Чому українки рвуться до «Гвардії наступу», куди їдуть на відпочинок коштом МВС родини загиблих та де відкриють дитячу для матерів-поліцейських: заступниця міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко про пілотні проєкти для жінок

На нещодавному Українському жіночому конгресі пролунала думка, що за кількістю втілених проєктів локомотивом гендерних новацій у державі є Національна поліція України. Війна не завадила здійснити в МВС квантовий стрибок в організації ефективної праці фахівчинь. Йдеться про новації у формуванні мобільних груп реагування на звільнених територіях,  пілотні проєкти щодо комфорту поліцейських-матерів та багаторівневу систему психологічної підтримки особового складу, їх сімей, а також тих, чиї сини та доньки загинули, захищаючи державу, або перебувають у полоні. Подробиці рушійних змін розкрила заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко спеціально для Womo.

Катерина Павліченко на Українському жіночому конгресі

Злочинцям байдуже, хто їх затримує — поліцейський чи поліцейська. А от небезпека для потерпілих чоловіка і жінки може бути різною. Які навчальні заходи посприяли тому, щоб поліцейські могли надати гендерно адекватну допомогу?

З початком війни в Нацполіції були створені спеціальні мобільні групи реагування, щоб виявляти злочини російських загарбників. Серед понад 74 тисячі таких злочинів частими були випадки сексуального насильства з боку окупантів. Поліцейські, які працюють в цих групах мали отримати необхідну підготовку. Тож ми разом з міжнародними партнерами ініціювали відповідні тренінги для тих співробітників поліції, які працюють з постраждалими від СНПК (Сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом). Було дуже важливо, щоб усі зрозуміли, як правильно розслідувати злочини, пов’язані з сексуальним насильством під час війни. Найважливішою складовою є правильна система роботи з постраждалими та надання їм допомоги. Особливу увагу у підготовці ми приділяємо представникам слідчого та превентивного блоку НПУ, а також ювеналам. Ці групи успішно працюють в деокупованих регіонах країни. Для нас вкрай важливо, щоб у своїй роботі наші співробітники застосовувати підхід, орієнтований саме на інтереси постраждалої особи, людиноцентричний підхід. Після включення  до складу мобільних груп та патрулів жінок, було отримано від місцевих мешканок більше свідчень, які сприяють обліку та розслідуванню воєнних злочинів, адже, спілкуючись саме з поліцейською, жінки та діти, які зазнали насильства, швидше йдуть на контакт.

Впродовж трьох років в системі Нацполіції функціонує відділ моніторингу питань гендерної рівності

Як гендерні радники та амбасадори подбали про те, щоб поліцейські були чутливими до своїх же колег?

Експерти з питань рівних прав та можливостей відіграли важливу роль, коли в системі МВС почали активно впроваджуватись принципи гендерної рівності. Сьогодні в Національній поліції уже немає радників з гендерних питань. Їхня робота була важливою на перших етапах впровадження принципів гендерної рівності. Натомість ми зробили значний крок вперед для нашої інституційної стійкості. Уже впродовж трьох років в системі Нацполіції функціонує відділ моніторингу питань гендерної рівності та недискримінації, там працюють кваліфіковані фахівці. А в функціональних обов’язках керівників уже закладені принципи резолюції 1325.

Чи вдалося так вибудовувати роботу між керівниками підрозділів та підлеглими, щоб враховувались такі нюанси, що наші поліцейські є люблячими батьками, і вони повинні встигати проводити час із своїми дітьми?

Стереотипні норми нашого суспільства стали причиною того, що робота чи служба по-різному впливали на жінок та чоловіків. З одного боку така ситуація приводила до потрійного (дім, діти, робота) навантаження на жінок, а, з іншого боку, до віддаленості чоловіків від виховання дітей. Тому серед завдань гендерної політики МВС є зокрема й розширення можливостей чоловіків відносно турботи й виховання своїх дітей. Ми звертаємо на це увагу і здійснюємо відповідні заходи для забезпечення рівноправної участі жінок і чоловіків як у професійному та сімейному житті. Зокрема ми проаналізували всі нормативно-правові акти, що регулюються питання соцзахисту і сприяють поєднанню працівниками сімейних і професійних обов’язків. Розробили загальні засади поєднання таких обов’язків працівниками органів системи МВС.  Крім того, зараз працюємо над створенням та облаштуванням дитячої кімнати в Міністерстві внутрішніх справ України. Це буде невеличкий пілот, що також допоможе нашим працівникам, зокрема жінкам, розширювати свої можливості активно проявляти себе у професійній сфері.

