Оксана ХромоваНаприкінці травня в Україні відбудеться урочиста церемонія нагородження Національної премії «Жінка України 2025». Ініціатива вже впʼяте відзначатиме жінок, що формують майбутнє країни. Між багатьма організаційними питаннями засновниця незалежної премії Інна Гелетюк знайшла час поспілкуватися з редакцією WoMo. CEO-Owner «Едімедіа Україна», видавчиня відомих бренда VIVA!, «Єдина» та інших, засновниця жіночої платформи Connecting Women та експертка зі стратегічних комунікацій поділилась думками про трансформацію премії, роль українських жінок сьогодні, синергію та силу мрій.
«Жінка України» існує з 2016 року. Чому для вас було важливо створити саме премію, а не медіапроєкт від журналу?
До 2016-го це саме і був медіапроєкт — спеціальний щорічний номер журналу «Єдина» з жінкою року на обкладинці. Але згодом усвідомили, що дуже складно обирати одну жінку року, це по-перше. По-друге, це був найпопулярніший журнал в Україні серед жіночої авдиторії, і на обкладинки зазвичай потрапляли відомі жінки. Проте й багато залишалось осторонь, хоча робили вони важливі речі для країни. Тому виникла ідея торкатися більшої кількості сфер життя і розширити кількість лауреаток.
Ми приділили увагу освіті, науці, медицині, благодійності — тим сферам, де жінки найбільше себе проявляють. Так проєкт сформувався у повноцінну премію. Ми створили експертну раду — це були не журналісти, а фахівці з різних галузей, лідери думок. Тобто премія сформувалась нативно. Вона виросла з журнального проєкту і стала більш широкою й вагомою. Ми провели чотири церемонії, потім були перерви: спочатку ковід, а з 2022-го все якось було не на часі.
Перший рік повномасштабного вторгнення взагалі для всіх був шоком, і, звісно, було не до таких подій. Але цей проєкт залишався у мене в серці, я не хотіла від нього відмовлятися. Він для багатьох має якусь особливу ауру й цінність.
Як трансформувалася суть премії за цей час, особливо після початку повномасштабної війни?
Ми її переосмислили, зважаючи на особливості часу. По-перше, додали актуальні номінації. Наприклад, «Жінка на захисті країни» або «Військова медицина». Також додали номінацію «Жінка в ЗМІ та інфлюенсерка» — для тих, хто словом робить важливу справу в нашій країні.
Загалом структура премії, принципи й підходи не змінилися. Експерти подають номінанток, потім відбувається голосування серед експертів, створюється шортліст з 5-8 номінанток і потім вони подаються на загальне голосування. Але загальне голосування має меншу вагу, щоб показувати жінок, які не дуже відомі для загальної авдиторії, але їхній внесок надваживий. Цього року я звернулася до інших медіаресурсів по підтримку премії. І багато хто відгукнувся. Наприклад, WOMO. Дякую, це саме про цінність жіночої синергії.
Премія багато говорить про покликання, підтримку та синергію. Чому саме ці цінності стали основою?
У цих цінностях — мій особистий досвід і усвідомлення. Коли людина йде за покликанням, коли діє не тільки заради себе, а і з думкою про майбутнє, про наступні покоління — світ починає допомагати. Але це не завжди легко. Це шлях, у якому є виклики, внутрішня боротьба, сумніви, а іноді й зовнішній опір. Це справжній «шлях героя» — шлях зростання. І ті жінки, яких ми відзначаємо, саме ті, хто йде за покликом. Їхнє бажання змінити сильніше за страх. І саме тому вони змінюють країну.
Підтримка дуже важлива. Це такий трансформаційний пойнт нашого суспільства і навіть дорослішання. Саме взаємна підтримка зараз допомагає формувати силу нації.
Єдність особливо важлива для жінок. Конкуренція — більш чоловіча риса, так складалось історично. А жінка формує світ і середовище своїм станом і тим, що вона вміє взаємодіяти. Вона отримує набагато більше від взаємодії, ніж від конкуренції.
Як би ви описали сучасну жінку, яка «створює майбутнє»?
По-перше, вона йде з власного поклику, відчуває, що має робити. Це таке пробудження великої сили зсередині. І це точно про українок сьогодні.
У кожної з нас різні цілі й завдання, і всі вони вкладаються в якесь велике загальне полотно. Жінка, яка створює майбутнє, розуміє власний візерунок і сприяє створенню спільного візерунка. Це місійна роль жінки. Можливо, звучить якось пафосно, але мені здається, що це зараз відчувають дуже багато жінок, і неважливо, на яких позиціях у житті вони перебувають. Усі місця і ролі дуже важливі сьогодні — маленькі, непомітні, але надважливі. І в цьому я також бачу завдання премії. Нагадати великій кількості жінок: ти — цінна, ти — важлива.
