Анастасія НіколаєнкоВітаємо, до вас вже вилетів лелека! Ви от-от станете батьками, а маленьке диво вагою десь 3-4 кілограми змінить все ваше життя. Зазвичай, разом з усвідомленням своєї нової ролі у майбутніх батьків з’являються перші тривоги й незліченна кількість запитань: які потреби має новонароджена дитина і як їх задовольняти? Як протікатимуть пологи і що буде відбуватись з мамою, плодом і партнером на кожному з цих етапів? Як підготувати простір для народження малюка? Які лікувально-діагностичні процедури варто обов’язково робити дитині в перші місяці життя і чому, а які симптоми і стани — не потрібно лікувати взагалі? Як налагодити грудне вигодовування і що робити, якщо материнство не приносить радість?
Лікарка педіатр-неонатолог Марина Шакотько у своїй книзі «Летить лелека. Книжка-антистрес для батьків», яка невдовзі вийде друком у видавництві Лабораторія, доводить, що освічені, спокійні та впевнені батьки, які вчасно адаптуються до нових умов — це найкращий внесок у здоров’я дитини. На основі 17 років практичної роботи і 15 років власного батьківства авторка сформувала практичні, науково обґрунтовані поради та відповіді на найбільш поширені запитання, щоб подорож батьківством була впевненою і спокійною! Публікуємо уривок з книжки.
Є чудова фраза, яку можна використовувати в усіх сферах життя: «Щоб не розчаровуватись, не варто зачаровуватись». З материнством і батьківством приблизно так само. Завищені очікування можуть не виправдатися. Дуже складно, а точніше, зовсім нереально спрогнозувати, який темперамент матиме дитина, як вона спатиме, як часто потребуватиме годування, чи буде у неї процес газоутворення і як проходитиме період прорізування зубів.
Проте коли очікування не відповідають реальності, виникає розчарування і пошук причини. І перш за все батьки найчастіше шукають причину в дитині. Щось із нею не так! Спить менше, ніж пишуть на форумах, — можливо, щось негаразд зі здоров’ям, бігом до невролога й до консультанта зі сну! А ще часто їсть і випорожнюється зеленим — точно потрібно до гастроентеролога! Ну, і дієта для мами, звичайно, — може, це через її харчування в маляти випорожнення зелені? А ще ж заспокійливе якесь потрібне — на основі магнію, наприклад, бо дитина плаче по кілька годин на день і це неможливо витримати!
Натомість коли лікарі і спеціалісти запевняють, що з дитиною все добре, починаються пошуки проблем у собі. «Я погана мама, щось роблю не так» — ця фраза зринає в голові кожної жінки, коли з дитиною відбувається щось, до чого та не готова. Ну, як вишенька на торті цієї невідповідності — непорозуміння між батьками, претензії й свар- ки. «Випробування дитиною» — неабиякий виклик для подружніх відносин.
Тому я і пропоную інструкцію до новонародженого малюка. Середньостатистичного. Ті характеристики, які є універсальними і притаманні всім новонародженим малюкам, щоби бодай до цих речей батьки були готові. Не зачаровуватися, щоб не розчаровуватись!
Новонароджений малюк не розрізняє день і ніч
Отака чудернацька особливість. Новонароджена дитина має дуже низький вміст власного гормону мелатоніну¹. Цей гормон — наш внутрішній годинник: він формує наш циркадний ритм, тобто визначає, коли нам потрібно спати, а коли — прокидатись. Так от, організм новонародженого майже не виробляє цього чарівного гормону, цей процес активізується приблизно в 3 місяці з моменту народження. А доти єдине джерело мелатоніну для малюка — грудне молоко матері. Виходячи з цього пункту маємо дуже важливі висновки:
- Протягом перших 3‑х місяців життя дитині абсолютно байдуже, коли спати, а коли бути бадьорою. Фраза «моя дитина переплутала день і ніч» для дітей цього віку не актуальна. Малюк просто живе в своєму режимі.
- Намагатись не давати дитині спати вдень, щоб вона краще спала вночі, — марне гаяння часу і нервів.
- Грудне вигодовування допомагає малюку орієнтуватись у циркадних ритмах, поки не запрацюють його власні гормони.
- Жити в ритмі дитини (відпочивати, коли відпочиває маля, і не спати, коли воно не спить) — нормальний ре-жим для батьків новонародженого.
