Оксана ХромоваЗдається, він був народжений для того, щоб закохатись у тваринний світ з дитинства, а потім зануритись у нього на все життя. Кажуть, що одним із перших Джеральд Даррелл вимовив слово “zoo”. Пізніше він писав, що його найяскравішим спогадом була пара равликів, яких він вперше побачив під час прогулянки. А місцевий звіринець став для майбутнього письменника початковою школою розуміння тваринного світу. Він навчив людей розуміти й любити тварин і все своє життя присвятив охороні природи. З нагоди 100-річчя з дня народження британського натураліста пригадуємо улюблені уривки з його творів.
Цитати з творів Джеральда Даррелла
“Вирісши в сім’ї, де книги вважалися стільки ж необхідними для життя, як їжа, повітря і вода, я завжди дивувався, як мало читає середня людина. Недовіра, з якою відомі диктатори ставилися до книг, здавалося мені дивним, адже книга не лише вчитель, а й чудовий друг” (“Пікнік та інші неподобства”)
“Ніщо так не дратує людину, як відповіді на суто риторичні питання” (“Під наметом п’яного лісу”).
“Життя навчило мене одному важливому правилу: хочеш чогось навчитися, не бійся зізнатися у своєму невігластві. Скажи прямо: «Не знаю», — і відразу всі кинуться тобі пояснювати і показувати і за дві секунди тебе просвітять” (Шлях кенгуреняти”).
“Де, як не в глушині, людина знаходить спокій і задоволеність собою?” (“Три квитки до Едвенчер”).
“Анаконда, про яку йдеться, перебувала в дуже поганому настрої, і лише згодом я дізнався, що вони дуже рідко перебувають у будь-якому іншому”, (“Три квитки до Едвенчер”).
“В результаті я тільки перейнявся повагою до тварини, яку звідусіль женуть, всіляко переслідують і винищують, а вона, попри всі негаразди, примудряється не тільки вижити, а й на зло кривдникам продовжує свій розбійницький спосіб життя в місті” (“Три квитки до Едвенчер”).
“– Слимаки не висиджують яєць, – пояснив він. – Вони заривають їх у вологу землю і більше про них не думають. – Чудовий спосіб виховувати дітей і більше ні про що не думати!” (“Птахи, звіри й родичі”).
“Мені вкрай рідко випадає нагода поговорити з людьми культурними та витонченими. Їм, я впевнена, цікаво послухати, а якщо й нецікаво, то вони так добре виховані, що не покажуть” (“Балакучий згорток”).
“Моя родина та інші звірі”
70 років тому вийшла книга Даррелла “Моя сім’я та інші тварини”. Збірку відрізняє комічне перебільшення слабкостей його сім’ї. В тому числі – його старшого брата Лоуренса Даррелла, який став відомим прозаїком і поетом. Згодом книга стала дуже успішною й популярною.
“Після повернення до Англії мама наполягла, щоб я пішов до школи, незважаючи на всі мої протести. А мені подобалося бути неосвіченим, бо тебе дивує все довкола (“Моя родина та інші звірі”).
“… я дуже багато дізналася про квіти. Вони як люди. Якщо їх збирається дуже багато, вони діють один одному на нерви і починають в’янути. Змішай деякі квіти, і побачиш, яка між ними почнеться чвара” (“Моя родина та інші звірі”).
“Я думаю, що красиві речі закохуються самі, як Нарцис. І коли це відбувається, вони починають жити самостійно, без жодної підтримки. Вони так занурюються у свою красу, що живуть тільки заради неї, тримаються самі собою, так би мовити. І чим прекраснішими вони стають, тим сильнішими. Виходить замкнене коло” (“Моя родина та інші звірі”).
“Бесіда звернула на собак, і я признався йому, що мрію про бульдог, – ці істоти здавались мені неперевершено потворними” (“Моя родина та інші звірі”).
“Розбираючи пошту, ми раз у раз обмінювалися зауваженнями, інколи ж зачитували окремі шматки вголос. Це робилося не з потреби спілкування (ніхто один одного зовсім і не слухав), але тому, що ми просто не в змозі були витягнути весь смак із листів та журналів, якби ні з ким не поділилися” (“Моя родина та інші звірі”).
“Кажуть, що коли людина стає старою, як я, у її тілі все сповільнюється. Ні, я в це не вірю. Це негаразд. Я маю свою теорію. Не в людині все сповільнюється, а життя йому сповільнюється. Ти мене розумієш? Все стає ніби затягнутим, а коли все рухається повільніше, можна помітити набагато більше. Вам все видно! Все незвичайне, що відбувається навколо вас, про що ви навіть не підозрювали раніше. Яке чудове переживання, просто чудове” (“Моя родина та інші звірі”).
“Зрештою, ми вмираємо лише раз” (“Моя родина та інші звірі”).
Інші твори письменника
“Я завжди казав, що є два створіння, яким у жодному разі не можна давати волю у зоопарку: ветеринар та архітектор. Ветеринар той час почне лікувати диких тварин так само, як домашніх. Звичайно, динго або чагарниковий собака належить до сімейства собачих, але це ще не означає, що до них слід підходити з тією ж міркою, що і до болонки чи спанієля” (“Спіймай мені колобуса”).
“Так ось він який, тропічний ліс. Я побачив прекрасний, казковий, неймовірний світ, витканий з мільйонів крихітних життів, де вся жива — чи то рослина, чи тварина — пов’язана з безліччю інших організмів, як в одному гігантському ребусі… Цей світ, сповнений чарівної чарівності, тільки й чекає, щоб її досліджували, розглянули та зрозуміли” (“М’ясний рулет”).
“У лісах Камеруну почуття та сентименти є привілеєм ситих”, (“Перевантажений ковчег”).
“Запитайте середню людину, що вона думає про зміїв, і за десять хвилин вона наговорить більше нісенітниці, ніж дюжина політиків”, (“Маєток-звіринець”).
“Не подумайте, що я згущую фарби. Я міг би всю цю книгу наповнити приголомшливими цифрами, що свідчать, що з усіх створінь, що населяли Землю, будь то гігантські хижі рептилії далеких епох або сучасні м’ясоїдні, найлютіше, безсоромніше і кровожерливе – людина. І вона сама собі завдає непоправної шкоди своєю поведінкою. Це самогубство: влаштувавши тваринному світу кровопускання, ми вбиваємо себе” (“Спіймай мені колобуса”).
“Мене завжди вражало, що люди, які прагнуть вивчити і пізнати світ навколо нас, поки він не зник у прірві небуття, змушені працювати за мізерну платню або жалюгідні й скупі гранти, — а їхня нелегка праця буде важливіша за багатьох інших: тільки шляхом пізнання, як діє наша планета, ми можемо побачити, що робимо невірно, і отримати шанс врятувати її, а заразом і самих себе” (“Ай-ай і я”).