«Хвилина мовчання» в школах та садочках: Що повинні знати батькі

Психологиня Світлана Ройз

Як діти сприймають традіції та «хвилину мовчання в школі», а також як робити, щоб вони більш усвидовлено до цього ставились, розповіла дитячий психолог Світлана Ройз.

Я хотіла сьогодні поговорити на дуже чутливу тему. Сьогодні мені задали питання в коментарі до одного з дописів і раніше були запити про це в особистих повідомленнях – про проведення «Хвилин Мовчання» в садках і школах, про перевірки районо – чи дотримуються в школах вказівок. (Про перевірки, галочки і догани – я думала, що ця тема взагалі вже пішла до руського корабля).

Про «Хвилину мовчання» для дітей. Кожною дією, яку ми пропонуємо дітям, кожним досвідом, в який ми їх запрошуємо – ми можемо робити їх більше глибокими, усвідомленими, сприяти їх зростанню та близькості один з одним. А можемо зробити формальністю і знецінити.

Для того, щоб «Хвилина мовчання» – набула для дітей сенсу, щоб вона стала усвідомленим проживанням, а не «відпрацюванням», щоб не посилювати тривогу, а зробити досвідом, коли дитина відчуває свій внесок в загальну силу:
Спочатку запропонувати дітям подумати, як ми можемо виражати свою вдячність і шану тим, хто за нас бореться, важливо, щоб вони самі пропонували (слова, листівки, молитви, подяка, покласти руку на серце, садити дерева, поводитися гідно, говорити українською, знати історію …).
Потім обережно говорити, про те, що нам потрібно пам’ятати тих, хто боровся за нас, хто загинув, хто став жертвами війни – це наша можливість вшанувати їх життя — для цього і є хвилини пам’яті. Хвилина мовчання. Хвилина нашої уваги і шани.
Важливо запропонувати, чим вони всередині себе можуть наповнити сей важливий час: в цю хвилину ви можете всередині себе сказати «дякую». Можна сказати, я вас не знаю, але в пам’ять про вас наповню своє життя чимось чесним і добрим, можна запалити свічку пам’яті. Можна включити безпечну лед-свічку «сили» і передавати її по колу. Можна обійнятися і уявити купол сили над всіма.
Можна запропонувати дітям (кожній групі дітей) – створити свої слова, які, можливо, вони будуть промовляти. Але це мають бути слова «про життя», про силу. Про Перемогу. Це можуть бути слова – Слава Україні – Героям Слава!

Якщо дія усвідомлена (навіть малюками) – вона стає важливим досвідом сили.

Думаю про те, що якщо ми щось пропонуємо дітям, воно має бути для нас самих органічним, щирим.

Багато дітей втратили близьких, вони можуть бути в гострому стані, а торкання цієї теми може спровокувати емоційну реакцію — і нам важливо бути готовими надати їм підтримку. (саме тому, я пропонувала дії для всіх, щоб дитина не залишалась на самоті із своїми почуттями).
Ми ж розуміємо, що для дитини молодшого віку, та для віку молодшої школи – хвилина, коли вони мовчать, хвилина без можливості рухатись – це, сам по собі, складний досвід, що буде викликати супротив. І буде змінювати ставлення до сенсу Вшанування.
Є такий тест для дорослих – скільки суб’єктивно для людини триває хвилина (коли людина мовчить і не займається скерованою діяльністю). Чим більше рівень тривоги, тим більше змінюється відчуття часу (хвилина «минає» набагато швидше) Зараз можливість витримати напругу «мовчанням, паузою» – стала для дітей та дорослих ще складнішою (і це, в принципі, потрібно тренувати, бо це напряму стосується і можливості взагалі витримати напругу та невизначеність).

Я якось розповідала, що коли лунає сигнал «відбій тривоги», я всередині себе кажу – Спасибі ЗСУ (і моїй Танюші) (це моя домовленість із близькою знайомою, яка зараз в ЗСУ). І я так хочу, щоб наша вдячність оберігала всіх, хто нас захищає, і щоб наша пам’ять поєднувала минуле – теперішнє і майбутнє. і слова Героям всіх часів Слава – були словами нашої сили і Перемоги!