Тетяна Марінова
Портал Womo.ua регулярно висвітлює тему звільнення українок з окупованих територій. Крім вже депортованих до Росії, є ще одна категорія наших співвітчизниць, які роками утримуються у катівнях та колоніях країни-агресора. Це цивільні заручниці. Російська влада, аби уникнути покарання за порушення норм міжнародного права, і досі не визнає їх наявності у себе. Про існування цих жінок не охоче говорять і українські посадовці – бо досі не існує єдиного державного механізму пошуку та повернення людей, яких ворог утримує у заручниках. Але дива інколи трапляються. Саме тому Womo.ua звернув увагу на випуск телепроєкту «ДНК. Свої», де журналісти доклали чимало зусиль, аби почути голоси українок з катівень окупантів.
Героїня випуску «ДНК. Свої» Людмила Гусейнова — активістка та громадська діячка з Донеччини. У 2014-му працювала інженеркою з техніки безпеки на птахофермі у Новоазовську. Від початку війни жінка опікувалася дитячим сиротинцем у Приморську. У жовтні 2019 року бойовики затримали жінку на роботі. Причиною стала проукраїнська позиція у соціальних мережах та доноси колег. Три роки жінка перебувала у полоні. Тримали її в «Ізоляції». Цей колишній мистецький простір у Донецьку окупанти перетворили на катівню.
Зараз серце Людмили болить за 18-річну співкамерницю Яну. Дівчина не потрапила в обмін з іншими жінками, бо про неї українська сторона нічого не знала. Вона благала Людмилу розшукати рідну тітку, яка б могла подати її в списки на обмін. Самостійно зробити це Людмила не змогла, тому й звернулася на телеканал СТБ за допомогою. Команда проєкту провела велику пошукову роботу і знайшла родичів Яни. Ба більше, журналісти «ДНК. Свої» змогли навіть з самою дівчиною поговорити. Що вона розказала про свою долю, дивіться у випуску.
Інша гостя студії — 52-річна Олена родом з Донеччини. Довгих чотири роки жінка перебувала в концтаборах окупантів. Жінка мріє обійняти свого сина, якого ув’язнили росіяни, коли йому було усього 18. Хлопець з початком окупації регіону від 2014 року партизанив для українських військових. Увесь час він був обережним та одного дня його разом з Оленою зупинили на блокпосту і в телефоні знайшли інформацію, яку хлопець готував для передачі. Шпигунство, екстремізм, підготовка диверсій на залізничній колії — це не увесь перелік звинувачень, що закинули росіяни хлопцю.
Олена кинулася синові на допомогу. Через це жінку ув’язнили, як співучасницю. І хоча на той час жінка була вагітною, знущання катів не мали меж.
«Мене возили на зґвалтування і повертали назад у камеру. Це було пекло. Ці ґвалтування тривали десь днів чотири. І сказали якщо я не підпишу зізнання, то вони це ж зроблять з моєю мамою, яка похилого віку», — крізь сльози розповідає Олена.
Як наслідок жорстоких зґвалтувань вона втратила ненароджену дитину. Ба більше, жінку постійно «чистили» тамтешні медики, бо через постійні тортури кровотечі відкривалися знову і знову.
Син Олени утримувався окремо від неї. Іноді вона отримувала повідомлення-записки від нього. Якось навіть випадала нагода поговорити з ним телефоном. Жінка так дізналася, що над ним постійно жорстоко знущаються, внаслідок чого хлопець геть втратив здоровʼя.
«Коли син дізнався що мене не випустили на волю, хоча обіцяли йому, він влаштував бунт в камері. За це його на тиждень підвісили в наручниках. Він був без води та їжі, катували. Я дізналася, що він втратив зір, почав затинатися, зуби посипалися, проблеми з ногами з’явилися і він відчував нестерпний головний біль. Потім я втратила з ним зв’язок зовсім», — розповіла Олена.
Попри нелюдські умови та тортури жінку змушували працювати на керівництво в’язниці: полонених змушували реалізовувати темні шахрайські схеми, пов’язані з секс-індустрією та фейковим вивезенням людей з окупованих територій.
Також Олена розповіла, що одного разу їй навіть вдалося побачити змученого сина. «Очну ставку» їм влаштували до приїзду француженки, яка за словами її самої, причетна до Мінських домовленостей, хоча в’їхала до ув’язнених з території рф. Однак, це ніяк не вплинуло на звільнення сина героїні з полону, як і її. Для Олени проєкт «ДНК. Свої» — остання надія повернути рідну людину додому.
Також під час програми на звʼязок вийшла мати 16-річного школяра Тиграна Оганесяна з Бердянська. Її сина та його друга Микиту Ханганова у 2023 окупанти бездушно вбили. Такі свої беззаконні нелюдські дії росіяни назвали операцією з ліквідації проукраїнських терористів. Випалена горем матір повідомила, що злочинці й досі не віддали тіла загиблих дітей.
«Це одна з найважчих програм не тільки всього сезону, а й всього проєкту. Вона про тортури в полоні й материнську любов, яка тримає навіть у пеклі. Вона про те, що про нелюдські злочини росіян — не рашистів, бо це звужує коло — ми маємо кричати на весь світ, достукатися нарешті до цього світу, бо такі знущання мають отримувати по заслузі», — каже ведуча Тетяна Висоцька.
Якщо ви також шукаєте рідних, з якими втратили зв’язок через повномасштабну війну, — пишіть на пошту [email protected] або телефонуйте за номерами гарячої лінії: +38(067)690–56–69, +38(067)690–56–91.