Новонароджений малюк часто «плаче»
Власне, це єдиний метод комунікації дитини з навколишнім світом. Вона не вміє розмовляти, посміхатись — лише кричати. Я навмисно написала «кричати», бо це саме крик: плакати зі слізьми малюк почне ближче до 2‑х місяців. А перші місяці життя дитина кричатиме. Причому хай у неї чухається п’ятка, вона хоче їсти чи сердиться, що
мама не бере на ручки — тональність крику буде однаковою.
Чому так? Тому, що малюк іще не розуміє, що з ним відбувається, і може лише сигналізувати нам про свій дискомфорт. Так, як уміє.
Важливо! Наразі виділяють окреме поняття — «фіолетовий плач». Це акронім від англійських слів, поєднання перших літер яких створює слово «PURPLE» («фіолетовий»).
Це явище визначили та запропонували фахівці Національного центру «синдрому струшеної дитини» США²:
- Peak (піковий) — починається з віку 2 тижнів, максимум прояву у 2 місяці, триває до 3–4 місяців,
- Unpredictable (непередбачуваний) — не має видимої причини, розпочинається і закінчується раптово,
- Resistant (стійкий) — дитина плаче тривалий час, майже не реагує на намагання її заспокоїти,
- Pain (біль) — на обличчі в дитини вираз болю,
- Long (довго) — може тривати годинами,
- Evening (вечір) — переважно відбувається у вечірній час.
Вважається, що цей плач є наслідком емоційного незадоволення дитини, що накопичується протягом дня й увечері виливається у тривалі «істерики». Тут дитині підгузок не розправили і він тиснув, тут вчасно не нагодували, тут не взяли на ручки… Все це незадоволення виливається у «фіолетовий» плач. Цей період притаманний усім дітям, тільки у когось він виражений яскравіше, а у когось — менш яскраво.
Фіолетовий плач викликає в батьків багато занепокоєння й закономірне бажання шукати причину цього стану. Ну не може ж дитина плакати п’ять годин поспіль без причини?
Може! На жаль, може! Звичайно, важливо розповісти про такі епізоди лікарю, але якщо фахівець визначає, що дитина здорова, не варто шукати пояснення фіолетовому плачу. Він обов’язково мине, але трішки пізніше. Натомість тут і зараз доведеться навчитися з ним жити. І допомога в такі моменти потрібна здебільшого не дитині, а батькам. Переживати крик своєї дитини надзвичайно складно: спочатку батькам дуже шкода малюка, потім, коли заспокоїти дитину не виходить, батьки можуть відчувати відчай і злість і почати струшувати маля, щоб його заспокоїти. Такі струшування викликають страх у дитини, і вона завмирає на кілька секунд. Після цього крик відновлюється — і струшування також, причому інтенсивність і криків, і струшувань наростає. Це може призвести до серйозних змін в організмі дитини.
Новонароджена дитина має періоди бадьорості
Як не дивно, новонароджений малюк не лише спить і їсть, а й може мати періоди бадьорості. Але цей факт явно невідомий багатьом батькам. В уявлені більшості сімейних пар дитина має спати, прокидатись їсти і знову спати. Це було б чудово! Але це не так. Дитина має періоди бадьорості, що можуть тривати по кілька годин, і це часто стає відкриттям для молодих батьків.
Коли дитина не засинає після їжі, перше, що турбує батьків — значить, вона не наїлася! Адже якщо наїлась, мала б заснути. Так вважає більшість батьків, і таке уявлення призводить до багатьох тривог і необґрунтованого призначення догодовування молочною формулою (сумішшю).
Прямого взаємозв’язку між ситістю і засинанням немає: звичайно, коли дитина голодна, їй складно заснути, але і коли сита — це не означає, що після годування вона обов’язково має спати. Натомість батьки впевнені, що цей зв’язок є. І ось чому: гадаю, ви не раз відчували сонливість після того, як переїли. Це відбувається тому, що кров від інших органів і систем (зокрема від головного мозку) приливає до шлунково-кишкового тракту, тому у нас виникає бажання відпочити. Якщо ситій дитині, що отримала достатньо грудного молока, дати ще молочну формулу, дитина, найімовірніше, засне саме через переїдання. Тому і складається хибне враження: маля їло груди і не могло заснути, а щойно його догодували сумішшю — одразу заснуло. Не варто прагнути такого ефекту. Це призводить до того, що малюк переїдає, а отже — зригує, у нього посилюється газоутворення, може надмірно розтягуватися шлунок і з’являтися відчуття болю після їжі.