Чи має премія місію за межами церемонії? Які зміни у суспільстві вона покликана ініціювати?
Премія — це інформаційний проєкт, вона також говорить із суспільством. Вона ставить запитання: що ми підтримуємо? які цінності обираємо? І щороку ми бачимо, як змінюється уявлення про успіх — від зовнішніх досягнень до внутрішньої сили і служіння, від гучних слів до справжніх вчинків.
Тож ця премія — про формування культури поваги, підтримки та жіночого візіонерства нового типу. Чесного, глибокого, трансформаційного.
По-друге, інформація має нести сенси життя. І ми про це також говоримо через премію.
Ми живемо у контексті війни, нам боляче. І цього болю дуже багато у всіх. Але що може нас вести далі — знову ж таки поклик і мрія. Наші мрії різні, і це не просто так, адже кожна має якусь синхронічність із нашим спільним майбутнім. Тому мрія кожної важлива.
Якщо наші жінки опустять голови й перестануть вірити у майбутнє, то це буде дуже погана історія для всіх. Тому від жінки залежить дуже багато.
Власне премія нагадування про те, що треба мріяти, робити кроки і тримати у фокусі більше і далі, ніж те, що відбувається щодня. Біль буде трансформуватися поколіннями, але наші діти не мають рости у постійній скорботі. Це був би найпростіший спосіб знищити націю — загнати всіх у скорботу, не дозволяти жити. Саме тому тут і тепер ми маємо мріяти, будувати плани на життя, планувати нові проєкти, якомога більше про це говорити і нагадувати одна одній про силу мрій.
ІННА ГЕЛЕТЮК ПРО ОСОБИСТЕ СПРИЙНЯТТЯ РОЛІ ЖІНКИ
Якою для вас є сильна жінка? Сила — це про що?
Я вважаю, що сила — це не про гучність, не про демонстрацію. Це про внутрішню вірність собі. Я знаю, що втрачала силу саме в ті моменти, коли втрачала контакт із собою, коли забувала, хто я є. Для мене сила — це залишатися собою, навіть коли складно. Це бути вірною своїм цінностям і йти за тим, що тобі справді важливо.
Кожна з нас приходить у цей світ з унікальним даром — талантом, який нам наданий Богом. І наше завдання — цей дар проявити. У цьому і є сенс. Коли ти це розкриваєш, з’являється ця справжня сила.
Іноді жінка відкриває цю силу саме в екстремальних обставинах. Жінки, які пішли воювати, — приклад цього. Я дивлюсь інтерв’ю з військовими: вона — у формі, не у гламурній сукні, а в її погляді — особливо красива сила, глибина, вірність собі. Це не просто служба. Це реалізація внутрішнього поклику, якого, можливо, вона сама не очікувала у мирному житті.
Сила — в очах. У серці. І в рішенні не зрадити себе. Навіть коли страшно.
Ваша особиста історія — це історія жінки, яка створює простір для інших. Що вас надихає не зупинятися?
У певний момент я усвідомила, що не можу цього не робити. Так, це виклик — організовувати такі події, як премія «Жінка України». Але водночас це і те, що дає крила. По-перше, ідея об’єднує багато екстраординарних особистостей. Залучаються глибокі, авторитетні люди: науковці, діячі культури, бізнесу, військові. Це надихає продовжувати.
Для мене ця премія не просто про організацію. Це честь. Це також глибокий творчий процес, у якому бере участь багато людей. А для творчої людини це безцінно — взаємодія, обмін енергією й створення результату, який впливає на багатьох.
А головне, що такі проєкти, як «Жінка України», — це про посилення сенсів. Це про життя, яке продовжується попри війну. Про те, що ми не зупиняємося.
В Україні сьогодні — форуми, премії, конференції. Все йде паралельно: ми воюємо і водночас будуємо, відновлюємо себе й країну, щодня адаптуємось. Ми робимо ставку на життя. І перемагаємо вже цим.
Чи стикалися ви з ситуаціями, коли вам доводилося йти проти очікувань, щоб залишитися вірною собі?
Важливі життєві рішення з часом виявлялись правильними саме тоді, коли я довірялась інтуїції і вірила. Наприклад, Viva! ми запускали, коли проєкт був не на часі — не існувало ринку сelebrities, ще не було інстаграму й розвинутих телевізійних форматів із зірками. Мої партнери тоді казали: «Ну ти що, яка Viva!? Не піде, бо взагалі не сформований ринок». Але була впевненість, і ми це зробили.