Працівники поліції та члени їх сімей отримують психологічну допомогу за місцем роботи

Чи можуть ваші співробітники отримувати психологічну допомогу за місцем роботи, як за кордоном?

Так, наші працівники поліції та члени їх сімей отримують психологічну допомогу за місцем роботи. Тут важливо розуміти, що психологічна допомога надається як за рішенням психолога, так і при самостійному зверненні працівника поліції. Тобто кожен співробітник може звернутися до психолога і отримати кваліфіковану допомогу. Що стосується членів сімей співробітників поліції, то вони також можуть отримати допомогу. Навіть якщо члени їх родин перебувають за кордоном, вони можуть отримати в режимі онлайн через ZOOM, Skype, Telegram тощо. Для нас важливо мінімізувати усі наслідки негативного впливу, які трапляються під час війни. Працівники поліції отримують кризову психологічну допомогу, психологічні консультації індивідуальні або групові, з ними проводиться психокорекція, психологічна релаксація, тренінги. За необхідності здійснюється  перенаправлення до відомчих закладів охорони здоров’я.

Чи є психологічна допомога поліцейським гендерно орієнтованою?

Наші психологи надають допомогу без виключення всім, незалежно від статі. Однак, у деяких обставинах враховується гендерний аспект. Наприклад, у випадках насильства щодо дітей, якщо постраждалою є дівчинка, з нею працюватиме психологиня.

Які психологічні програми втілені для підтримки ваших колег через загибель поліцейського-чоловіка чи поліцейської-дружини, для покращення спілкування з дітьми загиблих співробітників МВС чи під час перебування  тих на передовій?

За останні роки у Національній поліції реалізовані різні програми, спрямовані на забезпечення психологічної підтримки членам сім’ї загиблого, а також розв’язання проблем спілкування працівників у сімейному колі з дітьми різного віку. Однією з таких програм є «Рівний-рівному», що надає можливість психологічної допомоги та підтримки не тільки фахівцями психологічної служби, але й працівниками поліції, які не мають психологічної освіти. Також існують інші схожі програми, такі як «Криза та зріст: психічне здоров’я і допомога тому, хто пережив травму» (NATAL). Фахівці навчають співробітників системи МВС бути уважними насамперед до власного емоційного стану, навчають методам  відновлювання власних психологічних сил, шукати ресурс, застосовувати техніки саморегуляції у разі потреби. Окрім цього, під час тренінгу опановуються базові прийоми надання першої психологічної допомоги людині, яка перебуває в шоковому стані. Програма «Самодопомога Плюс» (Self-Help Plus, SH+) була розроблена ВООЗ. Йдеться про управління стресом не в однієї особи, а одночасно у групи людей, якою є родина. Є у арсеналі наших психологів ізраїльська програма «Надання першої психологічної допомоги» (ITC) та інші. Вони спрямовані на надання психологічної допомоги та підтримки співробітників у різних ситуаціях.

Яку підтримку отримують родини загиблих поліцейських – матері, дружини, діти?

Питання дуже непросте, адже коли гине людина – це завжди величезна втрата і для сім’ї, і для колег. Підтримка в такій ситуації відіграє ключову роль. Сьогодні МВС, як і інші державні органи влади в секторі безпеки та оборони, надають усі соціальні гарантії членам сімей загиблих. В цьому питанні для родин дуже важливою є підтримка професійної спільноти. Тож ми звертаємо особливу увагу не лише на членів сімей загиблих бійців, але і тих, які потрапили в полон. Втрата чи постійне переживання за долю когось з батьків вибивають родичів з колії. Для того, щоб відвернути їх від травматичних подій, ми організовуємо реабілітацію та відпочинок за кордоном. Це переважно стосується саме дітей. Окрім того, дітям, чиї батьки загинули чи були поранені, надаються певні пільги при вступі до вишів системи МВС. Звичайно, жодні пільги не можуть компенсувати втрати близької людини. Це завжди дуже травматичний досвід. Тому на етапі, коли родини переживають таку втрату, з ними також працюють наші психологи. Знову ж, не кожен хоче приймати таку допомогу, це досить індивідуальне питання.

