Оксана Хромова8 грудня 1980 року в Нью-Йорку біля входу в житловий комплекс «Дакота» трагічно загинув Джон Леннон — поет, співак, композитор й один із творців легендарних The Beatles. Трагічна подія спричинила ефект бомби, що розірвалася: повідомлення у радіо- й телеефірі, хвилювання, відчай і сльози, нескінченні потоки людей до місця загибелі кумира.
Він був ні професійним політиком, ні військовим. У планах та мріях були нові альбоми та концерти, щасливе життя з Йоко та Шоном і можливе возз’єднання гурту. Але всьому цьому не судилося здійснитися.
Останній день
Той грудневий день нічим не відрізнявся від багатьох інших. Ранок розпочався з інтерв’ю для музичного шоу, до 14.00 було заплановано фотосесію для журналу Rolling Stone. Тоді вже відома Енні Лейбовіц зробила кілька знімків Джона, але той наполіг, щоб у кадрі він був із Йоко. Перша проба настільки сподобалася їм обом, що Леннон узяв з Енні обіцянку про те, що саме це фото буде на обкладинці.
Знаменитий кадр став останнім професійним знімком Леннона. Пізніше Джон із дружиною вирушили до студії, щоб попрацювати на новій пісні. Автомобіль запізнювався, тому Джон зупинився поспілкуватися із шанувальниками, зазвичай він завжди приділяв їм увагу. Один із хлопців простягнув йому ручку та останній альбом «Double Fantasy», на якому музикант поставив автограф. Цей момент було знято фотографом. Шанувальника звали Марк Чепмен.
Передісторія
З десяти років він був бітломаном» — грав на гітарі, носив таку ж зачіску, колекціонував платівки і найбільше мріяв про популярність і славу. А за кілька років улюблена група розпалася, і саме ця подія стала переломною у його підлітковому житті. Марк закинув музику, коротко постригся і звернувся до Святого Письма. Вчитися далі не став, якийсь час мандрував як «агент у справах біженців», після чого осів на Гаваях, влаштувався охоронцем у магазин і одружився. Пізніше знайомі та сусіди згадували, що одним із улюблених його магнітофонних записів була касета зі звуками вуличної перестрілки в Лівії — він міг прослуховувати її кілька разів поспіль.
Водночас думки про власне безслав’я не давали спокою. В його уявленні вихід був один — убити відому людину і прославити власне ім’я. Першим на думку спав кумир юності, якого Марк через багато років любив і ненавидів. Джон Леннон викликав у нього злість, інтерв’ю в газетах дратували. Як цей «виродок», проповідуючи мир та любов у всьому світі, заробляє при цьому мільйони? Дружина, почувши одного разу про зловісні задуми, порадила йому звернутися до психіатра, і Чепмен нібито навіть погодився. Але згодом сталося те, що сталося. У жовтні 1980 року він звільнився з магазину, купив револьвер, зайняв дві тисячі доларів і вирушив до Нью-Йорка. Ідучи з магазину в останній робочий день у журналі замість підпису «Марк Чепмен» він розписався як «Джон Леннон».
«Я чекатиму»
Того злощасного грудневого дня, придбавши автограф і знявшись із кумиром, Чепмен залишився біля воріт «Дакоти». Він спокійно прогулювався вздовж огорожі протягом кількох годин, ні в кого не викликаючи підозр. Пізно ввечері Леннон із дружиною повертався зі студії. Вони вже підходили до арки будинку, коли Чепмен дістав револьвер і п’ять разів вистрілив у музиканта. Чотири кулі потрапили у спину та плече Джона. Зробивши кілька кроків, він упав, встигнувши сказати лише «У мене стріляли».
Найближча лікарня була лише за 800 метрів від місця події, але на операційному столі Леннон уже не дихав. Протягом 20 хвилин лікарі намагалися реанімувати музиканта, але о 23:07 були змушені оголосити його «мертвим після прибуття». За словами свідків, у цей час у лікарні звучала одна з пісень «Бітлз» — «All My Loving».
Що ж до самого Чепмена, він, знявши куртку, спокійно сів на газон у дворі будинку і почав читати роман Селінджера «Над прірвою у житі». На питання поліції, чи розуміє він, що зараз зробив, Марк так само спокійно відповів: «Так, я щойно вбив Джона Леннона».
Після вбивства
10 грудня 1980 року Йоко Оно забрала урну з прахом чоловіка, оголосивши про те, що похорону не буде. Чепмена звинуватили у вбивстві другого ступеня. Але головним моментом у розслідуванні тривалий час залишалося питання не «як», а «чому». У в’язниці з’ясувалась цікава деталь про планування вбивства. Якби з якихось причин Джон Леннон залишився живий, він готовий був убити Пола Маккартні, Ліз Тейлор або самого Рональда Рейгана. Але першим у списку потенційних жертв був Девід Боуї. У день вбивства Марк був на виставі за його участі, про що свідчить програма п’єси з обведеним ім’ям співака. Пізніше Чепмен зізнався, що якби він не зустрів Леннона того дня, то повернувся б у театр і застрелив Боуї.
Після клінічного обстеження думки групи лікарів розійшлися: частина не вважала звинуваченого психічно хворим. А поліція вживала максимально можливих заходів щодо захисту Чепмена — тисячі фанатів готові були розквитатися з убивцею кумира. Ув’язнений змінював свідчення, одного адвоката змінював інший, але зрештою 22 червня 1981 року Марк Чепмен визнав себе винним. За його словами, зізнатися у вбивстві йому наказав Бог.
У серпні вбивцю засудили до ув’язнення терміном від 20 років до довічного з обов’язковим лікуванням у психіатра. Через 19 років він отримав право на прохання щодо умовно-дострокового звільнення, яке може подавати кожні два роки. Але всі слухання про можливий вихід із ув’язнення завершувалися відмовою. Глорія Чепмен, як і раніше, чекає чоловіка з в’язниці. А Йоко Оно продовжує жити у «Дакоті» і кожні два роки пише клопотання про відмову у помилуванні Марку Чепмену.
Численні версії
З моменту загибелі Джона Леннона минуло 45 років, але розмови про те, хто насправді є вбивцею, точаться досі. Відразу після загибелі багато хто з шанувальників звинувачував Йоко Оно у смерті власного чоловіка. Ніби Джон їй давно набрид, а після його смерті вона гріється у променях слави, отримуючи при цьому чималий статок.
Ходили чутки про причетність до смерті музиканта спецслужб США. Їхні прихильники згадують про виступи Леннона проти війни у В’єтнамі, про симпатії до комуністів та заборону на в’їзд до країни. Кажуть, нібито він заважав чи не самому Рональду Рейгану. Щоправда, оприлюднення деяких справ жодної інформації з цього приводу не дало. Тож все це залишається гіпотезами любителів таємних змов.