинах з однолітками та дорослими можуть свідчити про наявність проблем.
- Відсутність самостійності та соціальна ізоляція
Діти, які стали жертвами домашнього насильства, можуть уникати контактів з іншими, відчувати страх висловлювати свої думки чи намагатися вирішувати проблеми самостійно.
- Виражені страхи та тривожність
Дитина може проявляти страх, особливо щодо конкретних осіб чи ситуацій, а також може виражати стан тривоги навіть при зовсім незначних подіях.
- Низька самооцінка
Жертви домашнього насильства часто мають проблеми з формуванням позитивного ставлення до себе. Низька самооцінка, постійне відчуття провини та безпорадність можуть бути ознаками проблем.
Якщо ви помітили будь-які з цих ознак у дитини, важливо діяти обережно та звернутися по допомогу до фахівців, таких як лікар, психолог чи соціальний працівник.
Психологиня Ірина Шеньє радить, щоб розірвати цю завісу мовчання, суспільство має активно працювати над створенням умов для жінок, в яких вони почуваються безпечними та захищеними. Це може бути робота соціальних служб, інформаційні кампанії проти насильства у родинах та ініціативи щодо психологічної допомоги.
Активне обговорення проблем насильства у сім’ї — перший крок до змін. Це важливо не лише для матері, але й для всієї сім’ї та суспільства загалом. Намагатися зрозуміти та підтримати тих, хто переживає насильство, є важливим кроком у створенні безпечного та емпатичного оточення для всіх.