Але я також знаю, що без 10 000 годин інтуїція не сформується, тобто це і велика праця.
У чому різниця між «бути успішною» і «бути на своєму місці»?
Для мене «бути успішною» — це радше про зовнішнє визнання, досягнення, результати, які можна виміряти, успіх від «успіти». Але «бути на своєму місці» — це про те, що в житті можуть бути злети або падіння, але коли ти «на своєму місці», ти відновишся.
Мені важливо створювати проєкти, наповнені змістом, і памʼятати про жіночу суть. Я щиро вдячна Богу за те, що моя сфера діяльності дає можливість реалізувати такі проєкти як «Жінка України», зустрічати однодумців, для яких це також важливо. І надихати велику кількість жінок.
Тому можна сказати, що «Жінка України» — про успішних на «своєму місці».
Але для жінки бути на своєму місці — це також залишатися жінкою. Мені розповідали жінки військові, як вони возять з собою кейси із засобами догляду за шкірою обличчя, косметику, їм важливо памʼятати про себе як про жінку, мати цю впевненість та відчувати себе красивою і водночас тримати звʼязок із мирним життям. Це дуже про українську жінку!
Я іноді зустрічаю жінок, які, здавалося б, мають усе в матеріальному плані. Але водночас розуміють, що весь цей час приглушували свою жіночність, мрії. І зараз хочуть знайти себе заново. І знаю таких, які насмілилися все тотально змінити після 50, і нарешті відповісти собі на запитання «а де ж моє місце в цьому житті?»
Коли я консультую з особистих брендів, то допомагаю знайти саме цю суть — внутрішнє джерело, живу енергію. Бо душа все одно буде прагнути знайти цю свою правду.
І тому круто, коли жінка може робити ще щось, що для неї особисто важливо. Такі жінки можуть бути дуже зайняті, але вони і наповнені, з ними цікаво. Вони на «своєму місці».
Як змінилося ваше сприйняття жіночої ролі за останні роки? Чи змінилася ви сама?
Це був мій найбільший виклик останні 3-4 роки — знайти себе. Мені все життя здавалося, що я все про себе знаю. І завжди дуже дивували люди, які не знали, чим займатися. Але якось я й сама потрапила в таку історію: в мене багато проєктів, але де тут я і до чого, що я хочу? І згодом я почала вже себе викрісталізовувати знову.
У багатьох зараз відбувається переосвідомлення себе, тому що цінність життя змінилася. Ми вже знаємо, що кожен день — це подарунок. Як його прожити? Люблю фразу «Коли кожен день має сенс — життя наповнюється справжнім змістом».
Чи вірите ви у силу мрій? І яка ваша мрія зараз?
У мрії я вірю і знаю, що вони збуваються, принаймні у мене так виходить. Вже потім починаю усвідомлювати, що це ж в принципі моя мрія збулась. Інше питання — шляхи до мрії не завжди прості…
Про що я мрію зараз? Мрію, щоб Україна була найкращим місцем для жінок, і ми були в цьому прикладом для світу. Щоб це буле місце, де шалене зростання економіки відбувалося за рахунок таких сфер, як здоровʼя, освіта, інноваційні технології, що покращують життя людини і планети.
Якщо наші бабусі мріяли про пральні машинки та світло і про звʼязок із рідними, які не поруч, і ми це все отримали як технології. Нам треба не просто намріяти, але й створити світ, де любов попереду технологій. Щоб нашим дітям передавати світ у кращому стані, ніж було до нас.
Я працюю у сфері інформації, тому мої мрії пов’язані з тим, як трансформувати сенси в реальні дії: через медіа, через інформаційні проєкти, через події, які дійсно змінюють. Особливо для жінок. Ми, українські жінки, навіть не уявляємо, наскільки ми сильні, цінні, глибокі.
Я мрію створити масштабний ресурс, де жінки могли б знаходити одна одну за цінностями та ідеями. Де було б поєднано і духовне, і матеріальне. Бо майбутнє народжується саме з таких зв’язків — глибоких, справжніх.
Але я точно знаю, що кожна мрія — це не про збіг обставин, а про постійну внутрішню роботу та шлях. І тоді трапляється збіг обставин.
Що б ви хотіли сказати кожній жінці в Україні сьогодні — коротко, від серця?
По-перше, сказати, що ти у себе єдина і все починається з тебе, тому ти і є цінність. І по-друге, триматися за крила своїх мрій, вірити їм. Тоді обов’язково будуть і нові обрії, і нові можливості.