Феномен українського волонтерства: чому стільки людей прагнуть допомогти

Феномен волонтерства, який виник і поширився у 2014 році, вилився в потужну другу хвилю. Люди об’єднуються, щоб триматися й пережити ці часи. Про волонтерський рух в Україні із захопленням говорять у багатьох країнах світу, називаючи це явище унікальним. Чому стільки людей прагнуть волонтерити та як убезпечитися від вигоряння?

Психологиня Катерина Гольцберг вважає, що насамперед феномен українського волонтерства пов’язаний із бажанням людини відчути свою цінність та корисність.

«Нам здається, що людина допомагає іншим, але я, як психолог розумію, що це скоріше «побочка». Людині дуже важливо відчувати власну цінність, а коли є загроза — то робити щось, що мінімізує її, тому впершу чергу людина волонтерством допомагає собі психологічною. Ще мати Тереза казала, що коли тобі погано — знайди того, кому гірше і допоможи», — каже вона.

Крім того, у часи війни людина прагне чимось займатися, аби відволіктися від негативу та бути залученою у соціум.

Найбільше схильні до волонтерства люди, що мають відчуття провини. Їм важливо щось робити. Водночас таких людей легко примусити допомагати тим, хто цієї допомоги не надто потребує. Тож важливо створити кордони та правила, за які ви не будете виходити. Також часто серед волонтерів зустрічаються самотні люди або ж ті, хто втратили рідних.

Волонтерство як соціокультурне явище нерозривно пов’язане з розвитком цивілізації. В історії людства навряд чи знайдеться суспільство, якому не були б притаманні ідеї добровільної та безкорисливої допомоги. І завжди знаходились люди, для яких самореалізація, самоудосконалення були можливі лише через працю на благо інших. Слід сказати, що протягом віків релігія, церква спонукала людей до благодійництва і волонтерства, виховувала альтруїстичну свідомість.

Доктор медичних наук Михайло Матяш каже, що волонтерство як соціокультурне явище нерозривно пов’язане з розвитком цивілізації. В історії людства навряд чи знайдеться суспільство, якому не були б притаманні ідеї добровільної та безкорисливої допомоги. І завжди знаходились люди, для яких самореалізація, самоудосконалення були можливі лише через працю на благо інших. Слід сказати, що протягом віків релігія, церква спонукала людей до благодійництва і волонтерства, виховувала альтруїстичну свідомість.

 «Якщо українцям сказати, що для перемоги необхідна ядерна боєголовка, то її через дві години не тільки зберуть, але і привезуть волонтери. З чаєм на додачу»

Розквіт волонтерської діяльності у нас припав на час Революції Гідності і початок війни на Донбасі. Саме завдяки волонтерам в 2014 році країна зберегла свій суверенітет. Зараз волонтерство лише набрало обертів.

Так, тільки у чат-боті «Волонтерська гаряча лінія» можна долучитися до волонтерства або ж залишити запит на допомогу. Зараз у чат-боті авторизовано понад 100 тисяч людей. Також з початку війни діє платформа Паляниця.Інфо для швидкого пошуку гуманітарної та волонтерської допомоги. На сайті зібрано 600+ перевірених організацій, які надають допомогу у різних куточках України в різних категоріях.  А Українська Волонтерська Служба підготувала детальну інструкцію, як організувати взаємодопомогу між сусідами.

Емоційне вигорання волонтерів: чому це відбувається та як запобігти

Психологиня Галина Волошина пояснює, що коли дуже багато допомагаєш іншим, можна не помітити, як твоя внутрішня «батарейка» сідає. Емоційне вигорання, або емоційне виснаження — це одна із захисних реакцій організму, який перебуває у тривалій напрузі чи стресі.

