6 січня 1938 року у селі Рахнівка на Вінниччині народився визначний український поет, перекладач, літературознавець, громадський діяч  та правозахисником Василь Стус. Його життя та творчість стали символом незламності українського духу, боротьби за права людини й свободу слова в Радянському Союзі.

Стус закінчив Вінницьке педагогічне училище, після чого вступив на історико-філологічний факультет Донецького університету. Згодом він продовжив навчання в аспірантурі Інституту літератури АН УРСР у Києві.

Стус активно виступав проти репресій радянської влади. Він мав членство в Гельсінській групі України, яка контролювала виконання радянською владою зобов’язань з прав людини. За свою діяльність Василь Стус був арештований і двічі засуджений до таборів. 

Разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом Стус закликав партійних керівників, а також населення столиці засудити арешти української інтелігенції. Це стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час.

У 1972 Стус був вперше засуджений на 5 років спецпоселень за «антирадянську агітацію та пропаганду». Це було пов’язано з його літературною діяльністю і критичними поглядами на радянську систему.

Вдруге його засуджено в 1980 році по тій же статті. Суд проходив за зачиненими дверима, а Стуса було позбавлено останнього слова та видалено із зали суду. Вирок був зачитаний за його відсутності: 10 років примусових робіт і 5 років заслання. У таборі Пермь-36 поблизу села Кучіно, Пермської області Стус продовжував писати та перекладати. Проте у 1983 році адміністрація табору заборонила поету надсилати вірші у листах рідним.

Людина живе не кількістю днів, а глибиною думок, висотою почуттів

Помер Стус 4 вересня 1985 року. Офіційна причина смерті – зупинка серця. Проте існують припущення про те, що він міг бути вбитий або змушений до самогубства.

У 2021 році митці київського театру сучасного мистецтва “ДАХ” презентували мінімалістичну камерну оперу про любов, чесність і шлях людини через поезії Стуса.  

Мої слова – це крик, спрямований проти брехні