Оксана ХромоваРодина часто сприймається як належне, а затишок і тепло, які батьки дарують малечі, є чимось буденним. Справжню цінність цього розуміють лише ті діти, які залишилися без батьківського піклування.
У День сім’ї ми вирішили поділитися п’ятьма історіями підопічних благодійного фонду “Зростай у родині”. Цим дітям пощастило після втрати батьків не потрапити до інтернатів, а залишитися у сімейному колі завдяки тому, що опіку над ними взяли їхні бабусі та дідусі.
Маму Ростику замінила прабабуся
Ростиславу з Києва в червні буде 11 років, його виховує прабабуся Катерина Борисівна. Онука жінки відмовилась від свого сина одразу після народження, бо її покинув біологічний батько дитини. Рідна бабуся теж не захотіла опікуватися дитиною. Тож прабабуся виявилася єдиною, хто взяв на себе відповідальність за немовля.
Катерина Борисівна не полишала надії, що її онука з часом захоче налагодити контакт із дитиною. Проте цього не сталося й у 2016 році жінку позбавили батьківських прав.
Незважаючи на затримку мовлення, Ростик може знайти спільну мову будь із ким і досить швидко опановує навчальний матеріал. Хлопчик любить малювати, займатися ліпленням та бере участь у проєкті “Наставництво” від БФ “Зростай в родині”, де має свою улюблену наставницю Вікторію. Якщо знаходить на вулиці гроші, збирає їх у скарбничку та передає на підтримку ЗСУ. Мріє займатися боротьбою.
Бабуся врятувала Святослава від жебракування
Історія дитинства 17-річного Святослава вражає до глибини душі. Мати хлопчика жебракувала та залучала до цього і його. Не витримавши цього, батько наклав на себе руки. Коли матір позбавили батьківських прав, опіку над дитиною взяла бабуся Галина Петрівна.
Родина проживає у військовому містечку Семиполки на Київщині, де й зустріла війну. Коли місцеві покидали свої домівки, то часто залишали не лише своє господарство, а й тварин і свійських птахів. Галина Петрівна вирішила опікуватися й ними.
Наразі Святослав навчається у Києві. Щоб бути поруч із бабусею і разом допомагати своєму рідному містечку, він відмовився від гуртожитку і щодня повертається додому після пар.
Дідусь Артема — його єдина опора
14-річний Артем із Житомира — дитина з особливими потребами. З перших днів життя дідусь і бабуся хлопчика присвятили себе його розвитку, реабілітації та підтримці. Діагнози лікарів звучали як вирок. Медики попереджали, що хлопчик, ймовірно, ніколи не зможе самостійно ходити, говорити чи писати, а його майбутнє буде сповнене обмежень. Проте любов, віра та терпіння творять справжні дива! День за днем, попри втому та сльози, бабуся й дідусь працювали над кожним кроком Артема — фізично, емоційно, інтелектуально. Зараз він упевнено ходить, вільно розмовляє, вчиться писати, а ще створює власними руками чудові малюнки й аплікації.
Раптова втрата бабусі у квітні 2024 року стала тяжким ударом для всієї родини. Але дідусь не зламався — зібрав усі сили, аби бути надійною опорою, другом і наставником для онука. Валентин Михайлович ретельно планує бюджет, працює без відпочинку, аби забезпечити хлопця всім необхідним. І водночас знаходить у собі сили дарувати дитині тепло, ніжність і відчуття родинного затишку.
Іван двічі залишився без піклування мами
Вперше наркозалежна мати Івана залишила його бабусі, коли йому був лише місяць. Коли хлопчик пішов у перший клас, мама вирішила його забрати та почати нове життя. Проте часто ображала дитину, залишала без догляду. Ваня не ходив багато місяців до школи.
10 років тому опіку над хлопцем взяла бабуся. Зараз він вчиться на фельдшера у медичному коледжі та мріє допомагати людям. Хлопчик полюбляв займатися спортом, але рік тому в нього виявили кісту стегнової кістки, через що зробили операцію. Зараз він має кульгавість. З реабілітацією Івану допомагає благодійний фонд “Зростай в родині”.
Творчість стала для Назара віддушиною
16-річний Назар разом із братом опинився під опікою бабусі, коли його мама померла, а батько відмовився від дитини, яка має вроджені вади нирок. Через повномасштабне вторгнення родина була змушена покинути Харків і перебралася до смт Пісочин на Харківщині.
Стан здоров’я Назара не дозволяє йому займатися спортом і вести активний спосіб життя. Тож всі зусилля він спрямовує на своє хобі — графічний артдизайн і блогерство. Його підтримує бабуся Марія Іванівна та БФ “Зростай в родині”, який опікується родиною. Ілюстрації хлопця стали частиною мерчу благодійного фонду та прикрасили футболки, листівки та стікери.
***
Благодійний фонд “Зростай в родині” з 2021 року допомагає дітям-сиротам, яких виховують опікуни похилого віку, переважно бабусі. Наразі під опікою фонду перебувають понад 1500 дітей у 10 регіонах України. Усі вони отримують регулярні продуктові набори, а за потреби — допомогу в покритті інших матеріальних витрат, зокрема на лікування, реабілітацію, ремонт тощо.
Підтримати родини можна за посиланням. Усі зібрані кошти використовують виключно на реалізацію благодійних проєктів і не спрямовують на адміністративну діяльність фонду.