«Дивись у мій екран»: «АНТИТІЛА» презентують кіноісторію війни, кохання і самопожертви

Український гурт «АНТИТІЛА» представляє роботу «Дивись у мій екран». Це новий, українськомовний римейк пісні «Смотри в меня», написаної гуртом майже 15 років тому. Тоді вона стала справжнім хітом і закохала у гурт сотні тисяч нових фанатів.

Сьогодні пісня отримує нове життя не лише рідною мовою, але й у форматі потужного відео, що за масштабами нагадує кіно.

Дуже символічно, що режисером кліпу, як і минулого разу, виступив видатний Віктор Придувалов.

Він вніс у кадр свій унікальний режисерський стиль і залишив знакові візуальні елементи з першої версії кліпу — чорні барабани, червоні полотна, гітари, шкіра, джинс. Проте цього разу додався піксель, тож картина розгортається у геть інших реаліях. Сюжет кліпу переносить глядача з перегонів на авто вулицями мирного міста (як було у попередній  версії) до теперішньої війни.

Головний герой — дронщик, український воїн, який керує безпілотником. Саме в його екран ми й дивимось — бачимо правду війни його очима. У ліричній частині з’являється образ коханої, яка чекає на нього вдома, у тилу. Цей зв’язок між фронтом і мирним життям — лейтмотив відео. Актори у відеороботі — це одні з найкращих в Україні бойові оператори дронів, які з театральних майданчиків пішли на фронт: Петро Єржикевич, Дмитро Мельничук, які прибули з фронту на знімальний майданчик. Вони знімалися у своїй бойовій формі. 

Турбота як стратегія зростання: як нова HR-культура формує сильні команди

Чому жіноче лідерство сьогодні — це супер-сила, побудована на турботі та гнучкості рішень? Цьогоріч на HR Wisdom Summit ми поговоримо про психологічну безпеку, реінтеграцію після фронту, L&D з реальним результатом і AI в HR. І все — через призму людяності.

Забронювати участь

Знімання тривали кілька днів. Частина історії з дронщиком на сході сонця, на локаціях, максимально наближених до реальних — окопи, бліндажі, ліс. Справжня атмосфера воєнного Києва, яким він є. Оператором кліпу виступив Ярослав Пілунський, що з першого дня війни служить оператором дрона у підрозділі Героя України Євгена Межевікіна з позивним «Адам», та прямо з фронту з дозволу командира вирвався у Київ на кілька знімальних днів.

«Дивись у мій екран» — це ремейк нашої пісні «Смотри в меня», яка була створена вже давно. Всередині гурту у нас не було консенсусу щодо того, чи потрібно робити переклад пісні. Я радше не був прихильником, але дуже багато шанувальників нашої творчості прийшли до нас і впустили музику гурту «АНТИТІЛА» у своє життя саме після пісні «Смотри в меня». І дуже багато наших прихильників чекали на ремейк цієї композиції, бо вона їм полюбилася, бо вона давала ту драму та енергію, яка надихала. І Марічка Падалко, наша давня прихильниця і вже подруга, виступила тією натхненницею, яка спонукала нас зробити цю українськомовну версію. Рік тому наживо ми цю пісню вже зіграли на нашому сольному концерті у столичному Палаці спорту. І ось настав момент, коли ми презентуємо на неї відеокліп і робимо офіційний реліз пісні.

Зараз нові смисли, новий контекст і оновлене звучання.

У відео, як завжди в «АНТИТІЛ», чесна історія. Від справжніх акторів до реальних емоцій. Наші актори Дмитро та Петро, люди мистецтва, які змінили знімальний майданчик на бліндаж, і є на сьогодні одними з найкращих операторів дронів. Кожен кадр у відеороботі — це не гра, а прожите, відчуте, пережите. І за збігом обставин розгортання самих знімань відбувалося протягом чергової жахливої ночі в Києві, під вибухи «шахедів» і балістичних ракет. Атмосфера на знімальному майданчику була відповідна. Кліп хоч знімався не «на нулі», але під час розгортання, рано вранці, лунали вибухи й небезпека була зовсім поруч. Окупанти вкотре атакували столицю «шахедами» і балістикою. 

З цього приводу ще Ярослав Пілунський пожартував, що він вирвався на пару днів з війни з надією побути у відносно спокійній обстановці, але тут також вибухи і тут також все палає. 

“Дивись у мій екран” — це історія очікування, надії, підтримки побратимів, яка відбувається щодня у житті тисяч українців. Це відеоробота не про вигадку, а про правду — про ту, яка болить, тримає і надихає. Ми хотіли передати, що навіть на відстані, навіть крізь війну, кохання живе — через погляд, через екран, через серце», — ділиться фронтмен Тарас Тополя.