Оксана ХромоваДо нерівних шлюбів за всіх часів виявляли підвищений інтерес. А якщо йдеться про людей відомих, то тут зовсім недалеко до звинувачень у порочній любові і пристрасті, у нещастях і стражданнях юних закоханих. Згадати хоча б про Льюїса Керролла або Чарлі Чапліна, яких неодноразово викривали у пристрасті до дуже юних дівчат. Не уникнув подібних звинувачень і письменник Едгар Аллан По, чия любов до 12-річної кузини Вірджинії Клем разом із літературою стала сенсом його життя.
Розпещений хлопець
Він рано став сиротою й потрапив у сім’ю заможного торговця Джона Аллана. Бездітна дружина фермера любила прийомного сина, як рідного. Та й вітчим майже ні в чому ніколи йому не відмовляв. Люблячі батьки, дім, іграшки, книги та розваги, блискуча освіта. Проте з часом все змінилося.
Спочатку Едгар поводився як розпещена дитина, потім почав витрачати батьківські гроші, не замислюючись про роботу. Терпець вітчима урвався, коли він дізнався про карткові борги пасинка. І якщо раніше він завжди виручав його, то цього разу відмовив у допомозі. Едгара з ганьбою вигнали з Віргінського університету, він остаточно посварився з батьками й покинув їх. Втім на його рішення вплинула ще одна історія. Кохана хлопця, Ельміра Ройстер, оголосила про свої заручини з іншим. З’ясувалось, що до розриву був причетний Джон Аллан, який потай перехоплював листи дівчини. Того ж дня ображений Едгар втік до родичів у Балтимор.
Свята Мері Клем
Рідна тітка не могла відмовити племіннику в домівці. Едгару знову пощастило — у нього були не тільки житло та їжа, він відчував щиру турботу. За досить тяжкого становища сім’я Клем зберігала скромну гідність і взаємоповагу. Мері ніколи ні словом, ні поглядом ні в чому не дорікнула племіннику. І, здається, він уперше в житті відчув незручність від однієї думки про те, що можна ледарювати й пиячити, поки вдова вибивається з сил з домашніми справами та роботою.
Едгар Аллан По влаштувався працювати у місцеву газету, а паралельно готував до друку свою першу книгу. Його прийомна мати перед смертю заповідала частину статку улюбленому синові. На ці гроші Едгар опублікував збірку поезій. Але книга продавалася погано, і поет-початківець знову вліз у борги. Від розпачу він пішов до армії, та довго там не витримав. Вітчим востаннє вирішив допомогти і влаштував сина до військової академії. Проте вже через рік його відрахували. Після цього Аллан викреслив Едгара із заповіту й зі свого життя. У хлопця не залишилося нікого й нічого, крім кімнати в будинку Мері. І її маленької Вірджинії.
Юна кузина
Вперше він побачив дівчинку, коли їй виповнилося сім років. Вона була єдиною людиною, здатною викликати усмішку на його обличчі. Дуже швидко Вірджинія та її мати стали для Едгара найближчими друзями. Вони були настільки добрі, що терпіли його примхи та пияцтво, раділи кожному надрукованому твору. Незважаючи на нелегке життя, у сімейних буднях траплялися щасливі дні, сповнені тепла та тихої радості. Вечорами Вірджинія часто співала поетові, сидячи біля каміна, тоді як Мері займалася шиттям. Едгар часто читав їм свої вірші чи оповідання і відчував себе вдома, у колі люблячих людей.
Після невдалої спроби стати військовим і чергового повернення до будинку місіс Клем письменник-початківець зрозумів, що його дім тут, поряд з цією тонкою дівчинкою з великими очима. Вона підросла, але її шкіра стала блідою, через що очі здавались яскраво-синіми. Кузина, як і раніше, любила слухати вірші, залишаючись найвідданішою шанувальницею його таланту. Коли поет усамітнювався в кімнаті з пером та папером, дівчина застигала в німому захваті і не дозволяла нікому з домашніх його турбувати.
Вірджинія із задоволенням вирощувала квіти. Щоранку на робочому місці поета красувався свіжий букет і стос нотних листів, на яких він любив накидати строфи. Мері бачила, як молоді люди дедалі більше прив’язуються одне до одного. Але після смерті сина дивилася на все, що відбувається філософськи. Її дочка могла також швидко піти за старшим братом, і невідомо скільки часу їй залишалося для звичайних земних радостей.
Нерівний шлюб
Едгару було 26, коли він зізнався тітці, що закоханий у її 12-річну дочку. Місіс Клем сприйняла новину цілком спокійно. Вона хотіла, щоб її діти були щасливі, тому дала згоду на шлюб. Проте висунула умову: вони не вступатимуть в інтимні стосунки, доки дочка не вирішить, що готова до фізичної близькості.
Племінник не посмів не послухатися, до своєї дружини-кузини він завжди ставився з ніжністю, повагою й любов’ю. 16 травня 1836 року Едгар та Вірджинія повінчалися. Друзі поета помічали, як він змінився після того, як оселився під одним дахом із дорогими людьми. Едгар займався освітою дружини й давав їй уроки французької. Крім того, вона навчалася співу, гри на фортепіано та на арфі.
Втім навіть бажаний шлюб не зміг остаточно змінити характер молодого гульвіси. Минуло кілька років після весілля, коли з’явилися перші чутки про його романи. А невдовзі Вірджинія серйозно захворіла. Для обох розпочався важкий період. Едгар все більше впадав у тугу і розпач, а його дружина продовжувала відчайдушно чіплятися за життя.
«Кожного разу, коли до неї підступала смерть, мене мучили ті самі муки. З кожним новим загостренням хвороби я любив дружину дедалі ніжніше і все відчайдушніше тримався за її життя. Але, будучи від природи людиною чутливою й надзвичайно нервовою, я часом впадав у шаленство, що змінювалося довгими періодами жахливого просвітлення», — писав Едгар другові.
Його пияцтво не тільки шкодило здоров’ю дружини, а й негативно позначалося на заробітках. Згодом у сім’ї не залишилося грошей навіть на ліки.
Пізніше біографи описували цей страшний період у житті закоханих так: «На солом’яному матраці не було чохла, лише біле покривало й простирадла. Погода стояла холодна, і хвору тряс страшний озноб, яким зазвичай супроводжується сухотна лихоманка. Вона лежала в пальті чоловіка і притискала до грудей велику строкату кішку. Чудова тварина, здавалося, розуміла, яку користь приносить. Пальто й кішка тільки й давали тепло бідолашній, якщо не вважати того, що чоловік зігрівав у долонях її руки, а мати — ноги».
Два роки без Вірджинії
Вони прожили разом 11 років. Едгар пережив Вірджинію лише на два роки, які далися йому нелегко. Він дедалі більше пив і все менше писав. Якоїсь миті він навіть хотів знову одружитися. Пізніше місіс Клем згадувала, як незадовго до смерті Вірджинія взяла з Едгара слово, що він розшукає овдовілу Ельміру і одружиться з нею. Помираючи, вона хотіла, щоб чоловік почав життя з чистого аркуша. Поет так і вчинив, вирішивши знайти щастя ще раз. Але до весілля справа так і не дійшла. Едгар вирушив у невелику ділову подорож, після якої просто зник. Кажуть, що його часто бачили розпростертим на могилі своєї дружини.
Увечері 3 жовтня 1849 року біля таверни виявили пошарпаного джентльмена у вкрай тяжкому стані. Один із давніх друзів отримав записку, в якій його просили приїхати та надати допомогу Едгару Аллану По. Але було надто пізно. 7 жовтня письменник пішов до своєї дорогої Вірджинії.