Якщо дитина відмовляється знову прикладатись до грудей, їсти суміш або «повертає назад» зайве (зригує), у батьків з’являється інша думка — з дитиною щось не так! Запит «дитина не спить» (читайте «не спить так, як хотілося б батькам») — найпопулярніший серед запитів стосовно новонародженої дитини. Тут починаються ходіння до неврологів, дослідження головного мозку через тім’ячко, консультації стосовно сну. І тривожність: чому в інших діти сплять годинами, а ваша — по 40 хвилин і чи не шкодять її здоров’ю тривалі періоди бадьорості. Відповіді на ці запитання немає, бо для кожної дитини все індивідуально, і кожна має свій режим сну і бадьорості.
Новонароджена дитина часто їсть
Іще одна характеристика, до якої готові не всі батьки. Точніше, всі розуміють, що новонароджений малюк харчується не 5 разів на добу⁴, але те, що він може їсти 8–12 разів за добу, може бути для багатьох відкриттям.
Причини, чому дитині фізіологічно слід часто їсти:
- Об’єм шлунка новонародженого малюка досить невеликий. Якщо малюк їсть часто невеликими об’ємами, то ризик переїдання набагато менший.
- Грудне молоко затримується в шлунку дитини від 20 до 40 хвилин. Воно досить швидко переміщується з шлунка в кишківник, і за пів години після годування малюк
уже знову може відчувати голод. Натомість молочна суміш «важча» для шлунково-кишкового тракту, на її перетравлення необхідно від 2 до 3 годин. Тому діти на штучному або змішаному вигодовуванні мають більші інтервали між прийомами їжі.
- Для малюка прикладання до грудей — це не обов’язково про їжу. Часто це про спілкування — коли сумно, нудно, чухається носик, або про відчуття безпеки —
коли необхідно відчути, що мама поруч.
Новонароджена дитина може часто зригувати
Це цікаве пристосування дитини. Через притаманну йому потребу їсти часто малюк може переїсти молока в моменті, і тоді зайве «повернеться назад». Це дуже простий механізм, який не викликає у дитини жодних неприємних відчуттів. Нам, дорослим, це важко уявити. Але шлунок дитини пристосований для цього процесу:
- сфінктер (замочок), розташований між стравоходом і шлунком, у малюків змикається не повністю. Тому вміст шлунка легко потрапляє в стравохід, а звідти — назовні,
- переважну частину часу дитина лежить, що сприяє перетіканню вмісту шлунка в стравохід,
- слабкість черевного пресу малюка призводить до того, що будь-які маніпуляції з тисненням на шлунок (випорожнення, зміна підгузка, підмивання, позиція на животі) провокують зригування.
Новонароджений малюк випорожнюється дуже по-різному
Тема дитячих випорожнень — топова на батьківських форумах і на консультаціях. Батьки також шукають прямий взаємозв’язок між випорожненнями6 дитини і станом її
здоров’я. В принципі, він дійсно існує, але!
Що турбує батьків найбільше? Колір, консистенція, частота, наявність додаткових включень. Давайте поговоримо про ці критерії!
- Частота випорожнень:
▷ від 8–12 разів на добу (після кожного годування) до 1 випорожнення на кілька діб — це характерно для дітей першого місяця життя. Діти на штучному вигодовуванні, як правило, випорожнюються рідше,
▷ починаючи з 1–1,5 місяців діти виключно на грудному вигодовуванні можуть випорожнюватися від кількох разів на день до кількох разів на тиждень. Це пояснюється тим, що грудне молоко добре перетравлюється, і в дитини не накопичується достатньо калових мас, щоб з’явився позив до випорожнення. Діти на штучному та змішаному вигодовуванні можуть випорожнюватись щоденно або раз на 1–2 дні. Така частота випорожнень буде у дитини до введення прикорму,
- Консистенція випорожнень:
▷ зазвичай рідка — дитина харчується рідкою їжею, тож це норма,
▷ може варіюватись від майже водянистої до густуватої, подібної до глини,
▷ залежить від частоти випорожнень: що довше не було випорожнень, то густішими вони будуть,
▷ пінисті випорожнення можуть бути ознакою транзиторної непереносимості лактози, властивої новонародженим дітям (про це явище докладніше поговоримо у розділі про грудне вигодовування),
▷ закреп — це не лише про кількість, але і про консистенцію випорожнень. Навіть якщо немовля випорожнюється щодня, але має твердий оформлений кал — це привід звернутись до лікаря.