Членкині Української Асоціації Представниць Правоохоронних Органів з Посолкою США в Україні Бріджит Брінк

Жінки прагнуть служити у дев’яти бригадах «Гвардії наступу»

Чому ми спостерігаємо певний відтік жінок з МВС, адже це впливає на довіру суспільства до поліції? Чи проводились дослідження щодо причин звільнення жінок з поліції — за підрозділами, за географією?

Мабуть, буде некоректно говорити про відтік жінок. Певне зниження відсотка жінок пов’язано з тим, що в період мобілізації до НГУ та ДПСУ прийшла велика кількість бійців по мобілізації. Тому на загальному фоні кількість жінок дещо знизився. Але хочу зазначити, що зараз у підрозділах МВС їх частка становить 30%. Якщо брати по всій системі, йдеться про майже 80 тисяч фахівчинь.  Це свідчить про те, що жінки поряд з чоловіками стоять на захисті суверенітету та цілісності держави. Вони виконують свої повноваження успішно під час війни, що довели власними діями. Ми пишаємося тим, що після року війни жінки виявили бажання доєднатися до дев’яти бригад «Гвардії наступу». На етапі реєстрації вже зафіксували 5% заявок саме від жінок, але, через достатньо жорсткий відбір, частина з них відсіялися. Зараз частка жінок у бригадах становить 2%, а це сотні осіб.

Такого дослідження за зрізами, як звільнення жінок чи за підрозділами, чи за географією, ми не проводили. Але  проводились дослідження щодо перешкод та бар’єрів, які існують. Серед них:  участь жінок у міжнародних операціях з підтримки миру та безпеки, потреби у матеріально-технічному забезпеченні, рівень умов несення служби в МВС тощо.

Домашнє насильство знов набирає обертів

Чи змінились показники щодо домашнього насильства впродовж року війни? Можливо, є якісь нові нюанси через війну?

В перші місяці минулого року рівень домашнього насильства знизився вдвічі.  Але згодом він почав повертатися до показників довоєнного періоду. Багато українців втратили місце проживання, джерело доходів, пережили травматичний досвід окупації. Усі ці фактори впливали і продовжують впливати на загострення ситуації. Якщо у перші шість місяців 2022 року кількість звернень зменшилися майже на 50%, то сьогодні ця цифра повернулася до 24%.

Упродовж трьох місяців 2023 року поліцейські склали понад 22 тисячі адміністративних протоколів за фактами вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування. Крім того, розпочато понад тисячу досудових розслідувань кримінальних правопорушень, скоєних в сімейному середовищі.

Однак, попри складні умови, в яких сьогодні знаходиться і держава і люди, Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію, яка стала ще одним важливим кроком до посилення захисту українців від насильства. Свого роду, це нагадування про те, що під час війни насильство нікуди не зникло, навпаки, проблема оголилася і потребує окремої уваги.

Як вплинула війна на вас особисто? Що нового ви відкрили у роботі поліції саме в умовах війни, коли населені пункти окуповувались та звільнялись?

Такої кількості порушень прав людини, як під час війни я раніше не бачила, як і більшість людей на цій планеті. Вбивства, катування, сексуальні злочини, полон, депортація, фільтрація, руйнування цивільної та критичної інфраструктури та ще багато інших злочинів, які чинила російська армія. Це шокує навіть найсильніших. Але на фоні цього валу звірств, і мене і, мабуть, всіх інших вразила стійкість, невтомність і героїзм поліцейських, гвардійців, прикордонників і звичайно рятувальників. Це ті, хто робить все, щоб захистити Україну, врятувати її від наслідків цієї війни і берегти порядок. Вони є тими, хто надихає і дає приклад до боротьби кожному з нас.

Тетяна Марінова