Гендерно-нейтральне батьківство: чи стане ця тенденція мейнстримом?

Гендерно-нейтральне батьківство — це альтернативний підхід до виховання, який полягає в тому, щоб не навішувати від народження на дитину певні моделі поведінки, які стереотипно притаманні тій чи іншій статі. Дехто називає таку форму виховання ще гендерно-креативним батьківством. Чому гендер, стать та сексуальність не варто плутати, які плюси та мінуси у цієї альтернативи, розмірковують експерти.

Варто дозволити дітям самостійно відкрити свою ідентичність

Медична психологиня, спеціалістка з групової терапії  Ірина Улезко питання гендерно-нейтрального виховання пропонує розглядати з погляду мотивації. Дуже важливо розуміти, чим керуються батьки, коли обирають таку форму виховання дитини.

Перший момент. Причина гендерно-нейтрального виховання — поява на світ дітей-гермафродитів, у яких внаслідок генетичних мутацій є як чоловічі, так і жіночі статеві органи. Батьки упродовж перших тижнів життя малюка обирали, кого вони хочуть — доньку чи сина. А далі лікарі робили операцію щодо прибирання ознак іншої статі. Вибір у цій ситуації батьки робили інтуїтивно, бо генетика була слабко розвинутою. А дитині лише  кілька тижнів. В такому віці яскравих генетичних ознак приналежності до тієї чи іншої статі вона не виявляє. «Тато хотів хлопчика, тому обрали цю стать». Добре, коли батьки влучили з вибором, тоді проблем не було. А коли помилялися, то родина згодом починала помічати, що залишили статеві органи хлопця, а генетично зростає дівчинка — починаючи від поведінки і завершуючи розвитком молочних залоз у період пубертату. Зараз на допомогу приходять генетики, але генетичні мутації спостерігаються і у тих, хто опиняється у полоні тіла іншої статі.

Тож мета такого метода виховання — дозволити дітям самостійно відкрити свою ідентичність, не нав’язуючи стереотипи, ким їм бути.

Другий момент — період підліткового бунту. За пубертату спостерігається неприйняття змін, які відбуваються в організмі дитини. Наприклад, дівчата прагнуть приховати, що у них ростуть груди, відмовляються носити спідниці чи сукні, а хлопці не здатні впоратися з плаксивістю.

Це нормально для дітей не справлятися зі своєю ідентичністю, бо це не про статеву приналежність.

Це про психологічне прийняття, що ми маємо право проявляти свої емоції. Мені дуже подобається Вілл Смітт та Анджеліна Джолі, які дозволяли своїм дітям обрати, ким вони хочуть бути. І їхні діти пробували себе у різних ролях навіть публічно. Тому ми бачили багато фотографій де Джейдон, син Вілла Сміта, поруч із батьком був на прем’єрах стрічок у спідницях та сукнях, а Шайло, донька Анджеліни Джолі та Бреда Пітта, — у чоловічих костюмах. Зараз пубертат стабілізувався і кожен із них увійшов у свою ідентичність. І тепер ми бачимо Шайло, яка органічно виглядає у жіночому образі, а Джейдона — у чоловічому.

Якщо діти виросли у гармонійній родині, де у кожного з батьків є своя роль, де є прийняття жінки та є прийняття чоловіка, то проблем із вихованням немає. А те, що батьки дозволяють дітям експериментувати з моделлю поведінки, це не про зміну статі хірургічним шляхом. Йдеться про те, що ти маєш право приміряти різні моделі поведінки: ти маєш право гратися у ляльки, плакати та носити сукні, якщо ти хлопчик. А далі дитина визначиться сама, бо під час дорослішання з’являються інстинкти, яким ми не можемо опиратися. Тому людина, яка розвивалася в любові та взаєморозумінні, поводиться як гетеросексуал. І це є абсолютною нормою для більшості людей. Інша ситуація, коли дітям важко прийняти зміни, які відбуваються з їхнім тілом, а вони до того ще й ростуть у тиранічних родинах — з жорсткими методами виховання та тотальними заборонами. Наприклад, коли насаджують «хлопці не плачуть», то діти не витягують наодинці емоційно важку ситуацію, в якій опиняються. Але загалом українське суспільство зараз дозволяє і хлопчикам, і дівчаткам гратися однаковими іграшками, одягатися як заманеться. І якщо ми проведемо опитування серед дітей, то їм байдуже, у що їх одягали, коли їм було два роки. Бо до трьох років вони вважають себе продовженням мами, а до семи років взагалі не мають почуття сорому. І коли вже починають бити гормони, то до цього періоду треба ставитися природно, бо його проходять абсолютно всі діти. Це фізіологія.