Чому волонтери «вигорають»:

• По-перше, тому що вони працюють у сфері «людина — людина». Волонтери постійно спілкуються з великою кількістю людей, які очікують від них допомоги. Також вони діляться своїм внутрішнім запалом із тими, хто потребує підтримки та віри у найкраще.
• Їхня діяльність несе високий рівень відповідальності. Наприклад, здавалось би, звичайна закупівля бронежилетів, але ні. Волонтери будуть хвилюватися та переживати за те, щоб металеві пластини були якісними, адже від цього залежить життя наших бійців.
• Багатозадачність. Наразі велика кількість волонтерів поєднує в собі багато ролей: шукають необхідні контакти/речі, фізично допомагають іншим тощо. Усе це потребує великого емоційного ресурсу.

На початку війни багато людей почали займатися волонтерством та віддавали цій справі усього себе. У той момент кожен брався за будь-який вид допомоги, тому не помітили, як їхня продуктивність почала трішки знижуватись. У цьому головне вчасно розпізнати такий стан та попередити його.

Тож якщо ви відчуваєте апатію; діяльність не приносить вже такого задоволення; швидко втомлюєтесь; почали помічати за собою прояви агресії; вас усе частіше відвідують думки на кшталт «Я не зможу!», «Навіщо я усе це почав?» і т. д. — то можна припустити, що вас здолало вигорання.

Як надати собі допомогу, щоб знову отримувати задоволення від своєї діяльностіДавайте собі час для відпочинку.

• Нормалізуйте сон. Людям постійно потрібна «підзарядка», так само, як і нашим гаджетам. Перерва та відпочинок від будь-якої діяльності — це нормально.
• Навчіться казати «ні». Якщо ви розумієте, що якусь певну роботу ви не можете виконати, то не потрібно її брати тільки з відчуття «я повинен». Краще скоординуйте на тих, хто допоможе з вирішенням того чи іншого питання. Людина за своєю природою не може знати та виконувати усе підряд. Можете створити графік волонтерства. Адже потрібно також приділяти час своєму особистому життю.
• Знайдіть для себе відповідь, для чого ви почали волонтерити. Відшукайте у собі ту внутрішню мотивацію, яка буде продовжувати вас надихати.
• Також не забуваємо про такі пункти, як фізична активність, творчість і спілкування із близькими. Приділяйте увагу своєму ментальному здоров’ю та прислухайтеся до власного тіла.

Війна рано чи пізно закінчиться, і державі потрібні люди в ресурсі, які будуть і надалі допомагати відновлювати країну.

Окрім емоційного вигоряння волонтер може зіткнутися з тим, що йому буде важко завершити свою діяльність — непоодинокі випадки, коли колишніх волонтерів звинувачували у тому, що вони більше не волонтерять. До цього також треба бути готовим та вміти дистонціюватися.

Дитина хоче долучитися до волонтерства: поради батькам

Якщо ваша дитина хоче волонтерити, то перш за все треба підібрати їй такий спосіб допомоги, який буде безпечним. Наприклад, замість того, аби їхати у небезпечне місце разом з вами — вона може координувати вас із дому. При цьому уникайте фраз «ти ще замалий», «іди вчись». Цим ви знецінюєте дитяче бажання допомагати, радить психолог Дмитро Карпачов. 

Якщо дитина бажає допомогти вам у ваші волонтерській діяльності, а ви розумієте, що те, чим ви займаєтеся, може бути небезпечним для її життя або психіки, краще залучити дитину до іншого способу вам допомогти: шукати інформацію в інтернеті, готувати вас або координувати з дому. Адже волонтерська діяльність полягає не тільки в роботі в полі, а включає також планування, забезпечення роботи та інше.

Також уникайте того, щоб ваша дитина бачила мертвих людей і тварин. Дитяча психіка не підготовлена до того, щоби бачити смерті. Тому варто подбати, щоб дитина не бачила тіл мертвих людей або тварин.

Чесно поясніть дитині, що ви не берете її з собою не тому, що вона не впорається, а тому, що ви будете хвилюватися. Не треба казати, що ви не впевнені в дитині, що вона щось не вміє або не зможе. Будьте відвертими і зізнайтеся, що будете за неї хвилюватися, ― вона із завданнями впорається, а ви через хвилювання ― ні. Дитині так буде простіше прийняти відмову, адже ви в ній не сумніваєтеся, а сумніваєтеся в собі.