Френсіс Фармер: історія життя полонянки психлікарень

Френсіс Фармер — американська актриса, яка стала справжнім культурним феноменом США XX століття. Публіка обожнювала актрису за її неймовірний талант і чарівність, а продюсери стояли в черзі, щоб запропонувати зірці черговий контракт. Однак життя Фармер піднесло їй чимало важких випробувань — залежності, психічні захворювання, роки в клініках, згасання слави та тотальну самотність.

У 1940-х роках ім’я Френсіс Фармер було відоме кожному жителю Америки — найталановитіша голлівудська актриса мала серйозний вплив на культуру того часу, а її епатажні витівки лише підігрівали інтерес публіки. Однак доля знаменитої артистки була по-справжньому трагічною — розповідаємо про неймовірну історію успіху «поганої дівчинки Голлівуду», і про те, що спричинило її стрімке падіння вниз.

Читайте також: Алла Горська: українська художниця, яка була вбита режимом СРСР

Френсіс Олена Фармер народилася 19 вересня 1913 року у Вашингтоні в сім’ї дієтолога та юриста. Її дитинство було непростим — Френсіс була молодшою з чотирьох дітей у сім’ї й найважче переживала конфлікти батьків, які то розлучалися, роз’їжджаючись різними містами Америки, то знову сходилися, змінюючи чергову локацію.

У 1929 році батьки дівчинки, Ернест Мелвін Фармер і Ліліан Ван Орнум, прийняли остаточне рішення розлучитися, після чого Френсіс разом з матір’ю та рештою братів і сестер перебралася в невелику сімейну садибу в Бремертоні, штат Вашингтон. Освоївшись на новому місці, дівчина почала активно займатися навчанням — оточуючі відзначали її високі здібності та талант, а сама Френсіс тягнулася до нових знань та виявляла інтерес до журналістики та мистецтва.

Ще в школі Фармер неодноразово удостоювалася численних нагород і призів за твори та нариси, написані під впливом праць таких філософів, як Фрідріх Ніцше та Артур Шопенгауер, а під час навчання у Вашингтонському Університеті дівчина перемагала у конкурсах, організатори одного з яких подарували їй поїздку. Повернувшись із поїздки та закінчивши навчання, Френсіс стала активно будувати кар’єру актриси — вона переїхала до Нью-Йорка і незабаром підписала семирічний контракт із кіностудією «Paramount Pictures», після чого вирушила до Голлівуду.

Вже 1936 року Фармер дебютувала у кінострічці «Занадто багато батьків», яка мала великий успіх у публіки та критиків — саме в цей момент спалахнула зірка Френсіс.

За дебютною стрічкою Фармер пішли й інші, серед яких «Ритм на кручах», де актриса зіграла разом із Бінгом Кросбі, а також «Прийди та візьми» авторства Говарда Гоукса та Вільяма Вайлера.

Водночас зірка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — актором Лейфом Еріксоном, за якого вона незабаром вийшла заміж.

Попри благополуччя, Френсіс була незадоволена тим, як складалося її життя — актрисі здавалося, що продюсери кіностудії навмисно закривають для неї деякі можливості й вперто «підсовують» їй однотипні ролі, формуючи в суспільній свідомості той образ, який вони задумали. Цей факт шалено злив Фармер — вона часто зривалася на знімальному майданчику, влаштовувала гучні сцени та активно конфліктувала зі знімальною групою, а, крім того, відмовлялася відвідувати великосвітські заходи та підтримувати стосунки з колегами по цеху, що, звичайно ж, впливало на її імідж та репутацію.

Через кілька років після того, як актриса голосно заявила про себе в Голлівуді, вона вирішила змінити локацію і вирушила на східне узбережжя США — там вона познайомилася з відомим драматургом Кліффордом Одетсом, який допоміг їй здобути кілька великих ролей у театрі, які принесли їй ще більшу славу.

До речі, Френсіс і Кліффорд пов’язували не тільки ділові відносини — незабаром між ними спалахнув бурхливий роман, попри те, що обидва вони перебували в шлюбі. Однак їх союз був недовговічний і через кілька місяців пара розпалася, після чого театр вирішив замінити Фармер іншою актрисою.

Ця подія сильно вплинула на емоційний стан зірки — вона почала страждати на депресії, звикла до алкоголю і стала заручницею нав’язливих думок, які буквально зводили її з розуму. Після невдалої театральної кар’єри, Френсіс знову повернулася до «Paramount Pictures», де спочатку їй давали великі ролі, проте згодом нервові зриви й залежність актриси змусили продюсерів відмовитися від співпраці з нею — вже в 1940 році Фармер перестала отримувати запрошення на головні ролі, ще через два роки кіностудія розірвала контракт з нею. Водночас зруйнувався і шлюб Френсіс.

Після цього кінодіва все рідше з’являлася на публіці, а її пристрасть до алкоголю ставала дедалі сильнішою. У 1942 році Френсіс була заарештована за керування напідпитку й образи представників влади, за що отримала умовний термін і великий штраф, а ще через рік актриса отримала реальний тюремний термін за завдання тілесних ушкоджень одному з її співробітників, а також за погрози й образи в адресу судді, який слухав справу. Надмірно агресивна поведінка Фармер викликала питання, а тому через кілька місяців її родичка, яка обіймала високу державну посаду, звільнила актрису з-під варти й направила ту до психіатричної клініки для обстеження.