Третій момент — зараз набуває поширення створення ЛГБТ-родин. І хто б не утворював одностатеву пару — чоловіки чи жінки, у них є прагнення бути батьками. І їм важко на певному етапі пояснити дітям, чому і тато, і мама однієї статі, а в інших дітей — це чоловік та жінка. Обираючи таку форму виховання дітей, батьки у ЛГБТ-родинах уникають розмови про моделі поведінки у одного з батьків, впроваджуючи таку форму виховання.

Особлива тема — гендер та стать. Раніше стать визначали лише за статевими органами. І від того, чи одягнув чоловік сукню чи жінка штани, їхня стать не змінювалася. Але зараз відбулося розширення культурного і соціального визначення статевої ролі. Тобто, незалежно від первинних біологічних ознак, ти сам обираєш, чоловік ти чи жінка. Тобто фактично йдеться не про вибір статевої приналежності, а про обрання моделі поведінки.

Гендер визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві. Наприклад, у більшості культур жінкам приписують такі риси вдачі, як турботливість, поступливість, емоційність, а чоловікам — лідерство та стриманість. Реальна поведінка конкретної людини може відповідати прийнятій у суспільстві, а може вважатися характерною для протилежної статі. Так, і хлопці бувають емоційними та здатними бути розчуленими до сліз. А дівчата відмовляються від того, аби носити сукні, займаються бойовими видами спорту. Є і змішані варіанти: чоловіки бувають мужніми і турботливими, а жінки — ніжними й енергійними. У цьому немає нічого поганого.

Понад те, вважається, що поєднання в одній людині традиційно чоловічих і жіночих рис характеру робить її повноцінною і надзвичайно дієздатною особистістю, яка обирає стиль поведінки залежно від конкретної ситуації, а не обмежується тим, що відведено для її статі історично.

Звідки беруться ці тенденції розширення культурної та соціальної ролі? Від шаленого інформаційного темпу життя. Аби розслабитися наприкінці дня, людині треба дуже багато адреналіну або дуже сильна фізична втомленість. Людина перестає відчувати радість від життя та шукає адреналін. Окремий вплив має доступність порнографії, тому що тих, хто потонув у ній, реальне життя перестало збуджувати. І вони почали шукати те, що є недоступним. Бо заборонений плід на фізичному рівні викликає у нас адреналін. А якщо в організмі виділяється адреналін, то всі органи чуттів і рецептори працюють сильніше, від чого більше виділяється дофамін — гормон, який викликає почуття задоволення.

Що більше дофаміну, то більше ми отримуємо радості. Спрацьовує принцип: «Заборонений плід солодкий».

Щодо гендерної рівності та фемінізму, які нібито передбачені цією формою виховання, то суспільство активно долає ці розбіжності, не чекаючи, поки діти, яких виховують гендерно-креативні батьки, виростуть. Щороку дедалі більше жінок посідають керівні посади та служать у МВС, ЗСУ та СБУ. Але жінка має групу жіночих статевих гормонів — естрогени, хоче вона того чи ні. І як би вона не прагнула посилити присутність в організмі тестостерону, аби бути сильнішою, як бодібілдери, навіть якщо вона і закачає чоловічі гормони, то зруйнує кістки, втративши кальцій, але чоловіком фізіологічно не стане.

Гендерні стереотипи не є погано

Святослава Федорець, член Асоціації сексологів та сексотерапевтів України, звертає увагу на контексти. Термін «гендер» виник у Великій Британії та означав жіночий, чоловічий та середній рід. Але пізніше це поняття почало вживатися для розмежування соціального та біологічного змісту людини. Останнім часом така форма виховання впроваджується лише з міркувань вирівнювання трудових прав чоловіка і жінки, але не завжди всі ці змісти є зрозумілими.