- Колір випорожнень:
▷ випорожнення малюка можуть набувати всіх відтінків жовтого, коричневого і зеленого,
▷ за умови грудного вигодовування колір найчастіше визначається ритмом прикладань до грудей, за умови штучного — складом суміші (на деяких лікувальних формулах дитина матиме зеленуваті випорожнення на постійній основі),
▷ на колір може впливати прийом малюком медикаментів,
▷ випорожнення не мають бути чорними і білими.
В обох цих випадках варто звернутись до лікаря.
- Наявність додаткових включень:
▷ у нормі випорожнення можуть містити білі грудочки (неперетравлені солі жирних кислот), невелику кількість слизу,
▷ у випорожненнях ніколи не має бути прожилок або крапель крові. За їх наявності консультація лікаря обов’язкова.
Новонароджений малюк любить, коли його тримають на руках
На цю тему ми дуже детально поговоримо в наступному розділі, коли розбиратимемо потреби новонароджених дітей. Тут хочу лише нагадати, що з моменту народження у дитини цілковито змінюються умови існування. Замість маминої утроби — водного середовища, де темно, тихо, тепло (38 °С, на хвилиночку!), де відчувається мамине серцебиття і тиск стінок матки на тіло (тобто є постійний контакт із мамою), малюк опиняється в просторі, де яскраве світло, багато звуків, зовсім інший мікроклімат, а найголовніше — немає відчуття контакту з мамою!
Після «апокаліпсису пологів», який стався з малюком, перебувати в такому середовищі йому дуже некомфортно. Тому для адаптації дитини до нових умов існування дуже важливо створити їй контакт з батьками, найперше — з мамою, щоб малюк знову відчував її запах, серцебиття і характерне тиснення на ділянки його тіла. Тільки тепер замість стінок матки цей тиск здійснюють тіло і руки батьків. Окрім того, дитині напрочуд некомфортно знаходитись самій. Малюк краще почувається на руках і робитиме все, щоб там опинитись. Згадуємо пункт 2 (малюк часто кричить) і розуміємо, що краще діяти на випередження.
Чи може дитина звикнути до рук і потім не хотіти лежати самостійно? Ні! Дитина розвине відчуття безпеки — базове відчуття, яке допоможе їй вільно і впевнено пізнавати навколишній світ, — коли для цього настане час (тобто коли вона почне пересуватись самостійно). Це працює саме так, а не навпаки.
Новонароджена дитина змінюється щодня
Якщо чесно, то всі ми кожного дня трішки змінюємось. Але в перші місяці життя дитини ці щоденні зміни мають глобальне значення. Річ у тім, що майже всі органи й системи організму в новонародженого є незрілими, функціонують по-особливому, працюють інакше. Саме тому існує окрема медична спеціальність — неонатологія, яка займається здоров’ям дітей перших 28 діб життя! Адже цей період — особливий. (До речі, нагадаю, що неонатологія — якраз моя спеціальність.)
Щодня дитина інтенсивно росте, дозрівають її органи і системи. В якийсь момент малюк починає свідомо посміхатись, гулити. Вчора він міг лише лежати на спині, а сьогодні вже навчився перевертатися на животик і спиратися на витягнуті ручки.
Дитина змінюється, і змінюється її поведінка — сон, бадьорість, годування. Це не про «стрибки росту» (відкрию вам секрет: їх не існує). Це поступовий процес розвитку і дозрівання. Тому фраза «вчора наша дитина поводилась ось так, а сьогодні — зовсім інакше» — абсолютно нормальна для дитини в перші місяці життя. І так, зміни ці відбуватимуться постійно. Іноді вони позитивні для нас (дитина починає легко прикладатися до грудей і швидко наїдатися), іноді — негативні, знову ж таки, для нас (помічаємо, що маля менше спить, часто відволікається під час годування тощо). Але для дитини всі ці зміни позитивні, бо це частина її розвитку.