Результати тестів показали, що Френсіс страждала від маніакально-депресивного психозу, що в наші дні має назву біполярного розладу. Крім того, у Фармер була діагностована шизофренія, методи лікування якої були аж ніяк не гуманні. Попри те, що рідні актриси не давали своєї згоди на агресивне лікування, лікарі застосовували до неї шокову інсулінову терапію, за допомогою якої пацієнтку вводили в штучну кому протягом дев’яти місяців, після чого актрисі вдалося втекти.

Мати Френсіс, дізнавшись про те, що відбувалося у стінах лікарні, подала проти лікарні позов і оформила повну опіку над дочкою, після чого вони вирушили до Сіетлу. Однак Фармер невдовзі знову почала виявляти ознаки агресії, кидаючись на людей і погрожуючи фізичною розправою матері, внаслідок чого Ліліан довелося відправити доньку на повторне лікування до однієї з клінік у Вашингтоні. На жаль, місцеві методи лікування мало чим відрізнялися від тих, які застосовувалися до пацієнтки раніше — психіатри використовували електросудомну терапію, змушували актрису кілька годин сидіти в крижаній ванні, тримали її в смиренній сорочці. За кілька місяців Френсіс відпустили додому, повідомивши родичам, що вона цілком здорова.

Однак експацієнтка психіатричної лікарні навряд чи хотіла бачити тих, хто навмисно відправив її до клініки — повідомивши, що прямує до батьків, Фармер втекла і деякий час блукала містами Америки, прибиваючись до груп бездомних чи бідних музикантів, що грали на вулицях містечок. Зрештою, актрису було заарештовано за бродяжництво в Каліфорнії — колись розкішна знаменитість була одягнена в брудні обноски, її волосся сплуталося, а свідомість була затуманеною.

Після арешту Френсіс була знову направлена на обстеження в клініку Вестерн Стейт, результати якого були невтішними — цього разу актриса мала провести в медичній установі п’ять років. Крім вже знайомих їй варварських методів лікування, психіатри вирішили провести новаторський експеримент, який, на їхню думку, міг повністю вилікувати пацієнтку. Під керівництвом лікаря Волтера Фрімена, приблизно в 1948 році актриса зазнала трансорбітальної лоботомії — ця операція повністю змінила розум Френсіс і розділила її життя на два етапи, так і не вилікувавши захворювання.

Після звільнення Фармер, колись талановита актриса та улюблениця публіки, влаштувалася на пральню в готель «Олімпік» у Сіетлі, де пропрацювала кілька років, поки не зустріла Альфреда Лоблі — комунального працівника, який запропонував коханій перебратися до містечка Юрика в Каліфорнії.

Там закохані щасливо прожили кілька років, а 1957 року Френсіс познайомилася з продюсером Леандом С. Майкселлом, разом з яким переїхала до Сан-Франциско і знову повернулася до акторської кар’єри, отримавши кілька незначних ролей у театрі, а також зігравши у стрічці «Кайф».

1958 року актриса знову повернула інтерес публіки, запустивши власне ТБ-шоу за підтримки Майкселла під назвою «Френсіс Фармер представляє» — проєкт отримав визнання глядачів та критиків, але, на жаль, успіх зірки був недовгим. Через кілька місяців Фармер знову почала страждати від спалахів люті та зловживати алкоголем, і продюсери вирішили закрити телешоу. Водночас актрису залишив її останній коханий Майкселл, а трохи пізніше, через асоціальну поведінку, від неї відвернулися нечисленні друзі та родичі.

Френсіс Фармер померла у віці 56 років від раку стравоходу — на момент смерті актриса перебувала на самоті, а на її похорон прийшли лише шість її найближчих подруг.

Після її смерті, за сприяння однієї з приятельок актриси, у світ вийшла автобіографія Френсіс «Чи настане колись ранок?», в якій вона розповідала про ті жахіття, які діялися з нею в стінах лікувальних закладів:

«Я піддавалася сексуальному насильству з боку медичного персоналу, мене постійно тримали в смиренній сорочці і замикали в темній кімнаті, що кишить щурами, били, тримали в крижаній воді і змушували їсти власні фекалії».

Одкровення актриси знову привернули увагу до її персони, а також стали приводом для переосмислення жорстоких методів лікування пацієнтів психіатричних клінік. Люди змогли по-іншому подивитися на непросту долю Фармер і повною мірою усвідомити, що їй довелося пройти.

У 1982 році кінематографіст Ґрем Кліффорд представив публіці свою стрічку «Френсіс», присвячену життю актриси, з Джесікою Ленг і Кім Стенлі в головних ролях, а через рік на екрани вийшла картина «Чи настане колись ранок?», знята з автобіографії актриси.

Крім того, пам’ять про Френсіс також збереглася завдяки багатьом знаменитостям, які шанували її талант — так, легендарний рок-музикант Курт Кобейн, який вважав, що Фармер стала жертвою змови проти неї, в 1993 році написав про неї пісню «Френсіс помститься Сіетлу», а також назвав свою дочку на честь актриси, а культова французька виконавиця Мілен Фармер взяла прізвище Френсіс як псевдонім, таким чином вшанувавши пам’ять кінозірки.