Наукове обґрунтування гендерної ідеології триває. Подолання гендерних стереотипів є штучним заходом. Тому що багато відмінностей, які існують між статями, визначаються і біологічною складовою, яку намагається нівелювати гендерна теорія. Можна сказати, що подолання гендерних стереотипів — це втручання у природу людини. Адже розвиток не може відбуватися через розмежування біологічного від соціального, а також від психологічного. Дитина у 5 років має чітко усвідомлювати, до якої статі належить, хто вона є — хлопчиком чи дівчинкою. Далі має відбутися переживання себе в єдності цього усвідомлення та єдності поведінки. Нівелює гендерно-нейтральне виховання і відмінності між статями. Але у період з 5-7 до 10-12 років має відбутися засвоєння статево-рольових функцій, усвідомлення тих очікувань, які соціум висуває до хлопчиків і до дівчаток.

У процесі психосексуального розвитку для дитини важливо спостерігати приклади гетеросексуальних відносин у родині, аби у дитини формувалося уявлення про жіночність і мужність. Експертка руху «Всі разом» вважає, що гендерний стереотип не є погано. Коли у підлітка сформовані гендерні стереотипи, створюється розуміння того, як має поводитися майбутній партнер. Паралельно відбувається усвідомлення того, чого партнер чекатиме від тебе. Велике значення мають і ті сценарії, які транслюють батьки.

З точки зору сексології майбутні загрози полягатимуть у тому, що порушення чи зміщення ролей у сім’ї призводить до викривлення розвитку дитини.

У таких умовах можуть формуватися певні проблеми, які потім будуть позначатися на тому, чи зможе ця дитина, ставши дорослою, створити сім’ю, яка буде існуватиме тривалий час.

Батькам доведеться займатися самоосвітою

В Україні досі бракує фахівчинь та фахівців з гендерної освіти, тож батькам доведеться займатися самоосвітою, зазначає психологиня Ольга Карпенко. Гендерно-усвідомлене виховання не порушує фізичний і духовний розвиток дитини, а лише дає змогу самореалізуватися без гендерно-зумовлених стереотипів. Чоловік може працювати кухарем у ресторані, а жінка прокуроркою. Подавайте приклад рівного розподілу обов’язків удома між чоловіком і жінкою. Щодня можна показувати дитині, що батьки мають рівні можливості — усе залежить лише від здібностей та бажання. Варто привчати і дитину, і себе самих до гендерно-нейтральних підходів.

«Дозволяйте дітям носити те, що вони хочуть, і грати в те, що вони хочуть. Не кажіть «мамина помічниця», пригадайте стереотипні фрази, які ви чули у дитинстві, та уникайте їх. Звичайно, якщо дівчинка хоче бути принцесою, то нехай буде, але не змушуйте її заплітати кіски», — зазначає психологиня Ольга Карпенко.

Батькам, які підтримують «традиційний» розподіл ролей у гендерному вихованні, експертка радить частіше згадувати себе у дитинстві. Невже не було моментів, коли вам було боляче від непорозуміння з дорослими через нав’язування? Кожна з нас у дитинстві чула сакраментальне: «Ти ж дівчинка!». Це означало: ми порушили суспільні очікування. А хотілося лише пограти у футбол, як, наприклад, це робив брат, або покерувати автівкою, а не гратися з ляльками.

Зараз особливо важливо підтримувати дитину, ставати її притулком. Адже, незалежно від вашого бажання й виховання, дитина буде такою, якою вона хоче бути. Просто тому, що це її шлях, і батьки на це жодним чином вплинути не можуть. І що ширше й гуманніше сприйматимуть світ наші діти, то кращим та безпечнішим ставатиме суспільство.

Обираючи гендерно-нейтральне виховання дитини, експерти кажуть про один нюанс: батьки мають об’єктивно розрахувати власні сили. Їм повинно вистачити витримки вести такий стиль життя родини постійно, щоб продовжувати підтримувати атмосферу толерантності та боротися зі стереотипами, з якими дитина знайомиться впродовж свого життя.

Тетяна Марінова